Обсяг торгівлі з країнами СНД і Балтії становив 19,9 млрд дол. США, в тому числі експорт – 7,6 млрд, імпорт – 12,3 млрд дол. США. Негативне сальдо – 4,7 млрд дол. США склалося за рахунок торгівлі з Російською Федерацією – 3,3 млрд дол. США і Туркменистаном – 1,3 млрд дол. США. Водночас з країнами так званого далекого зарубіжжя склалося позитивне сальдо – 0,5 млрд дол. США.
Найбільший обсяг зовнішньої торгівлі України припадає на Російську Федерацію. Зокрема, експортні поставки склали 38,7 %, а імпортні надходження – 48 % від їх загального обсягу. Така одновекторність географічного спрямування величезних обсягів зовнішньоторговельного обороту України не сприяє забезпеченню її економічної безпеки.
Як і в попередні роки товарна структура експорту формувалася за рахунок поставок чорних металів та виробів з них (30 %), продукції хімічної промисловості (12 %), харчової промисловості (10 %), мінеральних продуктів (9 %). Таким чином, існуюча структура експорту негативно впливає на структурну перебудову економіки, поглиблює її технологічне відставання і сприяє деіндустріалізації держави та перетворенню її на сировинний придаток розвинутих країн.
Мінеральне паливо, нафта і нафтопродукти та газ, тобто продукти критичного імпорту, які надходять переважно з Російської Федерації, складають 50,3 % від загального імпорту товарів. Така ситуація негативно позначається на забезпеченні енергетичної безпеки України.
Обсяг обороту послуг становив 5,5 млрд дол. США або 14,6 % від загального обсягу зовнішньої торгівлі України в 1996 р. (в 1995 р. відповідно 3,2 млрд дол. США, або 10,2 %). Найбільша частка в загальному обороті послуг припадає знову ж таки на Російську Федерацію (66 %).
Незважаючи на визнання Європейським Союзом України як країни з "перехідною економікою", США, з якими проголошено "стратегічне партнерство", досі вважають Україну як країну з "централізованою економікою", що не сприяє розвитку рівноправної, взаємовигідної торгівлі між двома країнами. До того ж, у кінці минулого року в США розпочалося антидемпінгове розслідування проти українського сталепрокату, що стало приводом для антидемпінгових розслідувань і в деяких інших країнах. Також США домоглися від України "добровільних обмежень" у поставках швейних виробів.
Посилення боргової залежності України негативно позначається на забезпеченні її економічної безпеки. Станом на 1.01.1997 р. державний зовнішній борг України сягнув 8,839 млрд дол. США і збільшився за минулий рік на 622,0 млн дол. США (зокрема, міжнародним фінансовим організаціям – 3,3 млрд дол. США, Росії і Туркменистану – 4,2 млрд дол. США). Витрати на обслуговування державного зовнішнього боргу становили в 1996 р. 1,11 млрд дол. США. Водночас в 1997 р. ці витрати збільшаться на 280,2 млн дол. США.
Викликає стурбованість значна сума заборгованості (186,1 млн дол. США на 01.01.1996 р.) перед Державним бюджетом підприємств, які отримали іноземні кредити під гарантії уряду України.
Загальний обсяг іноземних інвестицій в Україну становив на початок 1997 р. 1,36 млрд дол. США. Доволі малі обсяги інвестицій свідчать про те, що іноземні інвестори продовжують сприймати Україну як країну з високими ризиками. До того ж переважне спрямування іноземних інвестицій у сферу внутрішньої і зовнішньої торгівлі (33 % від загального обсягу) і зниження порівняно з попереднім роком їх частки у машинобудуванні і металообробці (10 %) не сприяє здійсненню раціональної структурної перебудови вітчизняної економіки.
Натомість Україна, перебуваючи в умовах інвестиційного голоду, продовжує інтенсивне інвестування іноземних держав, куди за даними експертів щорічно нелегально експортується капітал на суму 3-5 млрд дол. США.
Викликає занепокоєння подальше зниження життєвого рівня населення, що також негативно впливає на стан забезпечення економічної безпеки. Внаслідок перевищення темпів інфляції над зростанням заробітної платні, реальна заробітна платня зменшилася за 1996 р. на 13,8 %. Реальні грошові доходи населення знизилися за період з 1991 по 1996 рр. майже у 5 разів.
