4. Ситуаційні особливості етапів розслідування
Процес розслідування, звичайно прийнято поділяти на кілька етапів як дотримання одного з принципів методики розслідування і найчастіше поділяти на первісний, наступний і заключний. По деяким складнимбагатоепізодним злочинах, а також пов'язаним з порушенням технічних, технологічних і інших правил іноді виділяють підготовчий етап. (Однак, будучи не частиною розслідування, а лише підготовкою до його початку, відповідно у кримінально-процесуальному законі етапом розслідування в прямомузмісті він не є).[7]
Зазначенийрозподіл процесу розслідування має істотне методичне значення, тому що кожний з виділених етапів має визначену специфіку в обсязі і методах даноїкриміналістичної діяльності. Тому для здійснення найбільш успішного розслідування злочину на всіх його етапах і на стадії підготовки до нього в методиці розслідування прийоми і способи дій слідчого розробляються з урахуванням особливостей зазначених етапів. Відповідно в кожній методиці виділяються особливості розслідування на первісному, наступному і заключному етапах.
Діяльність слідчого по поповненню відсутнього первинного матеріалу, необхідного для ухвалення рішення про початок розслідування чи відмову в порушенні кримінальної справи, також має визначений методичний аспект. Зокрема, характер ситуацій, що складаються в даний період, визначаєзагальний напрямок перевірки, комплекс перевірочних дій (який виключає слідчі, крім огляду місця події) і їх послідовність. Разом з тим методи цієї перевірки визначаються і короткими законними термінами її здійснення, і непроцесуальною формою діяльності.[8]
На первісному етапі розслідування на основі первинної інформації, а також додаткових даних (якщо була попередня перевірочна діяльність) висуваються можливі слідчі версії і складається план розслідування. Фактичні дані одержують шляхом первісних слідчих дій, що, виходячи зі специфічних задач (виявлення всіх ознак злочину, виявлення і затримання винного по гарячих слідах), необхідно провести на самому початку розслідування у відносно обмежений термін. Усічичастина цих дій можуть бути і невідкладними.
Методичні рекомендації для цього й іншого періодів по визначенню основних напрямків і методів розслідування багато в чому залежать від слідчих ситуацій, що складаються на початку розслідування. Багато з цих ситуацій носять типовий характер. Розрізняються вони лише обсягом наявної інформації про подію злочину і причетних до ньогоосіб. Відповідно визначаються й основні напрямки розслідування. Наприклад, для первісного етапу характерні наступні ситуації:
1) маютьсявідомості про подію злочину і про нібито винну у ньомуособу (головним чином, від потерпілих), але ще не ясно, чи дійсно була ця подія, чи мала воно злочинний характер і чи причетна до неїзазначенаособа (зґвалтування, грабіж, розбій, дача й одержання хабара і т.д.). Напрямок розслідування — встановлення дійсності події, її конкретних обставин, причетності до неї запідозреної особи. При цьому велике значення має виявлення відповідних слідів і речових доказів та особливостей взаємин між учасниками події. При необхідності підозрювана особа затримується;
2) встановлена подія з ознаками злочину і відомі конкретні особи, що несуть за це відповідальність по своєму службовомустановищу, але характер їхньої особистої провини не з’ясовано (порушення правил безпеки на виробництві і транспорті й ін.). Напрямок розслідування — з'ясування безпосередніх і основних причин події і ступеня впливу на виникнення основних причин кожної з зазначенихосіб, виявлення винних і доведення їх провини;
3) встановлена подія з ознаками злочину, вчинити яку і скористатися її результатами могли тільки особи з визначеного кола по своєму статусу (підроблені видаткові документи, безтоварні операції, знищення облікових документів і ін.) чи для здійснення якої вимагаються особливі професійні навички і знання (виготовлення підроблених грошей, цінних паперів, злом сховища з використанням складних методів і т.д.). Напрямок розслідування — дослідження поведінки, пов'язаної з досліджуваною подією, кожної з запідозрених осіб, характеру їх відносин до виявленого, встановленого факту використання ким-небудь з них результатів злочину;
4) встановлена подія з ознаками злочину, але відсутні чи майже відсутні відомості про винну особу (крадіжка, таємні вбивства й ін.). Напрямок розслідування — з використанням типових версій виявлення максимальної кількості даних, що характеризують злочинця, району його можливого перебування, просівання виявлених запідозрених осіб, встановлення і затримання винної особи.
