Смекни!
smekni.com

Економічне становище України в контексті економічної безпеки (стр. 3 из 4)

Надання дозволу суб'єктам підприємницької діяльності недержавної форми власності постачати енергоресурси та електроенергію для ліквідних підприємств, комунально-побутових потреб і бюджетних організацій ставить їх у привілейоване становище та призводить до паразитування зазначених суб'єктів за рахунок місцевих і Державного бюджетів. Водночас суб'єктам підприємницької діяльності державної форми власності нав'язали неліквідних споживачів, в результаті чого вони задихаються від кризи платежів. Тому в інтересах держави було б доцільно надати право обслуговувати бюджетні організації і комунально-побутову сферу лише цим суб'єктам.

Значно впливає на економічну безпеку України негативний стан у сільському господарстві. У 1996 р. валова продукція сільського господарства зменшилася порівняно з 1995 р. на 9,0 %. Це значно більше середньорічного темпу зниження виробництва сільськогосподарської продукції, який за 1991-1995 рр. становив 5,4 %.

У 1996 р. в Україні одержано 24,5 млн тонн зерна, що на 9,4 млн тонн менше відповідного періоду 1995 р., а урожайність зернових культур становить 19,6 центнера з гектара. Зібраний у 1996 р. врожай зернових культур є навіть дещо менший відповідного врожаю в Україні в передвоєнний 1940 р. (без урахування Закарпатської області) і найнижчий за останні 32 роки.

На початок 1997 р. державне замовлення по заготівлі зерна було виконано лише на 80 % і складало 4 млн тонн.

На врожайність 1996 р., окрім відомої засухи у південних областях, не могло не вплинути порушення технологій при сівбі близько 60 % площ озимини. Під зернові культури практично не вносилися мінеральні добрива, використання яких з 1990 р. зменшилося в 6 разів. Водночас експорт мінеральних добрив зріс лише за січень-липень 1996 року на 120 %.

Недостатня увага приділяється розвитку вітчизняного насінництва. В Україні не вистачає високоякісних сортів насіння, а тому доводиться частково завозити його з інших країн, витрачаючи для цього вкрай обмежені валютні кошти. Фактично не створюються передбачені законодавством державні страхові запаси насіння.

Держава значною мірою втратила вплив на ринки таких стратегічних продуктів, як цукор, олія, спирт, горілка, що негативно вплинуло також і на виконання деяких міжнародних угод. Якщо у 1990 р. ці продукти вироблялися тільки з сировини державних ресурсів і їх ринок був фактично під контролем держави, то в 1995 р. на давальницьких умовах було вироблено 81,7 % цукру, 95 % – олії, 89 % – спирту, близько 50 % – горілки.

Вкрай напружена ситуація склалась у тваринництві, де обсяги продукції останнім часом скоротилися більш ніж на 40 %. За 1995 р. загинуло 700 тис. голів великої рогатої худоби, що дорівнює кількості худоби у Вінницькій або Хмельницькій областях, 2,3 млн голів свиней, що перевищує поголів'я цих тварин у Вінницькій, Дніпропетровській, Полтавській і Харківській областях разом узятих. Станом на 1.01.97 р. у колективних і міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах та радгоспах відбулося зменшення порівняно з початком 1996 р. поголів'я великої рогатої худоби – на 16 %, у тому числі корів – на 12 %, свиней – на 24 %, овець та кіз – на 37 %, птиці – на 37 %. Із-за безконтрольності з боку уряду велика рогата худоба масово вивозилася за безцінь в інші країни, що завдало державі значних збитків та істотно зменшило поголів'я, для відтворення якого потрібні роки.

В цілому ж в Україні за останні п'ять років виробництво молока зменшилося на 50 %, м'яса – на 67 %, яєць – на 59 %. У кризовому стані знаходяться державні тваринницькі комплекси, птахофабрики. В першому півріччі 1996 р. фактично припинила існування половина птахофабрик. Одночасно на тлі занепаду вітчизняного птахівництва масово завозяться з інших країн куряче м'ясо, часто-густо неякісні концентрати курячих супів тощо.

У рослинництві і тваринництві втрачається генетичний потенціал, знижується врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин.

Земельна реформа здійснюється в Україні з численними порушеннями чинного законодавства, особливо з боку місцевих органів влади. На 1.01.96 р. було створено 35,4 тис. фермерських господарств. Однак у їхньому користуванні перебуває лише 2,0 % сільськогосподарських угідь. На низькому рівні фермери забезпечені сільськогосподарською технікою, мінеральними добривами, що не сприяє ефективному розвитку цього важливого сільськогосподарського сектора. В той же час продукція приватного сектора становить 53 % від загального обсягу виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема молока – 51,5 %, м'яса – 57,3 %, картоплі – 95 %, овочів – 81,5 %.