Значно зросла загроза економічній безпеці із-за посилення диференціації доходів найбагатших і найбідніших верств населення, що не йде в жодне порівняння з ситуацією в розвинених країнах. Замість того, щоб урахувати при здійсненні соціальної політики кращий світовий досвід, коли під час трансформації економіки тягар реформ більш-менш рівномірно розподіляється між усіма прошарками населення, що сприяє консолідації нації і успіхові реформ, в Україні пішли хибним шляхом перерозподілу національного багатства на користь незначного прошарку так званих "нових українців". Отже, бідність в Україні стає реальною загрозою її національній безпеці.
Спостерігається швидке зростання чисельності незайнятого населення. Згідно з офіційними даними в 1996 р. число безробітних збільшилося порівняно з попереднім роком у 2,8 разу і станом на 1.01.1997 р. досягнуло 351,1 тис. чоловік або 1,3 % працездатного населення. Однак, насправді масштаби безробіття значно більші. Лише протягом січня-вересня 1996 р. близько 3,5 млн працівників було відправлено у безоплатну відпустку без збереження заробітної плати, а більше мільйона було зайнято неповний робочий день (тиждень).
Також негативно позначаються на забезпеченні економічної безпеки тривалі затримки з виплатою заробітної платні та інших соціальних виплат, що набрали останнім часом загрозливих масштабів. На початок 1997 р. загальна сума заборгованості по заробітній платні 12,5 мільйонам працівникам становила майже 17,5 % фонду заробітної платні, нарахованої всім працівникам з початку 1996 р. До того ж, у зв'язку з кризовим фінансовим станом підприємств розрахунки з працівниками нерідко здійснюються власною продукцією. Так, у 1996 р. виплачено продукцією в натурі в рахунок заробітної платні 1108 млн грн., що становить майже 10 % від суми фактично виплаченої заробітної платні.
Викликає стурбованість зростання диспропорцій в соціально-економічному розвитку східної і західної частин України. Зокрема, дещо погіршилася ситуація в західному регіоні. Зазначені регіональні диспропорції негативно впливають на стан забезпечення економічної безпеки України і створюють загрозу її територіальній цілісності.
Вкрай негативно впливає на забезпечення економічної безпеки України зростання "тіньової" економіки, обсяги якої за експертними оцінками сягають близько 60 % ВВП. "Тіньова" економіка є економічною базою для антидержавних дій, корупції, організованої злочинності. Непослідовна економічна політика сприяє посиленню так званої "тінізації" виробництва. Нині в "тіні" тією чи іншою мірою працюють практично всі підприємницькі структури. Слід зазначити, що держава спонукає шукати порятунку в "тіньовій економіці" мільйони робітників, селян і службовців, яких насильно відправлено в безоплатні відпустки, або ж яким місяцями затримують виплату заробітної платні, поставивши їх на межу виживання.
Справжнім національним лихом стала корупція, що пронизує всі ешелони влади. Здирництво вітчизняних чиновників повною мірою пізнали на собі не лише українські громадяни, а й іноземні інвестори, які неодноразово висловлювали публічно з цього приводу своє обурення. До того ж такі чиновники-корупціонери, на яких іноземні спецслужби здебільшого мають відповідний "компромат", легко стають їхніми агентами з метою впливу на прийняття важливих політичних та економічних рішень в інтересах іноземних держав.
Загрозливих масштабів набула злочинність у сфері економіки. З виявлених у 1996 р. 61 тис. економічних злочинів 18,6 тис. припадає на розкрадання державного і колективного майна, 3,9 тис. – у фінансово-кредитній системі, 859 – у зовнішньоекономічній діяльності, 1,9 тис. – фактів хабарництва. На 48,7 % порівняно з 1995 р. зросло виготовлення та збут підроблених грошей чи цінних паперів. Їх число досягнуло 2,8 тис. випадків.
Часто з порушенням законодавства здійснюється приватизація майна, що завдає державі значних збитків. Держава віддала на відкуп комерційним структурам, до того ж із значною часткою іноземного капіталу, ринок енергоносіїв, який вони монополізували і криміналізували.
В збереженні існуючої економічної ситуації України об'єктивно зацікавлена та частина бізнесу та регіонально-кланових угруповань, які будують своє благополуччя на аномаліях української економіки і панічно бояться її нормалізації, оскільки це покладе край пограбуванню ними національних багатств України.