Діяльність комуністів, які після укладення пакту відійшли до повної орієнтації на СРСР завдала величезної шкоди Чехії. Для багатьох чехів, що стояли на лівих позиціях, СРСР до літа 1941 року, уособлювався з союзником Німеччини, а компартія – з п’ятою колоною іноземного агресора.
До речі, як свідчать нові джерела, окремі діячі компартії тісно співпрацювали з органами німецької окупаційної влади. [12]
Врешті-решт це призвело до занепаду самої КПЧ. Восени (дивний збіг) 1939 року компартія, керуючись вказівками Комінтерну та свого московського керівництва, потрапила в ізоляцію, що дедалі поглиблювалась. Політика комуністів пішла в явний розріз з бенешівським табором опору. Простіше кажучи СРСР намагаючись підтримувати добрі стосунки з Німеччиною, кинув чеських комуністів напризволяще. До літа 1941 року завершилась ліквідація нелегального керівництва КПЧ у своєму старому складі. Наново оновлена вона була лише після нападу Німеччини на СРСР. [21]
У Словаччині в цей час було створено незалежну Словацьку республіку. На відміну від Чеських земель у Словаччині не існувало тоді іншого, крім комуністичного, організованого підпілля. Дивно, чому саме воно залишилось не знищеним до кінця війни. Спочатку словаки також сформували нелегальну мережу КПС. Проте Пакт Молотова – Ріббентропа призвів до її розриву з чеськими комуністами, поскільки словаки переконались у безпідставності надій на СРСР. [18]
Подібна тенденція прослідковується і у Болгарії. У всіх країнах, що було уже розгорнули підпільну мережу, факт того, що Німеччина та СРСР уклали між собою мирний договір, який сприяв відходу частини населення від підтримки компартій, та розколом у самих партійних рядах. СРСР з осені 1939 по літо 1941 років не надавав цим партіям жодної підтримки. Наслідки пакту в цьому контексті цілком очевидні. [13]
Негативно пакт позначився і на долі Югославії. Серби, що були пануючою нацією в цій країні, орієнтувались на зовнішньополітичну підтримку СРСР. Саме так вони мали тримати країну в стані спокою. Після Пакту Молотова – Ріббентропа події в цій країні розвивались з калейдоскопічною швидкістю. 26 серпня 1939 року було надано автономію Хорватії. У Югославії посилилось засилля німецького та італійського капіталу.
Югославія, слідом за СРСР почала орієнтуватись на країни фашиського блоку. У внутрішній політиці посилились реакційні тенденції. Загострились національні суперечності між Сербами та Хорватами. Врешті решт Югославія 25 березня 1941 року у Відні підписала протокол про приєднання до Берлінського пакту. [7]
27 квітня у Югославії відбувся державний переворот, а 5 квітня 1941 року новий Югославський уряд підписав з СРСР договір про дружбу та ненапад (!). Дуже дивно на мій погляд є друга стаття цього договору, де говорилось про дружні відносини між державами навіть у випадку нападу на одну з них. Зрештою, Югославія стала жертвою нацистів, а СРСР нічого не зробив для її захисту. Навіть на дипломатичному рівні Пакт мав трагічні наслідки для Югославії. Вона, по суті, стала жертвою не лише Гітлера, але й Сталіна, який віддав її на відкуп. [20]
Які наслідки мав пакт для Радянського Союзу написано дуже багато. Я лише скажу, що в цьому лицемірному договорі ніхто не залишився у виграші. Радянський Союз, який наївно вважав, що Німеччина спрямує всю свою агресію лише проти країн Заходу, заплатив за цю помилку надто величезну ціну. Німеччина ж по-суті програла війну через свою самовпевненість [4]
Отже, з вищесказаного можна зробити висновок, що Пакт Молотова – Ріббентропа мав великий негативний вплив на долю слов’янських народів. Він призвів до того, що чимало антинациських сил у Східній та Центральній Європі були розчаровані та дезінтеграційні. По-суті, за цим договором СРСР не лишень віддавав на відкуп Нациській Німеччині слов’янські народи, але і чимало зробив за період до 1941 року для послаблення їх боротьби агресору. [16]
Насамкінець хочу зазначити, що саме цей пакт і призвів до початку Другої Світової війни. Це було викликано тим, що після нього по-суті стало неможливим укладання договорів, щоб стримувала агресію, і які б базувались на реальних умовах. Пакт Молотова – Ріббентропа сприяв дезінтеграції міжнародного становища.
Висновки
По-перше, пакт Молотова – Ріббентропа, на мою думку слід розглядати не лишень як договір між агресивними державами про розподіл сфер впливу у певному регіоні, а як укладання союзу двох тоталітарних режимів спрямованого проти всього людства.
По-друге, даний пакт являв собою обман сторонами, що його підписували одна одній. Ні Гітлер, ні Сталін не сумнівались у початку війни, між Німеччиною та Радянським Союзом, – кожен з них хотів використати його у своїх інтересах.