Значна частина сільськогосподарської техніки агропромислового комплексу відпрацювала амортизаційні строки і потребує списання. Внаслідок різкого зростання цін та низької купівельної спроможності сільськогосподарських товаровиробників у 1993-1995 роках проти 1990 р. зменшилася в 30 разів закупівля автомобілів, у 10 разів – зернозбиральних комбайнів, у 2,1 разу – пально-мастильних матеріалів, у 4,5 разу – мінеральних добрив.

Негативно впливає на розвиток сільського господарства та його входження в ринок відсутність цінового паритету на сільськогосподарську та промислову продукцію. Так, з 1991 по 1996 рік оптові ціни на промислову продукцію, що споживало сільське господарство, зросли у 288 тисяч разів, а ціни на сільськогосподарську продукцію – лише у 60 тисяч.

У важкому стані опинилися переробні галузі. Технічна оснащеність харчової промисловості не відповідає вимогам часу, а значна кількість вітчизняних продовольчих товарів виявилась неконкурентоспроможна. Підриває розвиток цієї галузі неконтрольоване завезення іноземних товарів, які в достатній кількості можна виготовляти в Україні.

Криза сільськогосподарського виробництва поєднується з катастрофічним занепадом багатьох українських сіл. За останні 5 років природне скорочення сільського населення становило півмільйона людей. Спостерігається тенденція до старіння сільського населення. Досі в 14 тисячах сіл немає шкіл. До того ж кожна п'ятнадцята школа перебуває в аварійному стані, а чверть їх потребує капітального ремонту.

Негативно впливає на забезпечення економічної безпеки хибна практика несвоєчасного прийняття Державного бюджету України. Бюджетна політика недостатньо враховує національні інтереси, стратегію економічного розвитку держави. Нераціонально використовуються кошти Державного і місцевих бюджетів. Спостерігається зростання контролю над бюджетом і в цілому фінансовою політикою в Україні з боку міжнародних фінансових організацій.

У 1996 р. дефіцит державного бюджету України склав 3625 млн грн., що становить 4,5 % валового внутрішнього продукту. Основними причинами невиконання доходів бюджету є зниження обсягів виробництва продукції, погіршення розрахунково-платіжної дисципліни і зростання заборгованості підприємств перед бюджетом, значні обсяги бартерних операцій. Практично скорочення дефіциту бюджету в 1996 р. великою мірою досягнуто за рахунок тривалих затримок з виплатою заробітної платні та інших соціальних виплат. Насправді ж прихований дефіцит становив за два останні роки близько 10 млрд грн.

Протягом 1996 р. криза платежів набула загрозливих масштабів. Дебіторська заборгованість на кінець року збільшилася порівняно з початком року у 2,62 разу і становила 51,4 млрд грн., а кредиторська заборгованість збільшилась відповідно у 2,4 разу і становила 76,8 млрд грн.

Загальна сума прострочених платежів підприємств і організацій зросла за 1996 р. в 1,8 разу і становила на 1.01.97 р. 20,51 млрд грн. Діяльність підприємств і організацій характеризувалася зростанням витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) та зниженням рівня рентабельності, що призвело до погіршення фінансового стану.

Останніми роками зросла кількість підприємств і організацій, які працюють збитково. Якщо у 1995 р. збитковим було кожне п'яте підприємство, то у 1996 р. – кожне третє. У промисловості працювало збитково 29 % підприємств, якими допущено понад 1,7 млрд грн. збитків, у сільському господарстві – 52 %, що становить 1,2 млрд, грн. збитків. Прибуток підприємств і організацій зменшився за 1996 р. на 25 %.

Негативно впливає на забезпечення економічної безпеки прискорення темпів зростання готівки поза банками. За 1996 р. вона зросла на 1418 млн грн. або на 54 %, що призвело до зростання її частки в загальному обсязі грошової маси з 37,8 % на початок року до 43,1 % на кінець року, а готівки в національній валюті – з 49 % до 52,9 %. Тобто нині більше половини всіх коштів у національній валюті існує в готівковій формі і обертається поза банківською сферою. Падіння за останні 6 років рівня монетизації валового внутрішнього продукту більш ніж у 5 разів означає згортання грошових відносин, що негативно позначається на діловій активності і в цілому на економічній ситуації в Україні.

В 1996 р. спостерігався процес зменшення питомої ваги довгострокових кредитів, наданих комерційними банками. Станом на 1.01.97 р. вона становила 10,9 % загальної суми проти 12 % на початок 1996 р.

Резервні активи України становили на кінець 1996 р. незначну суму і спроможні були забезпечити фінансування імпорту товарів і послуг лише на 3,5 тижні, в той час коли в світовій практиці достатнім вважається такий рівень резервів, який покриває трьохмісячний обсяг імпорту.

Складною залишається ситуація із забезпеченням зовнішньоекономічної безпеки України. В 1996 р. обсяг зовнішньої торгівлі товарами становив 32,3 млрд дол. США і збільшився порівняно з попереднім роком на 14,5 %. Однак, якщо експорт збільшився на 10,5 % і досягнув 14,1 млрд дол. США, то імпорт – на 17,9 % і досягнув 18,2 млрд дол. США. Коефіцієнт покриття імпорту експортом склав 0,95.