Сукупність термінів тезауруса-дескрипторів, які замінили ключові слова, утворює пошуковий образ документа. Точно так само на язик дескрипторів перекладається і запит. Пошук документів після цього вже можна доручити машині. ЕОМ з притаманною їй швидкістю переглядає масиви подовий і порівнює їх з ПОЗом. Мета такого порівняння - виявити дескриптори, що належать одночасно поду і позу, тобто знайти перетин множин дескрипторів подав і поза. Чим більше зона перетину, тим точніше відповідність документа запиту. Мінімальна величина зони перетину обмовляється прийнятим критерієм смислового відповідності. Змінюючи його, можна варіювати точність і повноту пошуку в залежності від потреб споживачів інформації.
Такі принципи роботи ІПС з ІПМ дескрипторних типу. Якість їх роботи багато в чому залежить від досконалості застосовуваного інформаційно-пошукового тезауруса. Тому вимоги до ІПТ дуже високі. У ній не повинно бути, наприклад, термінів, що виражають одне і те ж поняття, тобто синонімів - це призвело б до втрат інформації при пошуку. Крім цього, повинні бути зафіксовані деякі відношення між термінами (рід - вид, частина ціле та інші), службовці цілям підвищення точності та повноти пошуку.
Тезаурус є необхідним лінгвістичним посібником будь-механізованої або автоматизованої інформаційно-пошукової системи, що використовує ІПМ дескрипторних типу.
Перші тезауруси, що задовольняють специфічним завданням інформаційного пошуку, були розроблені на початку 60-х років нашого століття.
Відповідно до тематичним профілем розрізняють багатогалузеві, галузеві і вузькотематичного тезауруси. Найбільш відомі з інформаційно-пошуковий тезаурус наступні:
1) тезаурус АСТІА (Агентство служби технічної інформації США) - 1-е видання в грудні 1962 р.;
2) тезаурус технічних і наукових термінів, найбільш великий з існуючих тезаурусом (23364 слова, з яких 17810 слів виступають в якості дескрипторів). Ця праця, що вийшов у світ в грудні 1967 р., представляє собою спільне видання Документального центру Міністерства оборони США та Об'єднаного ради інженерів;
3) тезаурус науково-технічних термінів за загальною редакцією Ю.І. Шемакіна (М., Військвидаві, 1972 р.). Цей тезаурус, що включає 19000 термінів, з яких 15000 є дескриптора, може служити прикладом вітчизняного багатогалузевого тезауруса.
До багатогалузевим тезаурусом можна віднести також тезауруси міжнародних інформаційних служб з атомної енергії. Тезаурус Євратому, виданий в 1966 і 1967 рр.. і Тезаурус Міжнародного агентства з атомної енергії у Відні («ІНІС»-Тезаурус), 6-е видання якого вийшло у світ в 1974 р.
Прикладами тезаурусом галузевого масштабу можуть служити: словник дескрипторів з хімії та хімічної промисловості, виданий НІІТЕХІМ в 1973 р. (1033 дескриптора, 5373 ключових слова), тезаурус дескрипторів за освітою, який використовується в автоматизованій системі Інформаційного центру в галузі народної освіти США (1967 р. ).
Навіть цей невеликий перелік може дати уявлення про те, наскільки велика роль інформаційно-пошуковий тезаурус у пошуку інформації. В даний час в усьому світі ведеться інтенсивна робота з побудови ІПТ різного призначення.
Для з'єднання «слів» Тезаурус в «фрази» застосовуються граматичні засоби ІПМ - правила складання пошукових образів за допомогою дескрипторів ІПТ. Граматики, що застосовуються в ІПМ, бувають найрізноманітнішими. Одні регламентують порядок дескрипторів в подах і позах, інші - приписують кожному дескриптор числа, що характеризують їх значимість для пошукового образу, треті - вказують на роль кожного дескриптора за допомогою спеціальних покажчиків і т.д. Застосування граматичних засобів в деяких випадках дозволяє більш точно передавати зміст документів і тим самим покращувати пошукові характери ІПС.
Детальне освітлення класифікаційних і дескрипторних ІПМ, інформаційно-пошуковий тезаурус і лінгвістичних (тобто мовних) аспектів автоматизованих ІПС пояснюється тим, що вони надають вирішальний вплив на функціонування ІПС. Якою б потужною і сучасної ЕОМ ми ні в своєму розпорядженні, без правильно обраного пошукової мови вся система буде працювати неефективно.
Удосконалення ІПМ багато в чому залежить від досягненні в галузі теорії семантичної інформації і напрямків лінгвістики. Тому поява автоматизованих ІПС послужило поштовхом до інтенсивних досліджень в області цих наук. Дуже заманливо, наприклад, доручити обчислювальної машині таку трудомістку операцію, як реферування документів. Одним із способів реалізації цієї ідеї є виділення машиною в тексті таких пропозицій, які містять найбільш значущі для даної галузі знань терміни (а такими є дескриптори тезауруса цій галузі знань, який зберігається в пам'яті машини). З цих пропозицій формується реферат документа.
