В. Старі книги. Раритети
За попередніми даними, в бібліотеках України зберігається понад 2 млн. книжкових раритетів [13]. Цілком можливо, що їх набагато більше, і це без урахування аналогічних книг в музеях і архівах, букіністичних магазинах, приватних бібліотеках. Зведеного в межах держави списку або хоча б достовірного сумарного їх обліку не існує до цих пір. Створення Державного реєстру культурного надбання України, його частини - "Книжкові раритети України" - проголошено пріоритетним завданням у державній "Програму збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000-2005 рр..", Затвердженої Кабінетом Міністрів України. Час, відведений на це, проходить, а реєстру як не було, так і немає. І далеко не другорядну роль тут відіграє відсутність належним чином підготовлених фахівців для роботи з рукописними книгами, стародруками, рідкісними та цінними виданнями. Жоден вуз країни їх не готує.
У створенні реєстру книжкових раритетів України повинні брати участь усі установи-фондоутримувачі, неодмінно на основі єдиної програми, що спирається на новітні інформаційні технології, вимоги міжнародних стандартів до бібліографічного опису даних видів документів. Реєстр не може включати описи, зроблені колись від руки нашими попередниками в кожній бібліотеці за своїми традиціями. Крім того, правильність опису сьогодні неодмінно треба перевіряти de visu. Це досить складне завдання, і вирішити її можна тільки спільними зусиллями фахівців, яких ще потрібно відповідно підготувати. Їм необхідні, безумовно, знання стародавніх мов, історії книги, бібліографічного опису стародруків та рідкісних видань, вміння працювати на комп'ютері з базами даних та багато іншого.
Значну частину цих знань охоплює комплекс книжкового пам'яткознавства, яке повинно включати відповідний понятійний апарат, критерії визначення та експертизи книжкових раритетів, специфіку їх бібліографічного та книгознавчих опису, особливості адекватного зберігання, правове регулювання цих питань і ін. Актуальність такої проблеми посилює сучасна міжнародна діяльність щодо стародруків та книжкових раритетів ХІХ-ХХ ст., які все більше привертають увагу світової наукової спільноти.
Досить назвати Міжнародну програму ЮНЕСКО "Пам'ять світу", діяльність Консорціуму європейських наукових бібліотек зі створення зведеного каталогу книг періоду річний друку, зусилля Бібліотечної Асамблеї Євразії з підготовки Закону "Книжкові пам'ятки" і відповідного стандарту, прийнятого країнами СНД.
Книжковими раритетами сьогодні називають рукописні і стародруки, а також цінні та рідкісні видання ХІХ-ХХ ст. або окремі особливі екземпляри (з автографами видатних особистостей, художніми екслібрисами або суперекслібрісамі, цікавими маргінальними записами, додатковими вклейка, ілюстраціями або іншими відзнаками від основного тиражу). Велика радянська енциклопедія дає таке тлумачення: "Книжкові раритети - комплекси рукописних і стародрукованих книг, а також значущі в історико-культурному відношенні видання більш пізніх років, які визначаються для особливої збереження та раціонального користування".
Слід погодитися з розробниками цієї проблематики, що даний термін дозволяє точніше визначити розглядається поняття, ніж загальноприйняті раніше терміни "рідкі" або "цінні" книги. Названий термін дозволяє поставити книгу в один ряд з іншими пам'ятниками історії та культури, якими, на відміну від книг, займається пам. Дійсно, формулювання поняття "книжковий пам'ятник" повинна базуватися на прийнятому в науковій літературі визначення "пам'ятник культури", оскільки книжковий пам'ятник, без сумніву, є різновидом пам'яток культури. До того ж, книжкові пам'ятки найчастіше є письмовим свідченням існування інших видів пам'яток, які могли бути давно втрачені.
Під пам'ятниками культури розуміють об'єкти, що мають історико-культурну цінність і становлять частину культурної спадщини країни, народу, людства. На перший план тут висувається цінність, яка усвідомлюється суспільством, як правило, з часом. Цінність книжкових пам'яток, підкреслено у вище названої енциклопедичної статті, визначається характеристиками двох складових книги - самого твору і способу його матеріального втілення (видання). У цьому полягає своєрідність книжкових пам'яток і складність виділення їх критеріїв.
Наприклад, книга може бути видатним пам'ятником літератури завдяки цінності змісту тексту при посередньому поліграфічному виконанні, або ж, навпаки, може бути шедевром художнього оформлення та поліграфічного виконання рядового, нічим не примітного тексту. В ідеалі, книжковими пам'ятками є видання, в яких органічно поєднуються цінні в науковому, літературному, історичному або іншому сенсі тексти з видатним оформленням, тобто представляють собою цінні зразки книжкової культури: не тільки духовні, але й матеріальні пам'ятки культури.
