Це право у відношенні до комп'ютерних програм передбачає, що для цих творів найбільше значення має внесення до них без відома автора таких змін і уточнень, які можуть позначитися на функціональних властивостях і характерстіках. Збиток честі і гідності автора програми може бути наслідком несанкціонованого втручання інших осіб.
Тобто ніхто не може використовувати програму і не може вносити до неї зміни без згоди автора.
право на оприлюднення - тобто право оприлюднити або дозволяти оприлюднити твір у будь-якій формі [13, ст. 15].
Майнові права автора комп'ютерної програми зводяться до виключного права здійснювати або дозволяти здійснення ряду дій:
відтворення, тобто виготовлення одного або більше примірників твору в будь-якій матеріальній формі, включаючи постійне або тимчасове зберігання у цифровій формі в електронному засобі;
розповсюдження оригіналу або примірників твору шляхом продажу або іншої передачі права власності,
прокат оригіналів або примірників комп'ютерних програм, ... незалежно від приналежності права власності на оригінал або примірники творів. Зауважимо, що дане право не застосовується до комп'ютерних програм, якщо сама програма не є основним об'єктом прокату,
переклад твору на іншу мову,
переробку або іншу переробку програмита інші [13, ст. 16].
3.3 Положення про відтворення комп'ютерних програм
Розглянемо положення білоруського авторського права.
1. «Особа, що правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право виготовити копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, коли оригінал комп'ютерної програми втрачений, знищений або став непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей і повинна бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестане бути правомірним »[13, ст. 21, п.1].
2. «Особа, що правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право адаптувати комп'ютерну програму для забезпечення спільної роботи з іншими програмами за умови, що отримана при адаптації інформація не буде використовуватися для створення інших комп'ютерних програм, аналогічних адаптується, або для здійснення будь-якої дії, що порушує авторське право» [13, ст. 21, п.2]
Безсумнівно, інтерес білоруських авторів викликають положення Російського законодавства. У нормах Російського авторського права дії, які можна і не можна здійснювати без згоди автора, розмежовуються за допомогою понять адаптації, модифікації і декомпіляції програми для ЕОМ. Ці поняття визначені у Законі «Про правову охорону програм для ЕОМ і баз даних» в такий спосіб.
«Адаптація програми для ЕОМ чи бази даних - це внесення змін, що здійснюються виключно з метою забезпечення функціонування програми для ЕОМ чи бази даних на конкретних технічних засобах користувача або під управлінням конкретних програм користувача» [14, ст. 1].
Адаптація може здійснюватися законним користувачем примірника програми без згоди правовласника і без виплати йому додаткової винагороди.
«Модифікація (переробка) програми для ЕОМ чи бази даних - це будь-які їх зміни, що не є адаптацією» [14, ст. 1].
Переклад програми для ЕОМ є окремим випадком модифікації. Для здійснення модифікації потрібна згода правовласника. При цьому виправлення явних помилок [14, ст. 1, 15] не відноситься до модифікації, тому ця дія може здійснюватися законним користувачем примірника програми також без згоди правовласника і без виплати додаткової винагороди.
Необхідно звернути увагу на відносну умовність межі між адаптацією і модифікацією комп'ютерної програми. Якщо будь-яка особа справило зміни в програмі для свого особистого комп'ютера в режимі кінцевого користувача, то ця дія може розглядатися як адаптація даної програми. Але якщо це сама особа надалі почне поширення зміненої таким чином програми для інших користувачів даного класу ЕОМ, то ця дія буде розглядатися як модифікація. При цьому подальше поширення модифікованої програми потребує спеціального дозволу її законного правовласника [15].
«Декомпіляції програми для ЕОМ - це технічний прийом, що включає перетворення об'єктного коду у вихідний текст з метою вивчення структури та кодування програми для ЕОМ» [14, ст. 1].
Законний користувач може здійснювати декомпіляції або доручати іншим особам виконувати цю дію без згоди правовласника і без виплати додаткової винагороди, якщо отримана в результаті інформація необхідна для організації взаємодії незалежно створеної цією особою програми з іншими програмами і є недоступною з інших джерел. При цьому не допускається використовувати отриману в результаті декомпіляції інформацію для складання нової програми, за своїм виглядом істотно схожої з декомпіліруемой або для здійснення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право [14, ст. 1, 15].