По-третє, пакт Молотова – Ріббентропа являє собою вищу міру цинізму по відношенню до інших народів.
У даній праці я виходив з того, що однозначної думки з приводу подій того часу немає і навряд чи вона ще з’явиться про що уже було відмічено у вступі. Тай величезний обсяг роботи, який був проведений під час праці над даною роботою привів мене до ще одного висновку – в історії нічого не робиться просто так. Будь-яка подія, що відбувається в світі має своїм коренем якісь причини. Причини Пакту Молотова –Ріббентропа до сих пір залишаються незрозумілими та суперечливими.
І на завершення хотів би декілька слів сказати про актуальність проблематики. Вона цілком очевидна – зараз відбуваються подібні процеси, коли сильні держави нехтують інтересами інших і ведуть зовнішню політику на свій лад. Цей шлях веде до дуже негативних наслідків. Зараз на карті немає ані Радянського Союзу, ані фашистської Німеччини, але народи, які ці країни намагались захопити, асимілювати чи навіть стерти з лиця землі – залишились і зараз живуть у власних державах.
На жаль в історії є велика несправедливість, коли за помилки керівництва розплачується звичайний народ. Робімо все, щоб цього не повторилось.
І ще одне, цілком ймовірно, що навіть таємничий протокол не є усією правдою. Я сміливо припускаю, що в той час існував ще один таємний протокол, що стосується розподілу не лишень Східної Європи, але і поділу Світу. Час, можливо, покаже, правий я чи ні, а поки що маємо те, що маємо.
Література:
1. Історія Комуністичної партії Радянського Союзу. - М., 1960. - С.478, 489; Історія Другої світової війни 1939-1945. Т.2. - М., 1974. - С.112; Причини виникнення Другої світової війни. - М., 1982. - С. 104; й ін.
2. Див., напр.: Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941-1945. Коротка історія. - М., 1970. - С.21; Друга світова війна. Коротка історія. - М., 1984. - С.37; Історія Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. 1941-1945. Т.І. - М., 1960. - С.162, 174; Історія Другої світової війни 1939-1945. Т.2. - М., 1974. - С.153, 283-284; Історія зовнішньої політики СРСР. Т.І. - М., 1976. - С.389; Історія дипломатії. Т.4. - М., 1975. - С.736; Панкратова М., Сиполс В. Чому не вдалося запобігти війні. - М.,1982. - С.28; Радянський Союз у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945. - М., 1977. - С.11-12; і ін.
3. Уперше, очевидно, це зробила естонська газета "Рахва Хяель" 18 вересня 1987 p., потім текст протоколу був опублікований органом ЦК КП Литви "Tiesa" від 20 грудня 1988р.; Також див.: СРСР-Німеччина. 1939. Документи і матеріали про радянсько-німецькі відносини з квітня по жовтень 1939р. Укладач Ю.Фельштинський. - Нью-Йорк: Телекс, 1983; СРСР-НІМЕЧЧИНА. 1939. Збірник документів. Друковано з фотокопії.-Вільнюс: "Москлас", 1989.
4. Офіційні радянські документи радянсько-німецьких угод 1939р. (опублікована вперше Г.Н.Севостьяновым і Б.Л.Хавкиным) // Нова і новітня історія. - 1993. — №1. .
5. Див., напр.: Семиряга М.І. Таємниці сталінської дипломатії. - М.,1992. - С.22,27, 289-293; Мерцалов А.Н., Мерцалова Л.А. Сталінізм і війна. -М., 1994.-С.195;іін.
6. Див., напр.: Прибалтика вступає в Союз...// Міжнародне життя. - 1990. - №2 ; Семиряга М.І. Вказ. праця. - С.37-38; 50-51, 289-293; Дашичев В.І. З історії сталіністської дипломатії // Історія і сталінізм. - М., 1991. - С. 231-232; Мерцалов А.Н., Мерцалова Л.А. Вказ. праця. - С.185; Таємні переговори. Інтерв'ю нашого кор. Л.Глушковської з д.і.н. У.М.Кулішом // Молодь Естонії. - 1989. - 22 серпня. - С.1.
7. Див., напр.: Нєвєжин В.А. Синдром наступальної війни. - М.,1997; Мельтюхов М.І. Втрачений шанс Сталіна. - М.,2000; Соколов Б.В. Правда про Велику Вітчизняну війну. - М., 1998.
8. Фролов М.І. Велика Вітчизняна війна 1941-1945рр.: Історико-порівняльний аналіз російської і німецької літератури: дис.д.і.н. - Спб., 1996; Філімонов 1.1. Радянсько-німецькі відносини 1939-1941рр. у вітчизняній історіографії: дис.кі.н. -М., 1997.
9. Рік кризи, 1938-1939. У 2-х т. Т.1 - М., 1990.; Повпреди повідомляють...: 36. документів про відносини СРСР із Латвією, Литвою й Естонією. Серпень 1939 - серпень!940 р. - М., 1990; Від пакту Молотова-Ріббентропа до договору про бази: Документи і матеріали. - Таллінн, 1990.