Відомі й інші схеми класифікації економічної інформації: вхідна і вихідна, внутрішня і зовнішня, алфавітна, цифрова, алфавітно-цифрова, оперативна тощо.
Різновиди економічної інформації слід враховувати при організації обробки даних, побудові комп'ютерних інформаційних систем, виборі варіантів технології розв'язування тих чи інших економічних задач.
2 Інформаційно-правова система
Організаційно впорядкована сукупність нормативно-правових документів (масивів док-тів), за допомогою яких суб'єкт управління (орган, посадова особа), застосовуючи інформаційні технології, у т. ч. засоби обчисл. техніки та зв'язку, забезпечує процес розробки та прийняття рішень у сфері законодавчої та законоохор. діяльності.
Інформаційно-правова система (ІПС) є комплексною сукупністю елементів, яка включає до свого складу методи, процедури, інформ. ресурси [масиви док-тів, фонди док-тів, архіви, банки даних, бази знань, автоматизовані інформ. системи (мережі)].
Поняття «інформаційно-правова система» (ІПС) входить до наук, апарату відповідного напряму та навч. дисципліни інформаційного (або комп'ютерного) права, які тепер формуються в Україні, а також до концептуальної структури інформаційного законодавства. Побудова та функціонування (ІПС) як важливої складової різних систем управління повинні грунтуватися на конституційній нормі (ст. 34 Конституції України), згідно з якою «кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір». Згідно із Законами України «Про Національну програму інформатизації» та «Про Концепцію Національної програми інформатизації» (обидва — 1998) створення (ІПС) є складовою частиною інформатизації галуз. програм, які сприяють поліпшенню управління економікою загалом, збільшенню продуктивності управлін. роботи, вдосконаленню соціально-екон. відносин, дальшій демократизації сусп. життя, забезпеченню нац. інтересів держави.
(ІПС) забезпечує: можливість реалізації аналізу та систематизації законод. актів України та ін. нормат.-правових актів центральних органів викон. влади, а також органів місц. самоврядування; здійснення соціол. опитувань з метою вивчення громад, думки (шляхом анкетування через мережу Інтернет) для отримання та використання відповідної інформації; прогнозування процесів законотворчості; актуалізацію бази даних у конкр. сфері діяльності; ведення банку даних методичних рекомендацій із судової та нотаріальної практики; пошук необхідної нормат. інформації для найрізноманітніших цілей (під час розгляду справи у суді, прийняття рішень про укладення договорів, контрактів та в ін. випадках), — тобто можливість доведення нормат.-правової інформації до широкого кола користувачів. Більшість розвинених країн має свої значні банки правової інформації, з яких користувачі отримують інформацію телефоном. Напр., у США в автоматиз. правовій системі LEXIS вміщено федер. закони США, закони окр. штатів та рішення судів. Систему WESTLAW використовують під час підготовки рішень за прецедентами. У банках цієї системи зберігаються повнотекстові док-ти: закони, рішення федер. та окружних судів, рішення федер. агентств, юрид. словники. У 1976 створено Міжнар. правову базу даних (LAWL — МПБД) у Юрид. б-ці Конгресу США (згодом — Світова електронна мережа правових документів — GLIN). Вона є простим та ефективним засобом швидкого і точного доступу до складових частин правового середовища різних країн. Функціонують також ін. системи. У Німеччині відома система JURIS містить банки даних: федер. зак-ва, док-тів із судочинства, адм. актів, публікацій у галузі права. У Франції юрид. банки даних об'єднано в єдину держ. компанію, яка включає системи CEDIJ (Рада держ. служб), JURISTDATA (використовується Паризькою адвокатурою) і SYDONI (використовується прокуратурою). У Великобританії широко використовується банк даних LEXIS, що містить три файли зак-ва: (STAT — загальне зак-во, SI — статистика та STATIS — об'єднаний файл). Діють також ін. системи. Триває створення систем юрид. інформації у країнах Європ. співдружності. Діє низка систем за тем. напрямами (ENLEX — з навколишнього середовища, JURINPI — з інтелектуальної власності тощо).
