Символіка давньоруської держави (стр. 1 из 3)

Зміст

1. Герб

2. Прапор

3. Гімн

Список літератури

1. Герб

Ще в період родоплемінного ладу східні слов'яни на території України вживали символічні знаки. Ними для вирізнення роду, чи пізніше окремих знатних родин, могли бути зображення хреста, квадрата, ромба, кола. Дещо пізніше на гербах бачимо півмісяць, зірки, квіти, зброю, геральдичних звірів та птахів, зокрема, однорогів, оленів, круків, орлів...

Така символіка зумовлювалася тим, що кожний рід первісних людей обожествляв для себе якусь звірину, птицю чи явище природи. Також родові знаки часто використовувалися для означення пасовищ, водоймищ і, що дуже важливо, для визначення територіальних меж певного роду.

Коли починається процес розпаду роду та виділення з нього общин і сімей, родові емблеми перетворюються спочатку в сімейні, а згодом і в особисті. Це супроводжувало процес переходу до общинної, а потім і до приватної власності. З переходом суспільства до феодального ладу, закріпленням права приватної власності система знаків набуває значного поширення. Особливими позначками користуються не тільки багаті власники-феодали, а й ремісники і купці. Останні, наприклад, щоб відрізнити свій крам від краму інших купців, ставили торговельні знаки, наприклад, на круги воску, іншу продукцію. Тобто, це було свого роду тавро. Ним користувалися ювеліри для означення виготовлених прикрас, гончарі, живописці, зодчі, інші ремісники ставили їх, щоб відрізнити свій виріб. Паралельно цей процес розвивається і в середовищі сільського населення. Воно використовує знаки власності для таврування худоби, різних знарядь праці, бджолиних вуликів, бортних дерев тощо. А мисливці ставлять свої тавра на шкурках звірів, які здають замість податку.

Ці знаки у вигляді рубежів, курячих лап, коліс, вил можна побачити на багатьох пам'ятках матеріальної культури народу.

Найдревнішим зі знаків, котрі дійшли до наших днів і широко використовуються й сьогодні, є тризуб. Важко визначити точно, коли його придумала людина на наших землях. Наприклад, 1930 року біля дніпровського острова Шанця було знайдено кам'яну застібку часів Трипільської культури (5-3 тис. років до н.е.) із цим знаком. Зображення інших тризубців, означених часом, бачимо передусім на знахідках з археологічних-розкопок на Керченському півострові - їм за багато століть до нашої ери.

У перші Століття нашої ери ці і менші знаки боспорських царів з'являються також на монетах. Зокрема, тризуб чітко вирізняється на грошових знаках боспорських царів Котіса (123-131 pp.), Ріміталка (131-153 pp.), Ріску - поріда (239-261 pp.) А До речі, й значно пізніше - більш як через тисячу років - кримські хани використовували тризуб як свій символ. Так, на срібній монеті Дєвлєт-Бурді він такий же, як у боспорських царів Котіса й Ріміталка. Цікаво й те, що кримська тамга - знак влади - теж була у формі тризуба.

Додамо, що тризуб зображувався і на дореволюційному гербі Феодосії.

На землях Центральної України тризуб відомий з VI-VІІІ. Цей знак можна зустріти серед археологічних знахідок Перещепинського городища на Полтавщині та Мартинівського - на Київщині. Тризубці з вказаних древніх поселень засвідчують, що задовго до Рюриковичів вони були знаками - родових чи племінних вождів, символом влади.

Перша згадка про давньоруські знаки в літописах належить до X століття: посли князя київського Ігоря (912-945 pp.) при укладенні договору з візантійцями мали свої печатки (з відповідними символами), що служило підставою посольських повноважень. А дружина Ігоря Ольга, до речі, розставляла князівські знаки по всій землі Київській аж до Новгорода, про що збереглася згадка в "Повісті временних літ".

Про князівський знак Київської Русі знали і за її межами. Так, на малюнку з відомого болгарського рукопису "Хроніка Манасії" (XIV ст.) зображені дружинники великого князя київського Святослава під Доростолом з прапорами. На вершках древок були тризубці.

У Київській Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме нам Tур з печатки Святослава Ігоровича {загинув 972 p), де чітко вирізняється князівський знак у вигляді літери "Ш".

Згодом він карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославина (978-1015). На них, зокрема, зображено з одного боку портрет володаря, а з другого - тризуб і напис: "Володимир на столі, а це його серебро".

Та не тільки на монетах використовується цей знак. Тризуб можна зустріти на цеглі підмурків Десятинної церкви у Києві, на плитах Успенської церкви у Володимирі. Волинському, збудованої в другій половині XI століття, (на цеглі у Володимирі-Волинському тризуб такий, як на монетах боспорських царів).

Зображення тризуба, як повідомляють зарубіжні українознавці, знайдено також на варязькому мечі, в гербі французької королевни (дочки великого князя Ярослава Мудрого), на надгробку святого Еріка (Швеція), що породичався з династією Володимира Святославича.

