Будь-який пристрій, що реалізує хоча б одну з цих функцій Firewall-методики, і є Firewall-пристроєм. Наприклад, ніщо не заважає використовувати в якості Firewall - хосту комп'ютер зі звичайною ОС FreeBSD чи Linux, у якої відповідним чином необхідно скомпілювати ядро ОС. Firewall такого типу буде забезпечувати тільки багаторівневу фільтрацію ІР-трафіка. Пропоновані на ринку Firewall-комплекси, створені на базі ЕОМ звичайно реалізують усі функції Firewall-методики і є повнофункціональними системами Firewall. На рис. 3.20 зображений сегмент мережі, відділений від зовнішньої мережі повнофункціональним Firewall - хостом.
Однак адміністраторам IP-мереж треба розуміти, що Firewallце не гарантія абсолютного захисту від віддалених атак у мережі Internet. Firewall- не стільки засіб забезпечення безпеки, скільки можливість централізовано здійснювати мережну політику розмежування віддаленого доступу до доступних ресурсів мережі. Firewall не зможе запобігти таким видам атак як: аналізу мережного трафіку, помилковий ARP-сервер, помилковий DNS-сервер, підміна одного із суб'єктів TCP-з'єднання, порушення працездатності хосту шляхом створення спрямованої атаки помилковими запитами чи переповнення черги запитів. В таких випадках використання Firewall не допоможе. Для того, щоб вивести з ладу (відрізати від зовнішнього світу) усі хости усередині захищеного Firewall-системою сегмента, досить атакувати тільки один Firewall. Це пояснюється тим, що зв'язок внутрішніх хостів із зовнішнім світом можливий тільки через Firewall.
З усього вищесказаного аж ніяк не випливає, що використання систем Firewallє абсолютно безглуздим, на даний момент цій методиці немає альтернативи. Однак треба чітко розуміти і пам'ятати її основне призначення. Застосування методики Firewall для забезпечення мережної безпеки є необхідною, але аж ніяк не достатньою умовою. Не потрібно вважати, що поставивши Firewall вирішуються всі проблеми з мережною безпекою і усунуться усі можливі віддалені атаки з мережі Internet[7].
3.4 Перехоплення мережевих даних
Для сніфінгу мереж Ethernet зазвичай використовуються мережеві карти, переведені в режим прослуховування. Прослуховування мережі Ethernet вимагає підключеннякомп'ютера із запущеною програмою-сніфером до сегменту мережі, після чого хакерові стає доступним весь мережевий трафік, що відправляється і отримується комп'ютерами в даному мережевому сегменті. Ще простіше виконати перехоплення трафіку радіомереж, що використовують безпровідні мережеві ретранслятори.В цьомувипадку не потрібно навіть шукати місця для підключення до кабелю.
Для технології сніфінгуможна використатипрограмму-сніфер SpyNet, яку можна знайти на багатьох Web-сайтах. Програма SpyNet складається з двох компонентів - CaptureNet і PipeNet. Програма CaptureNet дозволяє перехоплювати пакети, передавані по мережіEthernet на мережевому рівні, тобто у вигляді кадрів Ethernet. Програма PipeNet дозволяє збирати кадри Ethernet в пакети рівня прикладних програм, відновлюючи, наприклад, повідомлення електронної пошти, повідомлення протоколу HTTP (обмін інформацією з Web-сервером) і виконувати інші функції.
Для захисту від прослуховування мережі застосовуються спеціальні програми, наприклад AntiSniff, які здатні виявляти в мережі комп'ютери, зайняті прослуховуванням мережевого трафіку. Програми антисніфери для вирішення своїх завдань використовують особливу ознаку наявності в мережі прослуховуючих пристроїв.Мережева плата комп’ютера-сніфера повинна знаходитися в спеціальному режимі прослуховування. Знаходячись в режимі прослуховування, мережеві комп'ютери особливим чином реагують на IP-дейтаграми, що посилаються на адресу тестованого хосту. Наприклад, хости, що прослуховують як правило, обробляють весь трафік, що поступає, не обмежуючись тільки відісланими на адресу хосту дейтаграммами. Є і інші ознаки, що вказують на підозрілу поведінку хоста, які здатна розпізнати програма AntiSniff [11].
Поза сумнівом, прослуховування дуже корисне з погляду зловмисника, оскільки дозволяє отримати безліч корисної інформації: передавані по мережі паролі, адреси комп'ютерів мережі, конфіденційні дані, листи і інше. Проте просте прослуховування не дозволяє хакерові втручатися вмережеву взаємодію між двома хостами з метою модифікації і спотворення даних. Для вирішення такого завдання потрібна складніша технологія.
3.4.1 Фальшиві ARP запити
Щоб перехопити і замкнути на себе процес мережевої взаємодії між двома хостами А і В зловмисник може підмінити IP-адреси взаємодіючих хостів своєю IP-адресою, направивши хостам А і В сфальсифіковані повідомлення ARP (AddressResolutionProtocol - протокол дозволу адрес).
