Сучасний стан інформаційної безпеки. Проблеми захисту комп'ютерної інформації (стр. 2 из 2)

При здійсненні несанкціонованого доступу, зловмисник переслідує три мети:

· одержати необхідну інформацію для конкурентної боротьби;

· мати можливість вносити зміни в інформаційні потоки конкурента у відповідності зі своїми інтересами;

· завдати шкоди конкурентові шляхом знищення матеріалу інформаційних цінностей.

Повний обсяг даних про діяльність конкурента не може бути отриманий тільки яким-небудь одним з можливих способів доступу до інформації. Від мети залежить як вибір способів дій, так і кількісний і якісний склад сил і засобів добування інформації.

4 Порушники безпеки інформації

Спроба одержати несанкціонований доступ до комп'ютерної мережі з метою ознайомитися з нею, залишити інформацію, виконати, знищити, змінити або викрасти програму або іншу інформацію кваліфікується як «комп'ютерне піратство».

Для запобігання можливих загроз, фірми повинні не тільки забезпечити захист операційних систем, програмного забезпечення і контроль доступу, але і спробувати виявити категорії порушників і ті методи, які вони використовують.

У залежності від мотивів, мети і методів, дії порушників безпеки інформації можна розділити на чотири категорії:

· шукачі пригод;

· ідейні «хакери»;

· «хакери»-професіонали;

· ненадійні (неблагополучні) співробітники.

Рис. 1.2 Способи НСД до конфіденційної інформації

Шукач пригод, як правило, студент або старшокласник, і в нього рідко є продуманий план атаки. Він вибирає мету випадковим чином і звичайно відступає, зіштовхнувшись зі складнощами. Знайшовши діру в системі безпеки, він намагається зібрати закриту інформацію, але практично ніколи не намагається її таємно змінити. Своїми перемогами такий шукач пригод ділиться тільки зі своїми близькими друзями-колегами.

Ідейний «хакер» - це той же шукач пригод, але більш майстерний. Він уже вибирає собі конкретні цілі (хости і ресурси) на підставі своїх переконань. Його улюбленим видом атаки є зміна інформаційного наповнення Web-сервера або, у більш рідких випадках, блокування роботи ресурсу, що атакується. У порівнянні із шукачем пригод, ідейний «хакер» розповідає про успішні атаки набагато більш широкої аудиторії, звичайно розміщаючи інформацію на хакерському Web-вузлі.

«Хакер»-професіонал має чіткий план дій і націлюється на визначені ресурси. Його атаки добре продумані і звичайно здійснюються в кілька етапів. Спочатку він збирає попередню інформацію (тип ОС, надані сервіси і міри захисту). Потім він складає план атаки з урахуванням зібраних даних і підбирає (або навіть розробляє) відповідні інструменти. Далі, провівши атаку, він одержує закриту інформацію і, нарешті, знищує всі сліди своїх дій. Такий професіонал звичайно добре фінансується і може працювати один або в складі команди професіоналів.

Ненадійний (неблагополучний) співробітник своїми діями може спричинити стільки ж проблем (буває і більше), скільки промисловий шпигун, до того ж, його присутність звичайно складніше знайти. Крім того, йому доводиться переборювати не зовнішній захист мережі, а тільки, як правило, менш жорсткіший внутрішній. Він не такий витончений у способах атаки, як промисловий шпигун, і тому частіше допускає помилки і тим самим може видати свою присутність. Однак, у цьому випадку, небезпека його несанкціонованого доступу до корпоративним даних набагато вища, ніж будь-якого іншого зловмисника.

Перераховані категорії порушників безпеки інформації можна згрупувати по їхній кваліфікації: початківець (шукач пригод), фахівець(ідейний «хакер», ненадійний співробітник), професіонал («хакер»-професіонал). А якщо з цими групами зіставити мотиви порушення безпеки і технічну оснащеність кожної групи, то можна одержати узагальнену модель порушника безпеки інформації, як це показано на рис. 1.3.

Порушник безпеки інформація, як правило, будучи фахівцем визначеної кваліфікації, намагається довідатися все про комп'ютерні системи і мережі, зокрема, про засоби їх захисту. Тому модель порушника визначає:

· категорії осіб, у числі яких може виявитися порушник;

· можливі цілі порушника і їх градації по ступені важливості і небезпеки;

· припущення про його кваліфікації;

· оцінка його технічної озброєності;

· обмеження і припущення про характер його дій.

Діапазон спонукальних мотивів одержання доступу до системи досить широкий: від бажання випробувати емоційний підйом під час гри з комп'ютером до відчуття влади над ненависним менеджером. Займаються цим не тільки новачки, що бажають побавитися, але і професійні програмісти. Паролі вони добувають, або в результаті підбору або здогадування, або шляхом обміну з іншими «хакерами».

Частина з них, однак, починає не тільки переглядати файли, але і виявляти інтерес саме до їх змісту, а це вже являє серйозну загрозу, оскільки в даному випадку важко відрізнити звичайну цікавість від злочинних дій.

Рис. 1.3 Модель порушника безпеки інформації.

Донедавна викликали занепокоєння випадки, коли незадоволені керівником службовці, зловживаючи своїм положенням, псували системи, допускаючи до них сторонніх або залишаючи системи без догляду в робочому стані. Спонукальними мотивами таких дій є:

· реакція на догану або зауваження з боку керівника;

· невдоволення тим, що фірма не оплатила понаднормові години роботи (хоча найчастіше понаднормова робота виникає через неефективне використання робочого часу);

· злий намір у якості, наприклад, реваншу з метою послабити фірму як конкурента якої-небудь новоствореної фірми.

Професійні «хакери» - це комп'ютерні фанати, що прекрасно знають обчислювальну техніку і системи зв'язку. Вони затратили масу часу на обмірковування способів проникнення в системи і ще більше, експериментуючи із самими системами. Для входження в систему професіонали найчастіше використовують деяку систематичність та експерименти, а не розраховують на удачу або інтуїцію. Їх мета - виявити і перебороти захист, вивчити можливості обчислювальної установки і потім вийти з неї, довівши можливість досягнення своєї мети.

До категорії хакерів-професіоналів звичайно відносять наступних осіб:

· таких, що входять у злочинні угруповання, які переслідують політичні цілі;

· прагнучих одержати інформацію з метою промислового шпигунства;

· «хакер» або угруповання «хакерів», що прагнуть до наживи.

Сьогодні, зі стрімким розвитком Internet, «хакери» стають справжньою загрозою для державних і корпоративних комп'ютерних мереж. Так, за оцінками експертів США, напади «хакерів» на комп'ютери і мережі федеральних державних систем відбуваються в цій країні не рідше 50-ти раз на день. Багато великих компаній і організації піддаються атакам кілька разів у тиждень, а деякі навіть щодня. Виходять такі атаки не завжди ззовні, 70% спроб зловмисного проникнення в комп'ютерні системи мають джерело всередині самої організації.

Література

1. Соколов А.В., Степанюк О.М. Защита от компьютерного терроризма. Справочное пособие. – СПб.: БХВ – Петербург; Арлит 2002. – 496 с.;

2. Баранов В М. и др. Защита информации в системах и средствах информатизации и связи. Учебное пособие. – СПб.: 1996. – 111 с.

3. Мельников В.В. Защита информации в компьютерных системах. М.: Финансы и статистика. – 1997. – 364 с.