Характер типових слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування в основномувизначається результатами первісних слідчих дій. В одних випадках основним напрямком розслідування є розшук вже встановленого злочинця, а в інші — все ще не встановленого, у третіх — напрямок на збирання додаткових фактичних даних, які б викривали вже затриманого злочинця, пред'явлення йому обвинувачення і т.п. Відповідно визначається комплекс необхідних слідчих і оперативно-розшукових дій і їх черговість.
Типові слідчі ситуації і напрямки подальшого розслідування на завершальному етапі головним чином пов'язані з якістю і повнотою даних, покладених в основу обвинувачення, відношенням обвинувачуваного до зібраних доказів, новим обставинам, що відкрилися при допиті обвинувачуваного. Однією з типових ситуацій є, наприклад, визнання обвинувачуваним своєї провини при наявності переконливих і достатніх доказів. У цьому випадку основним напрямком подальшого розслідування є підготовка і виконання вимог, пов'язаних із закінченням розслідування. Типовими на цьому етапі є і ситуації, у яких при наявності переконливих і дуже повних доказів винуватості обвинувачені частково чи цілком не визнають своєї провини. У подібних випадках основний напрямок подальшого розслідування пов'язується з перевіркою і з'ясуванням додаткових обставин і можливим новим пред'явленням обвинувачення або з виконанням вимог, пов'язаних із закінченням розслідування.
Висновок
Таким чином Криміналістична методика розслідування злочинів – це завершальний розділ науки криміналістики, який є системою наукових положень (закономірностей, принципів) і розроблених на їх основі практичних рекомендацій (алгоритмів, програм), які забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів.
Джерелами криміналістичної методики є:
а) Конституція України;
б) Закони України;
в) норми кримінального і кримінально-процесуального законів України;
г) слідча судова і експертна практика;
д) положення науки.
Методика розслідування складається із двох основних частин:
1) загальні наукові положення (поняття, задачі, методика, криміналістична характеристика, зміст та структура);
2) окремі видові і спеціальні методики розслідування (розслідування окремих видів злочинів згідно Особливої частини (розділи І-ХХ) КК України).
Список використаної літератури
1. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2001.
2. Криміналістика: підручник / за ред. Р.С. Бєлкіна. -–М.: Юрид. літ., 1986.
3. Криміналістика: підручник / за ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2001.
4. Криміналістика: підручник / за ред. професора А.Н. Васильєва. – М.: 1971.
5. Криміналістика: підручник / за ред. професора І.Ф. Крилова. – Л.: 1976.
6. Криміналістика: підручник / за ред. І.Ф. Пантілєєва, Н.А. Сєліванова. – М.: Юрид. літ., 1984.
7. Криміналістика: підручник / за ред. професорів А.Г. Філіпова, А.Ф. Волинського. – М.: Спарк, 1999.
8. Криміналістика: підручник / за ред. Н.П. Яблокова. – М.: Юрист, 2000.
[1] Криміналістика: підручник / за ред. Н.П. Яблокова. – М.: Юрист, 2000
[2] Криміналістика: підручник / за ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2001.
[3] Криміналістика: підручник / за ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2001.
[4] Криміналістика: підручник / за ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2001.
[5] Криміналістика: підручник / за ред. Н.П. Яблокова. – М.: Юрист, 2000
[6] Криміналістика: підручник / за ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2001.
[7] Криміналістика: підручник / за ред. професорів А.Г. Філіпова, А.Ф. Волинського. – М.: Спарк, 1999
[8] Криміналістика: підручник / за ред. Н.П. Яблокова. – М.: Юрист, 2000