Існує понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Наведемо найбільш-слушні.

Можна беззастережно погодитися, що тризуб - це символ державної влади. Так, вершок скіпетра візантійських монархів увінчувався фігурою подібної форми. Різні смислові навантаження пов'язують тризуб з релігійною емблематикою. Є припущення, що це трикирій, корогва, голуб Святого Духа тощо.

Світсько-військова символіка має означати: якір, закінчення франціски (спис з подвійною сокирою - улюбленою зброєю норманів); лук зі стрілою - так звану кушу; сокиру.

Крім того, дослідники бачили у цьому зображенні геральдично-нумізматичну фігуру, візантійську монограму, геометричний орнамент візантійського, східного, слов'янського, варязького походжень. У тризубі закладено глибокий філософський смисл, який символізує трдєдиність і тривимірність світу, що пізніше трактовано християнством як єдність Бога-Батька, Бога-Сина, Бога - Духа Святого.

Походження тризуба можна пов'язувати з матеріальною життєдіяльністю людини. Очевидно на відповідному етапі свого розвитку людина почала користуватися знаряддям, яке нагадувало знаний нами тризуб. Воно допомагало їй успішно полювати на звірів, обробляти землю, ловити рибу, навіть боротися. Зрозумівши, що цей предмет поліпшує умови проживання, людина починає схилятися перед ним, обожнювати його, довіряє зберігання старшому роду, племені. Чи не тому бачимо цей знак у руках бога морів Посейдона як символ влади над вданими просторами. Посейдон ходить з тризубом перед бурхливими потоками води і гасить їх. Щоб комусь надати сили, варто лиш торкнутися того тризубом. Із цим же символом Гомер зображує також дружину Посейдона Амфрітіту.

Крім згаданих уже знахідок на території України, тризуб знайшли і під час розкопок древнього городища біля Новгорода.

Водночас можна погодитися з науковцем С. Шелухіним про те, що український тризуб свідчить про історичний і логічний зв'язки з культурними впливами греків, римлян, кельтів-галлів.

Популярними є й такі версії походження тризуба, як уособлення трьох природних стихій: - повітря, води і землі, зображення атакуючого сокола. Академік Б.О. Рибаков, наприклад, вважає, що підвіски з тризубом могли бути знаками князівської адміністрації на зразок татарських.

Зазначимо, що тризуб, який зустрічається на трапецієвидних підвісках, виявлених у Новгороді, в багатьох деталях співпадає із зображенням знаків на срібних монетах князя Володимира. Крім того, підвіски зі знаком тризуба і ускладненим орнаментом (що може свідчити про династичний знак) виявлено під час розкопок у Києві, Білгороді.

Тризуб як знак князівської власності Рюриковичів широко використовувався у державному житті Київської Русі. Він зображувався на печатках, якими скріплювали міжнародні договори; на князівських товарах, що відправлялися на продаж за кордон. Крім того, виконані в бронзі чи сріблі тризуби прикрашали пояси дружинників князівського війська, зброю і знамена.

Не могли, звичайно, обійтися без тризуба, коли позначали князівське майно. Це, зокрема стосується коней, про що згадується в „Руській правді”

Після смерті Володимира Святославича знаки тризуба-двозуба ще тривалий час зберігалися на монетах великих князів Святополка І Окаянного (1015-1019 pp.). На монеті останнього зображення св. Георгія (це друге, християнське ім'я Ярослава Мудрого), а на зворотній стороні - зображення тризуба й напис "Ярославля серебро". Тризуб зустрічається й на монетах Тмутараканського князя Мстислава Хороброго.

Цікавий і такий факт: у синів Ярослава Мудрого знак влади зображений у вигляді двозуба; в Ізяслава Ярославича (1054-1078 pp), його спадкоємців; туровського князя Ярополка (помер 1087 p); великого князя київського Святополка (1093-1113 pp.); переяславського і київського великого князя Всеволода Ярославича (1078 - 1093 pp.), чернігівських князів Олега Гориславича (помер 1115 p.); Всеволода Ольговича (помер 1146 p.); Миколи Давидовича (помер після 1152 p), галицького князя Лева Даниловича (1264-1301 pp). Але скрізь постійно зберігається первісна - Володимирова - основа.

У цьому, до речі, немає нічого дивного, оскільки археологічні розкопки вже згадуваних Мартинівського та Хоцьківського городища наКиївщині засвідчили про наявність подібних знаків на тогочасних предметах.

Зображення тризуба було; поширене на всіх землях Русі протягом багатьох століть. Так, великий князь київський Володимир Мономах (1113-1125 pp.) мав свій знак - такий, як і у Володимира Святославича. Знак тризуба мав на своїй печатці удільний князь Данило Дмитрович (правнук Романа Даниловича, перша половина XIV ст.), який був родоначальником князів Острозьких.

Тризуб постійно був уживаний і в побуті українців. Зокрема, була традиція малювати його на стінах або дверях чи воротах під час релігійного свята-Водохреща. Священики так пояснювали значення цього символу (в центрі якого був хрест).