План
Вступ
1. Архівні веб-сайти
2. Інформаційні ресурси інтернет-архівів
3. Огляд сайтів зарубіжних архівних установ
Висновок
Список використаної літератури та джерел
Вступ
З того часу, як абревіатура «WWW» увійшла до нашого лексикону, минуло не так багато років, однак, важливість Інтернету в житті суспільства стала досить відчутною. Інформаційне суспільство, яке на межі століть прийшло на зміну традиційному «паперовому», докорінно змінило діяльність архівних служб і національних архівів. У наш час у багатьох архівних закладах світу користувачі мають можливість отримувати архівні документи в електронній формі. Тобто архіви намагаються іти в ногу з прогресом, розуміючи важливість Інтернету в забезпеченні доступу до архівних документів та інформації. Сьогодні в Інтернеті зафіксовано понад 5 тис. архівних сайтів, тобто сайтів архівів, музеїв, бібліотек, які заявили про себе як сховища документальних джерел і писемних пам'яток.[1] Закордоном уже накопичений важливий досвід, і прикладом вдалої роботи закордонних архівних закладів у цій галузі можуть бути Адміністрація національних архівів та документації (NARA - National Archives and Records Administration, США) (в Інтернет див. http://www.nara.gov/), Національний архів Великобританії (The National Archives of Great Britain) (в Інтернет див. http://www.nationalarchives.gov.uk/), Національний архів Канади (National Archives of Canada) (в Інтернет див. http://www.archives.ca/), та ін. (посилання на закордонні архівні заклади див. на сайті «Архіви України» http://www.archives.gov.ua).
На сторінці одного із зарубіжних архівних сайтів розташовано девіз «Демократія починається тут»[2]. Справді важко переоцінити важливість архівів у зберіганні історичного досвіду попередніх поколінь, у розвитку громадянського суспільства, демократичних прав і свобод. Однак, архіви, які покликані виконувати це важливе завдання, повинні бути максимально відкритими. Під «відкритістю» потрібно розуміти не тільки відсутність заборон і перешкод на шляху громадян до отримання архівної інформації (зрозуміло, з урахуванням певного ступеню секретності деяких документів), але й наявністю доступних сучасних технічних засобів і методів представлення інформації. У зв’язку з цим украй важливим завданням є просування архівних фондів до Інтернету, що забезпечує віддалений доступ до архівних документів.
У цій курсовій роботі спробуємо дослідити здобутки зарубіжних архівів у цьому новому і дуже цікавому та важливому напрямі архівістики. Адже впровадження в архівній справі нових технологій, це є (як зазначалося вище) прямий перехід до побудови інформаційного суспільства.
1. Архівні веб-сайти
Сьогодні інтенсивне впровадження інноваційних технологій і поширення телекомунікаційних засобів передачі інформації в світі сприяє продуктивному ознайомленню суспільства зі змістом глобального інформаційного середовища. Сучасні умови для створення веб-ресурсів у архівній справі сприяють постійному збільшенню кількості архівних веб-сайтів різних країн в Інтернеті. Виникає питання: наскільки користування ними є раціональним та ефективним? Також цікавим є питання -- для кого створюють архівні сайти? Наскільки вони запитуванні і яку аудиторію цікавлять? Якщо йдеться лише про науковців, зацікавлених у проведенні своїх досліджень, то, можливо, вони й зовсім не потрібні? Професійні вчені добре знають у яких архівах можуть знаходитися фонди, що цікавлять їх, де ці архіви розташовано, а необхідні архівні довідники стоять на полицях їхніх домашніх бібліотек.
Головною специфікою ведення архівного сайту є те, що, з одного боку, практично будь-яка людина (а не лише дослідник або студент-історик) може зіткнутися з необхідністю звернення до архіву або сайту архіву, а з іншого боку, незначна частина користувачів знає до якого архіву їм потрібно звернутися, або передбачає що та інформація, яка їм потрібна, зберігається в архіві.Серед відвідувачів архівних сайтів багато груп, що здаються випадковими. Як правило, вони потрапляють на сайт по так званих низькочастотних запитах і виявляють, що саме тут знаходиться та інформація, яка їх цікавить, або інформація про те, куди ще можна звернутися. Це один з проявів просвітницької місії архівних сайтів, здатних відчинити двері до дивного світу документів і джерел школяру, студентові і взагалі будь-якій людині, не пов'язаній за родом своєї діяльності з історією чи наукою.
До того ж архівні сайти відіграють важливу роль і в повсякденній роботі самих архівістів. Вони допомагають обмінюватися досвідом і спрощують міжорганізаційні, міжособові комунікації. Публікація методичних і нормативних документів, актуальної контактної інформації різних архівних установ, інформаційних листів від організаторів наукових конференцій, текстів наукових статей, описів різних архівних проектів — усе це перетворює архівні сайти в надійний інструмент повсякденної роботи архівіста.