Для перехопленнямережевого трафіку між хостами А і В хакер нав'язує цим хостам свою IP-адресу, щоб А і В використовували цю фальсифіковану IP-адресу при обміні повідомленнями. Для нав'язування своєї IP-адреси хакер виконує наступні операції.
·Зловмисник визначає МАС-адреси хостів А і В, наприклад, за допомогою команди nbtstat з пакету W2RK.
·Зловмисник відправляє на виявлені МАС-адреси хостів А і В повідомлення, що є сфальсифікованими ARP-відповідями на запити дозволу IP-адресів хостів в МАС-адреси комп'ютерів. Хосту А повідомляється, що IP-адресі хостуВ відповідає МАС-адреса комп'ютера зловмисника; хосту В повідомляється, що IP-адресі хосту А також відповідає МАС-адреса комп'ютера зловмисника.
·Хости А і В заносять отримані МАС-адреси в свої кеші ARP і далі використовують їх для відправки повідомлень один одному. Оскільки IP-адресам А і В відповідає МАС-адреса комп'ютера зловмисника, хости А і В, нічого не підозрюючи, спілкуються через посередника, здатного робити з їх посланнями що завгодно.
Для захисту від таких атак мережеві адміністратори повинні підтримувати базу даних з таблицею відповідності МАС-адрес і IP-адрес своїх мережевих комп'ютерів. За допомогою спеціального програмного забезпечення, наприклад, утиліти arpwatchперіодично обстежувати мережу і виявляти невідповідності [11].
3.4.2 Фальшива маршрутизація
Щоб перехопити мережевий трафік, зловмисник може підмінити реальну ІР-адресу мережевого маршрутизатора своєю, виконавши це, наприклад, з допомогою сфальсифікованих ICMP-повідомлень Redirect. Отримане повідомлення Redirect хост А сприймає як відповідь на дейтаграмму, відіслану іншому хосту, наприклад, В. Свої дії на повідомлення Redirectхост А визначає, виходячи з вмісту отриманого повідомлення Redirect, і якщо в Redirect задати перенаправлення дейтаграм з А в В по новому маршруту, саме це хост А і зробить.
Для виконання помилкової маршрутизації зловмисник повинен знати деякі подробиці про організацію локальної мережі, в якій знаходиться хост А, в тому числі, IP-адресу маршрутизатора, через яку відправляється трафік з хосту А у В. Знаючи це, зловмисник сформує IP-дейтаграмму, в якій IP-адреса відправника означена як IP-адреса маршрутизатора, а одержувачем вказаний хост А. Також в дейтаграму включається повідомлення ICMPRedirect з полем адреси нового маршрутизатора, встановленим як IP-адреса комп'ютера зловмисника. Отримавши таке повідомлення, хост А відправлятиме всі повідомлення за IP-адресою комп'ютера зловмисника [10].
Для захисту від такої атаки слід відключити (наприклад, за допомогою брандмауера) на хості А обробку повідомлень ICMP Redirect, а виявити ІР-адресукомп'ютера зловмисника може команда tracert.Ці утиліти здатні знайти в локальній мережі додатковий, непередбачений при інсталяції, маршрут, якщо звичайно адміністратор мережі проявить пильність.
Приведені вище приклади перехоплень (якими можливості зловмисників далеко не обмежуються) переконують в необхідності захисту даних, що передаються по мережі, якщо в даних міститься конфіденційна інформація. Єдиним методом захисту від перехоплень мережевого трафіку є використання програм, що реалізовують криптографічні алгоритми і протоколи шифрування, що дозволяють запобігти розкриттю і підміні секретної інформації. Для вирішення таких завдань криптографія надає засоби для шифрування, підпису і перевірки достовірності повідомлень, що передаються по захищених протоколах [12].
3.4.3Перехоплення ТСР-з’єднання
Найбільш витонченою атакою перехоплення мережевого трафіку слід вважати захоплення TCP-з’єднання (TCPhijacking), коли хакер шляхом генерації і відсилання на хост, що атакується TCP-пакетів, перериває поточний сеанс зв'язку з хостом. Далі, користуючись можливостями протоколу TCP по відновленню перерваного TCP-з’єднання, хакер перехоплює перерваний сеанс зв'язку і продовжує його замість відключеного клієнта.
Протокол TCP (TransmissionControlProtocol - протокол управління передачею) є одним з базових протоколів транспортного рівня OSI, що дозволяє встановлювати логічні з'єднання по віртуальному каналу зв'язку. По цьому каналу передаються і приймаються пакети з реєстрацією їх послідовності, здійснюється управління потоком пакетів, організовується повторна передача спотворених пакетів, а в кінці сеансу канал зв'язку розривається.
Протокол TCP є єдиним базовим протоколом з сімейства TCP/IP, що має складну систему ідентифікації повідомлень і з'єднання.
Для ідентифікації TCP-пакету в TCP-заголовку існують два 32-розрядні ідентифікатори, які також відіграють роль лічильника пакетів, що називаються порядковим номером і номером підтвердження. Поле TCP-пакета включає наступні біти керування (в порядку зліва направо):
URG - біт терміновості;
АСК - біт підтвердження;
PSH - біт перенесення;
RST - бітпоновлення з'єднання;