Таким чином, процес формування ІП йде одночасно як би по двох взаємозв'язаних напрямках. З одного боку, в ході базової діяльності виникає стан потреби, що утворює внутрішнє поле потреби. З іншого — наявний у суб'єкта інформаційний потенціал, засвоєний на суспільні норми і способи дії ведуть до того, що стан потреби отримує спрямованість на інформацію певної тематики.
Приведений опис процесу формування ІП необхідно доповнити наступними положеннями. Практично кожна людина сучасного суспільства здійснює не одну діяльність, а є спеціалістом в певній галузі, вчиться, веде суспільну роботу, має хобі, займається влаштуванням свого побуту і т.д. Будь-яка діяльність на певному рівні свого розвитку може привести до виникнення ІП. Розвиток і ускладнення діяльності проходить в результаті використання суб'єктами вже існуючої в суспільстві соціальної інформації. Це - найважливіша умова підтримання діяльності індивідуальних і колективних суб'єктів на рівні сучасних вимог, цілей і задач. В свою чергу, розвиток і ускладнення діяльності веде до виробництва нової соціальної інформації, найбільш значна частина якої потім розповсюджується в суспільстві. Ця інформація споживається суб'єктами в процесі діяльності, в результаті чого розвивається їх інформаційний потенціал і досвід. Це знову приводить до розвитку діяльності і повторення всього процесу руху соціальної інформації на більш високому рівні. В цілому описаний процес у спеціальній літературі визначають як суспільний інформаціогенез. ІП змінюються разом з рухом соціальної інформації в суспільстві, оскільки в процесі цього руху постійно змінюються основні передумови їх формування - діяльність та інформаційний потенціал і досвід суб'єктів. Однак зв'язок між ІП і процесами виробництва, розповсюдження і споживання соціальної інформації не є жорстким, а здійснюється людьми і відповідними суспільними інститутами.
ІП впливають на розвиток самої діяльності, передусім, через споживання інформації, зміцнення інформаційного потенціалу суб'єктів і використання інформації в діяльності. Однак можливий і прямий зв'язок між потребою і діяльністю, який найчастіше зустрічається в сфері науки і інших видах творчості. В тих випадках, коли необхідна соціальна інформація ще не вироблена, чи суб'єкт не може її знайти, ІП стимулює отримання цієї інформації в самій діяльності. В результаті суб'єкт одночасно з досягненням мети виробляє необхідну йому інформацію і задовольняє існуючі ІП. Отже, ІП відіграють значну роль не тільки в процесах споживання і використання інформації, яка є в суспільстві, але й при вирішенні проблем і створенні нової соціальної інформації. В цьому випадку вони, як правило, позначаються як пізнавальні потреби.
Суспільство впливає практично на всі елементи суспільного інформаціогенеза. Воно визначає цілі і завдання діяльності і створює умови для її розвитку, формує інформаційний потенціал і досвід суб'єктів через існуючі інститути освіти і виховання, а також систему виробництва і розповсюдження соціальної інформації, створює відповідні умови і стимули використання інформації в діяльності і т.д. Цим самим суспільство безпосередньо впливає на процеси формування і задоволення ІП і визначає їх зміст.
Вивчення ІП набуває зараз все більш масового характеру, і є одним з головних напрямків в наукових дослідженнях в галузі інформаційної діяльності. В зв'язку з цим велику актуальність набуває розробка методологічних проблем вивчення ІП, від вирішення яких багато в чому залежить якість і ефективність досліджень, що проводяться. Тільки два моменти цього процесу дозволяють визначити зміст ІП: професійна і інформаційна діяльність споживачів інформації. Інші моменти процесу є внутрішніми і піддаються лише опосередкованому вивченню. Аналогічний погляд у Т.М. Колибиної, яка виділила такі три основні напрямки вивчення ІП: науково-інформаційний аналіз потреб; виявлення суб'єктивної думки споживачів про необхідність інформації в різні моменти їх діяльності і можливість задоволення цих потреб в межах обслуговуючої їх інформаційної системи; спостереження за запитом і циркуляцією інформаційних матеріалів.
