Життєвий цикл інформаційної системи (стр. 2 из 2)

— повторюваний цикл, при якому розроблювачі, у міру того, як додаток починає набувати форму, запитують і реалізують у продукті вимоги, отримані через взаємодію із замовником.

Команда розроблювачів повинна представляти із себе групу професіоналів, що мають досвід в аналізі, проектуванні, генерації коду й тестуванні ПЗ з використанням CASE-засобів. Члени колективу повинні також уміти трансформувати в робочі прототипи пропозиції кінцевих користувачів.

Життєвий цикл ПЗ за методологією RAD складається із чотирьох фаз:

· фаза аналізу й планування вимог;

· фаза проектування;

· фаза побудови;

· фаза впровадження.

На фазі аналізу й планування вимог користувачі системи визначають функції, які вона повинна виконувати, виділяють найбільш пріоритетні з них, що вимагають пророблення в першу чергу, описують інформаційні потреби. Визначення вимог виконується в основному силами користувачів під керівництвом фахівців-розроблювачів. Обмежується масштаб проекту, визначаються часові рамки для кожної з наступних фаз. Крім того, визначається сама можливість реалізації даного проекту у встановлених рамках фінансування, на даних апаратних засобах і т.п. Результатом даної фази повинні бути список і пріоритетність функцій майбутньої ІС, попередні функціональні та інформаційні моделі ІС.

На фазі проектування частина користувачів бере участь у технічному проектуванні системи під керівництвом фахівців-розроблювачів. CASE-засоби використовуються для швидкого одержання працюючих прототипів додатків. Користувачі, безпосередньо взаємодіючи з ними, уточнюють і доповнюють вимоги до системи, які не були виявлені на попередній фазі. Більш докладно розглядаються процеси системи. Аналізується та, при необхідності, коректується функціональна модель. Кожний процес розглядається детально. При необхідності для кожного елементарного процесу створюється частковий прототип: екран, діалог, звіт, що усуває неясності або неоднозначності. Визначаються вимоги розмежування доступу до даних. На цій же фазі відбувається визначення набору необхідної документації.

Після детального визначення состава процесів оцінюється кількість функціональних елементів розроблювальної системи й приймається рішення про поділ ІС на підсистеми, що піддаються реалізації однією командою розроблювачів за прийнятний для RAD-проектів час - порядку 60 - 90 днів. З використанням CASE-засобів проект розподіляється між різними командами (ділиться функціональна модель). Результатом даної фази повинні бути:

· загальна інформаційна модель системи;

· функціональні моделі системи в цілому й підсистем, реалізованих окремими командами розроблювачів;

· точно визначені за допомогою CASE-засобу інтерфейси між автономно розроблювальними підсистемами;

· побудовані прототипи екранів, звітів, діалогів.

Всі моделі й прототипи повинні бути отримані із застосуванням тих CASE-засобів, які будуть використовуватися надалі при побудові системи. Дана вимога викликана тим, що в традиційному підході при передачі інформації про проект із етапу на етап може відбутися фактично неконтрольоване перекручування даних. Застосування єдиного середовища зберігання інформації про проект дозволяє уникнути цієї небезпеки.

На відміну від традиційного підходу, при якому використалися специфічні засоби прототипування, не призначені для побудови реальних додатків, а прототипи викидалися після того, як виконували завдання усунення неясностей у проекті, у підході RAD кожний прототип розвивається в частину майбутньої системи. Таким чином, на наступну фазу передається більш повна й корисна інформація.

На фазі побудови виконується безпосередньо сама швидка розробка додатка. На даній фазі розроблювачі роблять ітеративну побудову реальної системи на основі отриманих у попередній фазі моделей, а також вимог нефункціонального характеру. Програмний код частково формується за допомогою автоматичних генераторів, що одержують інформацію безпосередньо з репозиторію CASE-засобів. Кінцеві користувачі на цій фазі оцінюють одержувані результати й вносять корективи, якщо в процесі розробки система перестає задовольняти визначеним раніше вимогам. Тестування системи здійснюється безпосередньо в процесі розробки.

Після закінчення робіт кожної окремої команди розроблювачів здійснюється поступова інтеграція даної частини системи з іншими, формується повний програмний код, виконується тестування спільної роботи даної частини додатка з іншими, а потім тестування системи в цілому. Завершується фізичне проектування системи наступними кроками:

· визначається необхідність розподілу даних;

· здійснюється аналіз використання даних;

· здійснюється фізичне проектування бази даних;

· визначаються вимоги до апаратних ресурсів;

· визначаються способи збільшення продуктивності;

· завершується розробка документації проекту.

Результатом фази є готова система, що задовольняє всім погодженим вимогам.

На фазі впровадження здійснюється навчання користувачів, організаційні зміни й паралельно із впровадженням нової системи здійснюється робота з існуючою системою (до повного впровадження нової).

