Житомирський Військовий Інститут
Національного Авіаційного Уніврситету
Реферат
на тему:
Зображення предметів. Ескізи деталей
Житомир 2010
План
Зображення - види, розрізи, перерізи
Виносні елементи. Умовності та спрощення
Розміри на кресленні
Загальні вимоги та етапи виконання ескізів
Література
Зображення - види, розрізи, перерізи
Види зображень. При зображенні предмета припускають, що він розташований між спостерігачем і відповідною площиною проекцій (рис. 5.1, а). Основними площинами проекцій вважають шість граней куба, які суміщуються з площиною креслення (рис. 5.1, б). Зображення на площині 1 (фронтальній площині проекцій) приймають на кресленні за головне. Предмет розміщують відносно фронтальної площини так, щоб зображення на ній давало найповніше уявлення про форму й розміри предмета. Площину 6 можна також розміщувати біля площини 4.
Згідно з ДСТУ 3321-96, зображення на кресленні залежно від їхнього змісту поділяються на вигляди, розрізи та перерізи.
Вигляди. Зображення видимої частини поверхні предмета, що повернена до спостерігача, називається виглядом. На виглядах можна показувати штриховими лініями й невидимі елементи предмета, якщо вони не є складними (рис. 5.1, в). Розрізняють основні, додаткові та місцеві вигляди.
Якщо предмет проекціюється на основні площини проекцій, то матимемо основні вигляди. Встановлено такі назви основних виглядів (див. рис. 5.1, а, б). 1 — вигляд спереду (головний); 2 - вигляд зверху; 3 - вигляд зліва; 4 - вигляд справа; 5 - вигляд знизу; 6 - вигляд ззаду.
Якщо вигляди предмета розміщені у проекційному зв’язку, на кресленні їхню назву не пишуть. Якщо ж вони зміщені відносно головного зображення, то їх позначають великою літерою (наприклад, "А"), а напрямок погляду показують стрілкою (рис. 5.2). Креслення оформляють так само, коли основні вигляди відокремлені від головного зображення іншими зображеннями або розміщені не на одному аркуші з ним.
На будівельних кресленнях напрямок погляду допускається показувати двома стрілками. Незалежно від взаємного розміщення виглядів, назву та позначення вигляду на будівельних кресленнях можна надписувати, не показуючи напрямок погляду стрілкою, якщо цей напрямок визначається назвою та позначенням вигляду.
Додаткові вигляди дістають при проекціюванні предмета на площини, не паралельні жодній з основ них площин проекцій. Додатковий вигляд застосовують, коли якусь частину виробу не можна показати на жодному з основних виглядів, не спотворивши її форму п розміри (рис. 5.3).
На кресленні додатковий вигляд позначають великою літерою (наприклад, "А"), а біля зображення предмета, яке пов’язане з додатковим виглядом, ставлять стрілку, що показує напрямок погляду, і відповідну літеру (рис. 5.3, а). Співвідношення розмірів стрілки, яка показує напрямок погляду, наведено на рис. 5.4. Розмір шрифту для позначення беруть приблизно у два рази більшим за розміри цифр розмірних чисел. Якщо додатковий вигляд розмішено в безпосередньому проекційному зв’язку з відповідним зображенням (рис. 5.3, б), то стрілку і напис над виглядом не ставлять. Додатковий вигляд можна повертати, але, як правило, зі збереженням положення, прийнятого для фігури на головному зображенні. При цьому позначення вигляду має бути доповнене умовним графічним знаком О в разі потреби зазначити кут обертанні (рис. 5.5).
Місцевий вигляд - це зображення окремого, певного місця поверхні предмета, яке дістають при проекціюванні на одну з основних площин. Місцевий вигляд може обмежуватись лінією обриву. На кресленнійого позначають так само,як й додатковий вигляд (рис. 5.6).
Розрізи. Ортогональна проекція предмета. уявно розрізаного однією або кількома площинами для виявлення невидимих поверхонь, називається розрізом.На розрізі показують те, що розташоване в січній площині і за нею (рис. 5.7, а).Допускається зображувати не все, що розмішене за січною площиною, коли це не потрібно для з’ясування конструкції предмета (рис. 5.7, б).
Розріз виконують у такій послідовності:
1) у потрібному місці предмета уявно проводять січну площину (на рис. 5.8, а- площина П);
2) в уяві відкидають частину предмета Б, що знаходиться між спостерігачем і січною площиною (рис. 5.8, б);
3) проекціюють частину предмета А, що залишилася, на відповідну площину проекцій і зображують її на місці одного з основних виглядів або на вільному полі креслення (рис. 5.8, в);
4) оформляють розріз згідно з правилами.
Залежно від положення січної площини розрізи бувають горизонтальні, вертикальні та похилі.
Горизонтальний - це розріз, виконаний січними площинами, паралельними горизонтальній площині проекцій (рис. 5.9).
Вертикальний розріз виконується січними площинами, перпендикулярними до горизонтальної площини проекцій (див. розрізи на місці головного вигляду на рис. 5.7, 5.8; розрізи А-Аі Б-Б на рис. 5.10; розрізи А-А, В-В і Г-Гна рис. 5.11).
Похилим є розріз, виконаний січною площиною, яка утворює з горизонтальною площиною проекцій кут, що відрізняється від прямого (розрізи А-Аі В-Вна рис. 5.12).
До вертикальних розрізів наложать ще два:
фронтальний - січна площина паралельна фронтальній площині проекцій (див. рис. 5.8; розріз А-Ана рис. 5.10);
профільний - січна площина паралельна профільній площині проекцій (див. розріз Б-Бна рис. 5.10).
Залежно від кількості січних площин розрізи поділяють на прості (з однією січною площиною - див. рис. 5.10, 5.12 та розрізи В-Ві Г-Г на рис. 5.11) і складні (з кількома січними площинами - див. розрізи А-Аі Б-Бна рис. 5.11).
Складні розрізи бувають ступінчастими, коли січні площини паралельні (ступінчастий горизонтальний розріз Б-Бна рис. 5.11, ступінчастий фронтальний розріз А-Ана рис. 5.13, а, ступінчастий профільний розріз А-Ана рис. 5.13, б),і ламаними, коли січні площини перетинаються (розрізи А-Ана рис. 5.11 і 5.14).
Розрізи називають поздовжніми, коли січні площини спрямовані вздовж висоти або довжини предмета (див. рис. 5.8), і поперечними, коли січні площини спрямовані перпендикулярно до довжини чи висоти предмета (див. розрізи А-А і Б-Б на рис. 5.9, в).
Положення січної площини на кресленні позначають лінією перерізу, для чого використовують розімкнену лінію. Коли розріз простий, наносять лише початковий і кінцевий штрихи, довжину яких беруть у межах 8.. .20 мм, а товщину - від s до 1,5s. Коли розріз складний, штрихи наносять і в місцях перетину лінії перерізу. Початковий і кінцевий штрихи не повинні перетинати контур відповідного зображення. У початковому і кінцевому штрихах наносять стрілки, які показують напрямок погляду (див. рис. 5.9...5.14). їх розміщують на відстані 2...3 мм від кінця штриха. У випадках, подібних до наведеного на рис. 5.9, в, стрілки наносять на одній лінії. Біля початку й кінця лінії перерізу, а коли потрібно, то і в місцях її перетину, ставлять одну й ту саму велику літеру українського алфавіту. Літери розміщують біля стрілок, а в місцях перетину - з боку зовнішнього кута. Виконаний розріз позначають написом типу А-А (двома літерами через тире). На будівельних кресленнях для лінії перерізу допускається замість літер застосовувати цифри, а також надписувати назву розрізу з присвоєним йому літерним, цифровим чи іншим позначенням.
Фронтальним і профільним розрізам, як правило, надають положення, що відповідає прийнятому для даного предмета на головному зображенні. Наприклад, на рис. 5.10 простий фронтальний розріз А-А розташований на місці вигляду спереду, а простий профільний Б-Б - на місці вигляду зліва. Вертикальний і похилий розрізи, коли січна площина не паралельна фронтальній чи профільній площинам проекцій, треба будувати й розташовувати відповідно до напрямку, показаного стрілками на лінії перерізу. Розміщувати такі розрізи допускається на будь-якому місці поля креслення. Якщо розріз повернутий, то до напису додають знак О (див. розріз Г-Г на рис. 5.11).
Якщо січна площина повністю збігається з площиною симетрії предмета і відповідні зображення розміщені на одному й тому самому аркуші у безпосередньому проекційному зв'язку й не розділені якимись іншими зображеннями, для горизонтальних, фронтальних і профільних розрізів положення січної площини не показують і розріз не супроводжують написом (наприклад, прості фронтальний і горизонтальний розрізи на рис. 5.7, 5.8 і 5.9, б).
Виконуючи ступінчасті розрізи, січні площини умовно повертають до суміщення в одну площину і зображення будують так, щоб вони розташовувалися в одній площині (див. розріз Б-Б на рис. 5.11).
Для ламаного розрізу січні площини теж умовно повертають до суміщення в одну площину; при цьому напрямок повороту може не збігатися з напрямком погляду. Якщо виявиться, що суміщені площини паралельні одній з основних площин проекцій, то ламаний розріз допускається розміщувати на місці відповідного вигляду (див. рис. 5.11 і 5.14).
При повороті січної площини елементи предмета, розміщені за нею креслять так, як вони проекціюються на відповідну площину (рис. 5.14). Допускається поєднувати частину вигляду й частину відповідного розрізу, розмежовуючи їх суцільною хвилястою лінією (рис. 5.15, а...в).
Розрізи, які допомагають з’ясувати будову предмета в окремому його місці, називають місцевими. Місцевий розріз виділяють на вигляді також суцільною хвилястою лінією (рис. 5.15, г), яка не повинна збігатися з будь-якими лініями зображення.
Якщо поєднуються половина вигляду і половина розрізу, кожен з яких є симетричною фігурою, то лінією поділу буде вісь симетрії (штрих-пунктирна тонка лінія, рис. 5.16, а).Допускається також поєднувати розріз і вигляд, розмежовуючи їх штрих-пунктирною лінією (рис. 5.16, б), яка збігається зі слідом площини симетрії не всього предмета, а лише його частини, якщо ця частина є тілом обертання. Можуть поєднуватися чверть вигляду і чверть трьох розрізів, а також чверть вигляду, чверть одного розрізу і половина іншого за умови, що кожне з цих зображень симетричне (рис. 5.17).