3.4 Положення законодавства про співавторство, про авторське право на службові твори, про захист порушених прав автора
На практиці програмне забезпечення часто створюється колективом розробників.
Якщо програма створена в результаті спільної творчої діяльності двох або більше осіб, то авторське право «належить співавторам спільно незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких має самостійне значення» [13, ст. 10].
Підставою для співавторства є спільний творчу працю у вирішенні поставленої задачі. При цьому не важливо, яка частка участі кожного з співавторів, важливий сам факт такої участі. Право на використання твору в цілому належить співавторам спільно. Кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору, що має самостійне значення (якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору), на свій розсуд, якщо інше не передбачено угодою між ними.
Більшість комп'ютерних програм створюється як виконання службового завдання наймача. Тому розробникам програм ¬ багато забезпечення необхідно знати положення законодавства про авторське право, що регулюють відносини між автором і роботодавцем в частині службових творів.
Майнові права на створений в порядку виконання службового завдання або за прямою вказівкою роботодавця твір належать наймачеві, якщо в договорі між ним і автором не передбачено інше [13, ст. 14]. Автор службового твору також не має права перешкоджати його оприлюднення наймачем.
А ось особисті немайнові права на твір, створений в порядку виконання службового завдання або службових обов'язків (службовий твір), належать автору [13, ст. 14].
Необхідно відзначити, що якщо роботодавець не бажає укладати договір з автором, то виключні майнові права на використання належать роботодавцю.
Cледовательно, за відсутності відповідного договору або відсутності відповідного запису в договорі з автором роботодавець (за замовчуванням) є власником виключних майнових прав на службові твори, створені особами, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Володіння виключними майновими правами на твір накладає на роботодавця по відношенню до авторів певні обов'язки. При наявності договору між ними автор може претендувати на винагороду як за створення, так і за каж ¬ дий вид використання твору. Порядок виплати та розмір винагороди встановлюються договором між працівником і роботодавцем.
За захистом своїх порушених прав автор комп'ютерної програми може звернутися до судових або інші органи відповідно до їх компетенції. При цьому він може вимагати:
визнання авторського права;
відновлення становища, яке існувало до порушення авторського права;
припинення дій, що порушують авторські права або створюють загрозу їх порушення;
а також за вибором або відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення авторського права, або виплати компенсації в сумі від 10 до 50 тисяч мінімальних заробітних плат, яка визначається судом, з урахуванням істоти правопорушення;
а також прийняття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом авторського права.
Однак слід враховувати в цілому складність справ, пов'язаних із захистом інтелектуальної власності, а особливо справ, пов'язаних із захистом авторських прав на програмні продукти. Справа в тому, що згідно із законом автор, що вимагає визнання своїх прав на програму, в обгрунтування своїх вимог повинен навести докази, що підтверджують його авторство.
3.5Реєстрація комп'ютерних программ
Розробник може заздалегідь зробити певні попередні дії по захисту своїх авторських прав. Попередніми діями по захисту авторських прав може служити реєстрація програм.
Реєстрація авторських прав на певний твір ставить автора цього твору у привілейоване становище по відношенню до авторів незареєстрованих робіт. Хоча норми російського і білоруського авторського права (на відміну від норм американського авторського права) не вимагають обов'язкової реєстрації програмних продуктів, така реєстрація в більшості випадків суттєво спростила і полегшила б підтвердження факту авторства при наявності спору між потенційними авторами комп'ютерної програми.
Система реєстрації об'єктів інтелектуальної власності дає ряд переваг.
По-перше, за допомогою реєстрації встановлюється презумпція того, що робота захищена авторським правом, і що всі треті особи попереджені про відповідальність за незаконне (несанкціоноване автором) користування даним об'єктом інтелектуальної власності. Користь від цього в тому, що потенційний відповідач (порушник авторських прав) не зможе в суді оскаржити саме існування авторських прав позивача.