З 1990 у ВР України функціонує система інформ.-аналіт. забезпечення законотв. та законозастос. діяльності. Вона містить бази даних правової інформації «Право», «Законодавство», «Картотека» та «Закони і підза-конні акти України в Internet», зорієнтовані на забезпечення широкого кола користувачів. Ці бази даних за допомогою відповідних інформ.-пошукових систем дозволяють оперативно знаходити необхідні нормат.-правові док-ти з метою їх наст, аналізу та прийняття рішень. Більшість перелічених систем тепер об'єднано в глобальній мережі — Internet(лат. informatio - роз'яснення, уявлення) — документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у сусп-ві й державі та навкол. природ, середовищі. Інформаційні відносини, тобто відносини, що виникають при одержанні, використанні, поширенні і зберіганні інформації, регулюються Конституцією України, Законами України «Про інформацію» (1992), «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992), «Про телебачення і радіомовлення» (1993), «Про науково-технічну інформацію» (1993), «Про захист інформації в автоматизованих системах» (1994), «Про рекламу» (1996), «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» (1997), «Про видавничу справу» (1997), «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (1997) та ін. законод. актами про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнар. договорами та угодами, ратифікованими Україною. Осн. галузі інформації: політична, економічна, духовна (культурна), науково-технічна, соціальна, екологічна та міжнародна. До гол. видів інформації належать: статистична, масова, І. про діяльність органів держ. влади та місц. самоврядування, правова І., інформації про особу, І. довідково-енциклопедична, соціологічна.
Джерелами інформації є передбачені або встановлені законом документи й ін. носії інформації — матеріальні об'єкти, що зберігають І., а також повідомлення ЗМІ та публічні виступи. Інформ. відносини грунтуються на таких принципах, як: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність І.; об'єктивність, вірогідність, повнота і точність І.; законність одержання, використання, поширення та зберігання І. Чільними напрямами і методами державної інформ. політики є: забезпечення доступу громадян до І.; створення нац. систем і мереж І.; зміцнення матеріально-тех., фін., організаційно- правових та наук, основ інформ. діяльності; забезпечення ефективного використання І.; сприяння поступу, оновленню, збагаченню та зберіганню нац. інформ. ресурсів; створення заг. системи охорони І; сприяння міжнар. співробітництву в галузі І. і гарантування інформ. суверенітету України.
Відомості, одержані шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності (ОРД) на основі передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992) підстав для вирішення завдань, пов'язаних з пошуком і фіксацією фактич. даних про протиправну діяльність окр. осіб та груп, розвід.-підривну діяльність спец, служб іноз. держав і організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах крим. судочинства, а також отримання інформації в інтересах суспільства і держави. І. оперативно-розшукової може міститися у заявах, повідомленнях гр-н, посад, осіб, громад, орг-цій, ЗМІ, в операт.-слідчих матеріалах тощо. Способи одержання такої інформації передбачені ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Це, насамперед: опитування осіб за їх згодою, використання їх добровільної допомоги; проведення операцій по захопленню озброєних злочинців, припинення тяжких злочинів, розвід.-підривної діяльності спецслужб іноз. держав, організацій та окр. осіб; зняття інформації з каналів зв'язку, застосування ін. тех. засобів отримання інформації; встановлення конфіденц. співробітництва з особами на засадах добровільності; створення і застосування автоматиз. інформ. систем тощо. І. о.-р. може використовуватися як привід та підстава для порушення крим. справи або проведення невідкладних слідчих дій; попередження, припинення і розслідування злочинів, розвід.-підривних посягань щодо України; розшуку злочинців та осіб, які зникли безвісти, тощо.
ІНФОРМАЦІЯ ПРАВОВА
- сукупність документованих або прилюдно оголошених відомостей про право, його систему, галузі, інститути, норми, джерела, права, свободи, обов'язки, про реалізацію права, юрид. факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними, їх профілактику тощо. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про інформацію» (1992) джерелами правової інформації є Конституція України, ін. законодавчі і підзаконні нормативно- правові акти, міжнар. договори та угоди, норми і принципи міжнар. права, а також ненормативні правові акти, повідомлення ЗМІ, прилюдні виступи, ін. джерела інформації з правових питань. Після набуття законод. та ін. нормат. актами чинності з метою забезпечення доступу до них усім громадянам держава забезпечує операт. видання цих актів масовими тиражами.
3 Інформаційні системи цивільної оборони
- моніторингу вказаного об’єкта підвищеної небезпеки (далі ОПН ) підприємства;
- раннього виявлення (загрози виникнення) надзвичайних ситуацій (далі НС);