2.3 Анотування і реферування як вид інформаційної діяльності
Анотація (від лат. Annotatio - зауваження) - коротка характеристика видання: рукописи, монографії, статті чи книги. Анотація показує відмінні риси та гідності видаваного твори, допомагає читачам зорієнтуватися в їх виборі.
Мета анотації - проінформувати читачів про існування роботи (тексту) певного змісту та характеру. Обсяг анотації зазвичай коливається від 150 до 200 знаків (слів).
За обсягом розрізняють короткі і розгорнуті анотації.
З точки зору методу аналізу та оцінки тексту (першоджерела) розрізняють описові (розкривають тематику без критичної оцінки), рекомендаційні (оцінюють придатність тексту для даної категорії читачів) та довідкові анотації (з критичними зауваженнями).
Приступати до написання анотації можна лише тоді, коли відомо:
- КОМУ? (Кому адресована анотація),
- Про що? (Про що в анотації говориться),
- НАВІЩО? (З якою метою написана анотація (проінформувати, переконати прочитати та ін));
Реферала (нім. referat, від лат. Refere - доповідати, повідомляти) - письмовий доповідь або виступ з певної теми, в яких узагальнюється інформація з одного або декількох джерел.
Реферати можуть бути викладом змісту наукової роботи, художньої книги і т.п.
Види рефератів.
Розрізняють два види рефератів: продуктивні і репродуктивні. Репродуктивний реферат відтворює зміст первинного тексту. Продуктивний містить творче або критичне осмислення реферованому джерела.
Репродуктивні реферати можна розділити ще на два види: реферат-конспект і реферат-резюме. Реферат-конспект містить фактичну інформацію в узагальненому вигляді, ілюстрований матеріал, різні відомості про методи дослідження, результати дослідження та можливості їх застосування. Реферат-резюме містить тільки основні положення даної теми.
У продуктивних рефератах виділяють реферат-доповідь і реферат-огляд. Реферат-огляд складається на основі кількох джерел і зіставляє різні точки зору з даного питання. У рефераті-доповіді, поряд з аналізом інформації першоджерела, є об'єктивна оцінка проблеми; цей реферат має розгорнутий характер.
Реферат має певну композицію:
Вступ. У вступі обгрунтовується вибір теми, можуть бути дані вихідні дані реферованому тексту (назва, де опубліковано, в якому році), повідомлені відомості про автора (П.І.Б., спеціальність, вчений ступінь, вчене звання), розкривається проблематика обраної теми.
Основна частина. Зміст реферованому тексту, наводяться основні тези, вони аргументуються.
Висновок. Робиться загальний висновок з проблеми, заявленої в рефераті.
Реферат має наступні ознаки:
1) зміст реферату повністю залежить від змісту реферованому джерела;
2) містить точний виклад основної інформації без спотворень і суб'єктивних оцінок;
3) має постійні структури.
Реферати пишуться зазвичай стандартним, клішірованним мовою, з використанням типологізувати мовних зворотів на кшталт «важливе значення має», «приділяється особлива увага», «піднімається питання», «робимо наступні висновки», «досліджувана проблема», «освітлюваний питання» і т. п . До мовних і стилістичним особливостям рефератів відносяться слова і звороти мови, що носять узагальнюючий характер, словесні кліше. Їм, як правило, притаманні невизначено-особисті пропозиції, абстрактні іменники, специфічні і наукові терміни, властиві досліджуваної проблеми, слова-жаргонізми, дієприслівникові і причетні обороти. У рефератів особлива логічність подачі матеріалу і висловлювання думки, певна об'єктивність викладу матеріалу. Все це пов'язано не з бідністю на лексики автора, а зі своєрідністю мови рефератів (особливо вузькоспеціалізованої спрямованості, де переважають жаргонізми, специфічні терміни та обороти).
У завершенні реферату робота повинна отримати відповідну рецензію з оцінкою. Рецензія складається на основі наступних чинників:
1) рівень ерудованості автора по вивченій темі (сучасність і своєчасність розглянутої проблеми, ступінь знайомства автора роботи з актуальним станом вивчається проблематики, повнота цитування джерел, ступінь використання в роботі результатів досліджень і встановлених наукових фактів);
2) особисті заслуги автора реферату (додаткові знання, використані при написанні роботи, які отримані крім запропонованої освітньої програми, новизна поданого матеріалу і розглянутої проблеми, рівень володіння тематикою та наукове значення досліджуваного питання);
3) характер реферату (логічність подачі матеріалу, грамотність автора, правильне оформлення роботи, належне відповідність реферату всім стандартним вимогам).