Отже, перший із виділених напрямків має на меті дослідження професійної діяльності вчених і спеціалістів, а другий і третій - інформаційної діяльності. Таким чином, в якості об'єктів при вивченні змісту ІП можуть виступати ті чи інші елементи професійної чи інформаційної діяльності споживачів інформації. В професійній діяльності в якості об'єктів можуть бути взяті: процес діяльності, її результати, думки суб'єктів про зміст діяльності, а також звітна, директивна і планова документація. При вивченні інформаційної діяльності можуть досліджуватися: поведінка споживачів інформації, їх думки відносно змісту і форм інформаційного обслуговування, різні результати вже існуючої, здійсненої інформаційної діяльності.
В залежності від особливостей обраного об'єкта дослідження змінюються можливості застосування різних методів. Методи, які застосовують для вивчення ІП споживачів, можна умовно поділити на три групи:
1. методи одержання фактичних даних (спостереження, аналіз документальних джерел, опитування).
2. методи обробки та аналізу даних (статистичний аналіз, моделювання);
3. методи прогнозування ІП (експертні оцінки, математичне моделювання).
В застосуванні до вивчення ІП спостереження може використовуватися стосовно поведінки користувачів, коли вони звертаються до ДПА, первинних і вторинних документів на виставках. Аналіз документальних джерел використовується частіше, ніж спостереження. Звичайно, вивчається директивна і планово-звітна документація, що містить дані про діяльність підприємства, установи. Більш точні дані про ІП конкретних осіб містять документи, що знаходяться в інформаційних установах (листки вимог на літературу, читацькі формуляри, записи про відмови, талони зворотного зв'язку в системі ВРІ та ін.). ІП доволі швидко змінюються, тому виявлені одного разу потреби користувача повинні через визначені проміжки часу уточнюватися.
Опитування є найбільш ефективним і найбільш розповсюдженим методом вивчення ІП. Воно здійснюється або усно (інтерв'ю), або письмово (анкетування). Поряд з предметним змістом ІП реципієнтів уточнюється мета використання інформації, її характер (фактографічна, бібліографічна). В анкетах містяться питання, що відносяться до особистості анкетованих: освіта, посада, стаж роботи, наявність домашньої бібліотеки, яким видам інформації надається перевага та ін. Тому в інформаційних установах, що не мають таких можливостей, застосовують більш простий спосіб опитування. Особам, ІП яких хочуть вивчити, пропонують заздалегідь розроблений рубрикатор (перелік тем у визначеній предметній галузі), в котрому вони повинні відмітити ті тематичні рубрики, які викликають в них інтерес.
Один і той самий метод може бути використаний для вивчення елементів як професійної, так і інформаційної діяльності споживачів. В такому випадку застосування одного і того самого методу може дати різні результати, які при достатньо коректному використанні будуть залежати значною мірою від обраного об'єкта дослідження і його зв'язку з потребами в інформації.
В процесі документального аналізу професійної діяльності споживачів мають бути виявлені документи, які містять необхідну інформацію про дану діяльність. До числа таких документів входять: загальний план роботи організації, плани відділів і груп, посадові інструкції і положення різних категорій спеціалістів, директиви, накази, положення, що регламентують цілі, задачі, напрямки і якість проектування і т.д.
Для обробки отриманих даних застосовується метод „структурно-функціонального аналізу", який являє собою певний напрямок вивчення професійної діяльності споживачів інформації, заснований на аналізі структури і функцій колективних та індивідуальних суб'єктів цієї діяльності. Подібні дослідження мають такий перебіг: шляхом поетапного поділу основних цілей діяльності на підцілі і так до конкретних функцій будується дерево цілей, при чому елементи більш низьких рівнів забезпечують виконання задач більш високого рівня.
Подібні дослідження виявили, що функції спеціалістів мають відносно постійну спрямованість на певні об'єкти і процеси, які є елементами загальної системи науково-виробничої діяльності певної установи, підприємства, тощо. У відповідності з їх характером змінюється ступінь необхідності отримання суб'єктом інформації з даної тематики. Для врахування цього фактора існує спеціальна шкала порядку, що характеризує ступінь необхідності знання суб'єктами певного предмету чи процесу. Шкала має такі ранги: