У цілому такі перетворення сприяють реалізації принципово нових шкільних технологій, ідей дистанційного навчання, відкритої і безперервної освіти, що отримують останнім часом широке поширення у світі.
Аналіз існуючого досвіду дозволяє виділити три основні моделі, відповідно до яких створюються бібліотечно-інформаційні центри.
- комп'ютерний клас і персональні комп'ютери в бібліотеці існують незалежно один від одного;
- комп'ютерний клас використовується в першій половині дня для проведення уроків, а в другій - як складова частина бібліотеки;
- у школі існує єдиний інформаційний центр - при бібліотеці.
Розглянемо ці три моделі детальніше.
Перша з них, назвемо її "радикальною", базується на використанні навчальних комп'ютерних класів у школі.
Відповідно до цієї моделі в школу надходить навчальний комп'ютерний клас і деяка кількість навчальних комп'ютерних програм на компакт-дисках. Все це хазяйство природним шляхом потрапляє в руки вчителя інформатики. Поступово довкола нього формується колектив ентузіастів-предметників, які готують власні комп'ютерні програми, досліджують інформаційний простір Інтернету в пошуках цікавих матеріалів, створюють власні бази даних, допомагають учням готувати реферати, роботи для участі в олімпіадах і конкурсах. Цей центр орієнтований на використання, головним чином, нових форм і нових джерел інформації. Шкільна бібліотека при цьому як би виноситься за рамки інформатизації. Учень або вчитель, що бажає отримати інформацію, природно звертається за нею в медіацентр.
Згодом виявляється, що учні цієї школи звикли до схоплювання поверхневої інформації, у них відсутні здібності систематично працювати з товстою книгою, а, отже, і глибокі знання.
У цій ситуації в школі виникнуть два інформаційних центри: один, вузько спеціалізований, при кабінеті інформатики, і другий - при бібліотеці, тобто по суті - жодного. Більш того, комп'ютерний клас у другій половині дня буде або простоювати, або буде переданий в оренду комерційній організації.
Друга модель, назвемо її "синтетичною" (так званий "шведський варіант"), призначена для нечисленних шкіл. Відповідно до цієї моделі навчальний комп'ютерний клас у першій половині дня використовується вчителями-предметниками для проведення уроків, а в другій - бібліотекою для індивідуальної роботи учнів.
Відповідно до другої моделі потрібно виділити для бібліотеки приміщення в безпосередній близькості від комп'ютерного класу - буквально за скляною стіною. Крім того, навряд чи директор школи віддасть таку чутливу сутність як комп'ютерний клас у руки одночасно двом хазяїнам: бібліотекареві й учителеві інформатики. Так що такий варіант, швидше за все, варто розглядати як тимчасовий і нежиттєздатний.
Третя модель, назвемо її "органічною", базується на інформатизації власне шкільної бібліотеки, на створенні в ній комп'ютеризованого читального залу, відповідних баз даних, виходу в Інтернет і системи електронної доставки документів.
Відповідно до цієї моделі предметні кабінети повинні оснащуватися такими комп'ютерними засобами, які пристосовані переважно для колективної роботи. Комп'ютеризований читальний зал бібліотеки, навпроти, повинен бути пристосований переважно для індивідуальної роботи учнів і вчителів. Це не означає, звичайно, що навчальні комп'ютерні класи предметних кабінетів не можуть бути використані вчителями для додаткових позаурочних занять. Точно так само комп'ютеризований читальний зал бібліотеки, може бути використаний для проведення уроків. Відповідно до цієї моделі шкільна бібліотека перетвориться в шкільний медіацентр, або шкільний бібліотечний інформаційний центр.
Головними перешкодами на шляху поширення цієї моделі в Україні є інерція, розкручена індустрія комп'ютерних класів і кадрові проблеми. У той же час аналіз доступної літератури дозволяє зробити висновок, що в США і Європі саме ця модель є переважною, а рішенню кадрових проблем присвячені зусилля численних асоціацій шкільних бібліотек.
Третій варіант є найбільш кращим. Він передбачає оптимальне використання персональних комп'ютерів у школі. Адже урок - це предмет колективної праці, а персональний комп'ютер тому й називається персональним, що він призначений винятково для індивідуальної роботи. Головне ж, на жаль, полягає в тому, що в Україні до цього варіанта ні психологічно, ні професійно не готові ні вчителі інформатики, ні бібліотекарі.
Тому варто очікувати, що в Україні в школах послідовно будуть застосовуватися всі ці моделі. Треба тільки, щоб зміни моделей відбувалися на принципах варіативності й толерантності. Щоб лише ступінь професійної й інформаційної готовності впливав на зміну моделей, і щоб ніякі особисті пристрасті й комерційні інтереси не перешкоджали природному ходу процесу.
2.2 Довідково-інформаційне обслуговування: нові технології
інформаційний шкільний бібліотека читальний зал
Ресурси соціальної інформації досить великі. Однак, одна з інформаційних, соціальних, економічних і культурних проблем полягає в тім, як знайти, одержати потрібну інформацію.
Іншими словами це проблема розриву між інформацією, що накопичується, і її використанням. При наявності в суспільстві багатьох мільярдів документів, мільйонів баз даних, людина часто не одержує відповіді на своє питання (запити, на які потенційно можна надати інформацію). Можна назвати різні причини, чому це відбувається: все зростаючий обсяг інформації, з якою важко впоратися, низький рівень технічної оснащеності бібліотек; слабка інформованість читачів, їх низька інформаційна культура (невміння сформулювати запит, здійснювати пошук і т.п.), а також недостатня кваліфікація бібліотечних працівників.
Діяльність, що забезпечує задоволення інформаційних потреб людей, є інформаційне обслуговування (інформаційний сервіс).
2.2.1 Для чого потрібна автоматизація?
Розвиток нових технологій в новому, постіндустріальному суспільстві, масове використання ресурсів Інтернет у повсякденному житті і навчанні привели до істотних змін як у уявленнях людей про навколишній світ, так і в освітній діяльності.
Інтенсивне впровадження інформаційних технологій в освіту багато в чому змінило напрямок обслуговування читачів: за останні десять років потреба в інформації на електронних носіях значно зросла. Тому необхідні нові підходи для організації довідкового обслуговування, переосмислення його місця й ролі в загальній структурі бібліотеки. Використання електронних каталогів дозволяє здійснювати швидкий пошук по кожному з елементів опису документа або їхніх комбінацій, а також виконувати складні читацькі запити.
Сьогодні інформація стає одним з основних продуктів діяльності людини. Традиційно користувачі звикли до думки, що в бібліотеці можна одержати будь-яку інформацію. Тепер, в умовах інформаційного перенасичення, бібліотеці усе складніше виконувати основні функції: фондоутворення, інформаційно-бібліографічне й абонементне обслуговування. Поліпшити збір, зберігання й забезпечення доступу до інформації бібліотека зможе тільки за умови зміни її технічного оснащення.
Впровадження інформаційних технологій у діяльність бібліотек приводить до значного збільшення доступу й реалізує основні критерії якості інформаційного обслуговування – повноту й оперативність одержання даних. Тому одним з найбільш перспективних напрямків розвитку бібліотек визнане використання електронних ресурсів: бази даних, у тому числі повнотекстові; організація віддаленого доступу; оптимізація електронних ресурсів довідково-пошукового апарату і т.п.
Наскільки ж необхідно обзаводитися обчислювальною технікою, і, взагалі, що нам можуть дати автоматизовані бібліотечно-інформаційні системи (АБІС)?
Найчастіше приводиться наступний аргумент – підвищення швидкості пошуку інформації. Насправді це не головне. Зрештою, у невеликому масиві даних шкільних бібліотек ручний пошук займає не занадто багато часу.
Більш істотні наступні можливості:
- одноразове введення даних і багатоцільове їхнє використання для пошуку документів, друку підібраної інформації, передачі масивів даних іншим школам, підготовки видань і т.д.;
- багатоаспектний пошук даних по різних ознаках і їхніх сполученнях без формування додаткових картотек і покажчиків;
- пошук у каталогах інших бібліотек і зведених каталогах, що здійснюється з дисплея свого комп'ютера;
- автоматизований облік і ведення статистики у всіх процесах, включаючи обслуговування читачів;
- надійне зберігання бібліотечних каталогів у декількох копіях;
- скорочення витрат на комплектування фондів і обробку вхідних потоків документів;
- розширення сфери послуг за рахунок залучення нових інформаційних джерел.
На практиці це означає виконання автоматизованої обробки нових надходжень у бібліотеку; звільнення співробітників від ряду рутинних робіт по підготовці картотек, видань, списків, звітної документації; створення бази даних про надходження; здійснення операцій по створенню й копіюванню тематичних архівів літератури. Завдяки автоматизації можна виконувати предметний пошук інформації із запитів читачів, обслуговування баз даних інформаційних і періодичних видань бібліотеки, ведення масиву бібліографічних описів журнальних статей, пошук записів по ключових словах, створення електронних довідників, контроль за виданою літературою: облік читачів і їхніх формулярів; автоматичний запис у формуляр читача виданої літератури; контроль строку повернення книг. А головне – забезпечення читачам своєї бібліотеки виходу у вітчизняний і світовий інформаційний простір.
Які ж саме функції шкільних бібліотек доцільно автоматизувати?