Це також перші (прижиттєві) твори, визнані пізніше класичними; книги, найбільш повно представляють свою епоху - пам'ятники історії; книги пам'ятки мистецтва, оформлені видатними художниками, незалежно від стилю або техніки виконання; перші або чудові зразки різних технік друку, книги незвичайних форматів , виконані на різних матеріальних носіях.
Книжковим пам'ятником може бути, як уже зазначалося, окремий екземпляр видання з автографом видатного діяча, з цікавими маргінальними записами, цінних екслібрисом, в унікальному палітурці, з додатковими вклейка і т.д.
Особливу категорію складають нелегальні, заборонені цензурою видання; малотиражні, особливо бібліофільскіе видання; книги, основний тираж яких з різних причин було знищено. Крім того, книжковими пам'ятками можуть бути певні книжкові колекції, зборів, бібліотеки в цілому як збори одиничних книжкових пам'ятників або як пам'ятник книжкового зібрання свого часу, тобто пам'ятник культури певної епохи.
Виходячи з усвідомлення непорушної цінності названих та деяких інших категорій книжкових пам'яток, для них розробляються певні, особливі умови зберігання та використання, з памятніковедческіх позицій, як музейних цінностей.
Загальновизнаним є пріоритет збереження таких книг над їх доступністю. Таким чином, книга розглядається у ряді інших пам'яток історії та культури - археологічних, образотворчих, музичних, архітектурних, наукових, літературних. Це означає, що до числа пам'ятників, які традиційно вивчаються пам'яткознавства, необхідно додати, серед інших документальних пам'яток (т. н. Рухомих, на відміну від монументальних - нерухомих), книжкові.
Список використаних джерел
1. Про бібліотеки і бібліотечну справу[Текст]: Закон України від 21.05.2009 N 1388-VI (1388-17)
2. Про музеї та музейну справу[Текст]: Закон України (Відомості Верховної Ради Україны, 1995, N 25).
3. Про Національний архівний фонд та архівні установи[Текст]: Закон Україні від 24.12.93 г. № 3814-XI.
4. ДСТУ 2395-2000. Обстеження документа, встановлення його предмета та відбір термінів індексування[Текст].
5. ДСТУ 33.004:2006 Страховий фонд документації[Текст]. Державна система страхового фонду документації. Загальні положення.
6. ДСТУ 33.106:2005 Страховий фонд документації. Обєкти культурної спадщини документація на обєкти архітектури та містобудування для створення страхового фонду документації[Текст]. Технічні вимоги.
7. ДСТУ 33.112:2008 Страховий фонд документації. Підготовка та відправлення на мікрофільмування проектної документації на обєкти будівництва[Текст]. Технічні вимоги.
8. ДСТУ 33.114:2009 Страховий фонд документації. Підготовка та постачання документації на електронних носіях інформації[Текст]. Загальні технічні вимоги
9. ДСТУ 33.201:2004 Страховий фонд документації. Страховий фонд документації на об'єкти будівництва[Текст]. Порядок створення.
10. ДСТУ 33.203:2005 Страховий фонд документації. Обєкти культурної спадщини порядок створення страхового фонду документації на обєкти архітектури і містобудування[Текст].
11. Чурсин, Н.Н. Популярная информатика [Текст]. К.: «Техника», 1982.
12. Предметизация документов // Справочник библиотекаря.- СПб., 2001.- С.104-109.
13. Гринина, Р.Ф. Теоретические основы предметизации и предметного каталога[Текст]: Учеб.пособие. – Л., 1989.
14. Карачинская, 3. Т. Предметизация произведений печати[Текст]. Предметний каталог: Учеб. Пособие.
15. Михайлов, А. И., Черный, А. И., Гиляревский, Р. С., Основы информатики[Текст]: 2 изд., М., 1968.
16. ЮНЕСКО 32 C/28 «Хартия о сохранении цифрового наследия» [Электронный документ] http://www.minervaplus.ru/docums/digit.htm
17. Бахтурина, Т.А. Проблемы стандартизации библиографического описания электронных ресурсов // Научные и технические библиотеки.
18. Будаков, Р.П. Читателям // Образование: исследовано в мире. [Электронный документ] (http://www.oim.ru/chit.asp).
19. Конявский, В.А.,Гадасин, В.А. Системное отличие традиционного и электронного документа: [Электронный документ] (http://www.vniipvti.ru/stat/st3.htm).
20. Калакура, Я. Структура історичної науки: теоретико-методологічний аспект[Текст] // Спеціальні галузі історичної науки: Зб. на пошану Марка Якимовича Варшавчика. — К., 1999.
21. Варшавчик, М. Я. Спеціальні історичні дисципліни[Текст] // Джерелознавство історії України: Довідник. — К., 1998.
22. Мыльников, А. С. Книговедение и культура[Текст] // Книга. Исследования и материалы. — М., 1989. — Сб. 57.
23. Програма збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000—2005 роки[Текст] // Бібл. вісн. — 1999. — № 6.
24. Яцунок, Е. И. Книжные памятники[Текст] // Книга: Энциклопедия. М., 1999.