Оскільки фаза побудови досить нетривала, планування й підготовка до впровадження повинні починатися заздалегідь, як правило, на етапі проектування системи.

Наведена схема розробки ІС не є абсолютною. Можливі різні варіанти, що залежать, наприклад, від початкових умов, у яких ведеться розробка: розробляється зовсім нова система; уже було проведене обстеження підприємства й існує модель його діяльності; на підприємстві вже існує деяка ІС, що може бути використана як початковий прототип або повинна бути інтегрована з розроблювальною.

Треба, однак, відзначити, що методологія RAD, як і будь-яка інша, не може претендувати на універсальність, вона гарна в першу чергу для відносно невеликих проектів, розроблювальних для конкретного замовника. Якщо ж розробляється типова система, що не є закінченим продуктом, а являє собою комплекс типових компонентів, централізовано супроводжуваних, адаптованих до програмно-технічних платформ, СУБД, засобів телекомунікації, організаційно-економічних особливостей об'єктів впровадження та інтегрованих з існуючими розробками, на перший план виступають такі показники проекту, як керованість і якість, які можуть ввійти в суперечність із простотою й швидкістю розробки. Для таких проектів необхідний високий рівень планування й тверда дисципліна проектування, строга відповідність заздалегідь розробленим протоколам і інтерфейсам, що знижує швидкість розробки.

Методологія RAD незастосовна для побудови складних розрахункових програм, операційних систем або програм керування космічними кораблями, тобто програм, що вимагають написання великого обсягу (сотні тисяч рядків) унікального коду.

Не підходять для розробки за методологією RAD додатки, у яких відсутня яскраво виражена интерфейсна частина, що наочно визначає логіку роботи системи (наприклад, додатка реального часу), або додатки, від яких залежить безпека людей (наприклад, керування літаком або атомною електростанцією), тому що ітеративний підхід припускає, що перші кілька версій напевно не будуть повністю працездатні, що в цьому випадку виключається.

Оцінка розміру додатків здійснюється на основі так званих функціональних елементів (екрани, повідомлення, звіти, файли й т.п.) Подібна метрика не залежить від мови програмування, на якому ведеться розробка. Розмір додатка, що може бути виконаний за методологією RAD, для добре налагодженого середовища розробки ІС із максимальним повторним використанням програмних компонентів, визначається в такий спосіб:

< 1000 функціональних елементів	одна людина
1000-4000 функціональних елементів	одна команда розроблювачів
> 4000 функціональних елементів	4000 функціональних елементів на одну команду розроблювачів

Підсумовуючи викладене, перелічимо основні принципи методології RAD:

— розробка додатків ітераціями;

— необов'язковість повного завершення робіт на кожному з етапів життєвого циклу;

— обов'язкове залучення користувачів у процес розробки ІС;

— необхідне застосування CASE-засобів, що забезпечують цілісність проекту;

— застосування засобів керування конфігурацією, що полегшують внесення змін у проект і супровід готової системи;

— необхідне використання генераторів коду;

— використання прототипування, що дозволяє повніше з'ясувати й задовольнити потреби кінцевого користувача;

— тестування й розвиток проекту, здійснювані одночасно з розробкою;

— ведення розробки нечисленною добре керованою командою професіоналів;

— грамотне керівництво розробкою системи, чітке планування й контроль виконання робіт.

Завдання ІІ. Бізнес-процеси складського підрозділу

Основні задачі, які вирішує підрозділ. Облік надходження й руху матеріалів у натуральному (не грошовому) вираженні.

Опис предметної області. Є класифікатор матеріалів. Матеріли надходять на склад. Потім, за певними документами, видаються матеріально-відповідальним особам, які закріплені за структурними підрозділами. Комірник повинен забезпечити схоронність матеріалів і вірогідно знати залишки, кому й коли були видані матеріали. Крім того, важливі різноманітні звіти.

Рекомендовані дані: класифікатор матеріалів, матеріал, матеріально-відповідальні особи, підрозділи, прихід-витрата матеріалів.

Список використаної літератури

1. Вендров А.М. CASE-технологии. Современные средства и средства проектироания информационных систем. – М.: ФиС, 1998 . – 216 с.

2. Дубейковский В. И. Эффективное моделирование с AllFusion Process Modeler 4.1.4 и AllFusion PM. – М.: Диалог-МИФИ, 2007. – 384 с.

3. Маклаков С.В. BPwin и ERwin. CASE - средства разработки информационных систем. – М.: Диалог-МИФИ, 2007. – 256 с.

4. Маклаков С.В. Создание информационных систем с AllFusion Modeling Suite. – М.: Диалог-МИФИ, 2005. – 432 с.

5. Свитинбенк Петер, Чессел Менди и др. Шаблоны: управляемая моделями разработка в среде IBM Rational Software Architect. – М.: Академия. 2006. – 215 с.

6. Чаадаев В.К. Бизнес-процессы в компаниях связи. – М.Диалог, 2006. – 176 с.