Отже, ми можемо зробити певний висновок, щодо головних цілей присутності архівів в Інтернеті. До цих завдань належить:
• надання загальної довідкової інформації про архівні документи і архіви;
• постійне інформування про архівну діяльність;
• сприяння пошуку архівних документів і здобуттю архівних послуг;
• взаємне інформування архівістів і обговорення професійних архівних питань;
• популяризація архівної справи, формування позитивного іміджу архівів у громадян і суспільства.
Загалом можна виокремити три основні форми представлення архівних ресурсів у Інтернеті: бази даних, електронні довідники, цифрові зображення документів. Окремі архівні установи надають доступ і до кінодокументів. Спробуємо розглянути їх детальніше:
Бази даних з пошуковим апаратом: фондові каталоги і тематичні бази. Про кількість реально доступних на сьогодні в Інтернеті архівних баз даних можемо дізнатись на архівному порталі ЮНЕСКО (http://www.unesco-ci.org) у розділі Primary Sources Online називається 173 довідника (Finding Aids), маючи на увазі власне онлайнові бази даних(одразу зауважимо, що наведені тут дані є неповними або несповна коректними - тут відсутні, наприклад, польська система «Сезам»). Із них 54 - у Північній Америці й 97 - в Європі, а саме: 36 -- у Великобританії, 21 -- у Франції, 13 -- у Німеччині, 5 – у Швейцарії, по 2 -- в Угорщині, Швеції, Росії, Ірландії, по одній -- у Фінляндії, Чехії, Ізраїлі, Ліхтенштейні, Норвегії, Словенії, Туреччині, Іспанії.
Побіжне ознайомлення з характером онлайнових баз дозволяє зробити висновок: із цих 97 європейських електронних довідників власне реєстрів фондів (колекцій) загальнонаціонального рівня зареєстровано 63 одиниці, у Північній Америці таких ресурсів -- 3, Азійський регіон налічує 21 електронний каталог, в Африці -- 18, в Карибському регіоні -- 7, у Латинській Америці -- 18 та 6 -- в Арабських країнах.
Серед представлених баз даних не можна залишити поза увагою творіння наших «ближніх сусідів» - польський фондовий каталог загальнонаціонального рівня - систему «Сезам» (http://www.archiwa.gov.pl), яку розробляли з 1993 р. В Інтернеті вона функціонує з 2001 р. під егідою Генеральної дирекції державних архівів Польщі. Система базується на традиційному обліковому документі - аркушах фондів, а також додатковій інформації. Каталог побудовано відповідно до принципів польської архівістики та з урахуванням вимог Міжнародного дескриптивного стандарту ISAD(G)[3].
База даних SEZAM містить інформацію щодо національних архівних фондів, що зберігаються в Державному Архіві, Польській Академії Наук, архівах Університету Миколи Коперника та Університету Кардинала Стефана Вишинського у Варшаві, університетських бібліотеках, музеях, архівах Суспільства Солідарності, архівах Асоціації Сибірських Засланців, у Центральній Медичній Бібліотеці Варшави, в Інституті Америки і Польському Інституті Мистецтв і Наук Америки в Нью-Йорку. Також заслуговує на увагу класифікаційний перелік «категорій і підкатегорій фондів», як додатковий інструмент пошуку базою.
Електронні довідники різноманітних жанрів і видів - путівники, пофондові й тематичні каталоги і т.п.Сучасні інтернет-технології дозволяють створити єдиний ресурс (що фізично знаходиться на одному, або на декількох зв'язаних сайтах) в уніфікованому форматі з єдиними правилами надання і пошуку інформації. Прикладом такого ресурсу є база даних «Путівники по російських архівах» (http://guides.rusarchives.ru), розміщена на порталі «Архіви Росії». Вона містить структуровану інформацію -- 60 путівників по федеральних і регіональних архівах загальним обсягом у 103 тис. описів фондів.
Цифрові зображення документів. Створення банку таких зображень - один із магістральних напрямів надання інформації про архівні ресурси в Інтернеті в діяльності багатьох архівних служб. Корпус давніх документів з історії держави - це не тільки важлива складова документальних ресурсів суспільства і держави: символізуючи процеси державотворення, він відіграє роль важливого фактора самоусвідомлення і консолідації нації. Своїми найдавнішими документами пишаються народи Європи; писемні пам'ятки інтенсивно представляються в Мережі й на інших континентах, - у країнах, які не мають тисячолітньої писемної історії. Кількість опублікованих в Інтернеті документів визначається десятками мільйонів. Реєстри цифрових зображень архівних документів і найцінніших рукописних пам'яток виставляють на сайтах національних архівів Великобританії, Ісландії, Канади (325 тис. документів), США (124 тис. документів), ін.; 5 тис. цифрових зображень давніх документів з'явилися в Інтернеті в результаті реалізації у Великобританії демонстраційного проекту в рамках програми за підтримки Європейської комісії суспільства інформаційних технологій (на базі двох регіональних архівів - Нотгептомшира і Сасекса). Узагальнені відомості про оцифровування документів пам'яток представлені, зокрема, в огляді "IFLA/UNESCO Survey on Digitisation and Preservation".
2. Інформаційні ресурси архівів в Інтернет