Довідник школяра та студента з всесвітньої історії (стр. 25 из 51)

ДЖЕНТРІ

Джентрі (англ. gentry, від gentle — благородний, родовитий, знатний) — нетитуловане середнє і дрібне дворянство в Англії XVI— XVII ст. В Англії джентрі стали підґрунтям для нового дворянства, яке зуміло пристосуватися до розвитку капіталізму в XVI—XVII ст. Саме джентрі було головним провідником капіталістичних відносин в англійському селі. У ході аграрного перевороту XVI—XVII ст. вони збільшили свою земельну власність за рахунок огороджувань та роз# продажу секуляризованого церковного майна. Свої землі джентрі здавали в оренду великим фермерам, або самі займалися сільським господарством і промисловим виробництвом, активно використову# ючи найману працю. Свої капітали джентрі охоче вкладали в торгові компанії. Економічно зміцніле джентрі вже в XVI ст. відігравало ва# жливу політичну роль, з їхнього середовища вийшло багато політич# них діячів, лідери парламентської опозиції абсолютизму і лідери Англійської революції XVII ст. — Дж. Хемпден, Дж. Пім, О. Кром# вель, Дж. Лільберн. Джентрі у складі нового дворянства виступило головним союзником буржуазії в боротьбі проти абсолютизму. Рево# люція збільшила земельну власність джентрі. Проведені в ході рево# люції скасування рицарського держання перетворили земельні во# лодіння джентрі в приватну власність буржуазного типу.

ОГОРОДЖУВАННЯ

Огороджування — насильницький згін селян із землі (яку потім огороджували огорожами, канавами); класичне вираження знайшло в Англії кінця XVІІІ — початку XIX ст. Основними причинами зго# ну селян із земель, які стали використовуватися під пасовища, були зростання цін на вовну і розвиток суконної промисловості. Селяни, позбавлені землі, перетворювалися переважно на бродяг і жебраків. Так звані парламентські (дозволені актами парламенту) огороджу# вання XVIII — початку XIX ст. призвели у Великобританії до зник# нення селянства.

ГЕНРІХ VIII

Генріх VIII (28 червня 1491 — 28 січня 1547) — англійський король з 1509 р., з династії Тюдорів, один із найяскравіших предста# вників англійського абсолютизму. В управлінні державою Генріх VIII спирався на своїх фаворитів: Томаса Уолсі, Томаса Кромвеля, Томаса Кранмера. За його правління в Англії була проведена Реформація, яку король розглядав як засіб зміцнення своєї влади і поповнення скарбниці. Безпосереднім мотивом до реформи англійської церкви стала відмова римського папи Климента VII затвердити розлучення Генріха VIII і Катерини Арагонської та його одруження з Анною Бо# лейн. Після розриву з Папою Римським парламент у 1534 р. прого# лосив короля головою англійської церкви. Оновлена церква зберегла католицькі обряди і отримала назву англіканської церкви. Канцлер Томас Мор, який виступив проти розриву із Папою Римським, був звинувачений у державній зраді і страчений у 1535 р.

Генріх VIII в 1536 і 1539 рр. провів секуляризацію монастирсь# ких земель, значна частина яких перейшла в руки нового дворянст# ва. Опір, особливо сильний на півночі Англії («Благодатне паломниц# тво»), жорстоко придушувався королівськими військами. У зв’язку із секуляризацією посилився процес експропріації селянських наді# лів, розорення селян. Для боротьби з бродягами і жебраками Генріх VIII видав «криваве законодавство» проти експропрійованих. Однак в умовах аграрного перевороту, що почався, король намагався зберег# ти стару феодальну структуру землеволодіння, зокрема, проводив заходи проти огороджувань.

АНГЛІКАНСЬКА ЦЕРКВА

Англіканська церква — протестантська церква, що виникла в XVI ст.; у Великобританії є державною. У догматиці англіканської церкви поєднуються положення протестантизму (про порятунок осо# бистою вірою) і католицизму (про спасаючу силу церкви). За куль# том і організаційними принципами близька до католицької церкви. Церковну ієрархію очолює король.

ПУРИТАНИ

Пуритани (англ. Puritans, від пізньолат. puritas — чистота) — послідовники кальвінізму в Англії в XVI—XVII ст., які виступали за поглиблення Реформації, проведеної зверху у формі англіканства, і проти абсолютизму. Пуританізм став ідеологічним знаменом Анг# лійської революції XVII ст. Неоднорідність соціально#політичного складу пуритан призвела до виділення серед них помірної (пресвіте# ріани) і радикальної (індепенденти) течій.

ЄЛИЗАВЕТА I

Єлизавета I Тюдор (7 вересня 1533 — 24 березня 1603) — коро# лева Англії з 1558 р., дочка Генріха VIII Тюдора та Анни Болейн. При Єлизаветі I були зміцнені позиції абсолютизму, відновлена англі# канська церква, розгромлена іспанська Непереможна армада (1588), широко здійснювалася колонізація Ірландії. Сорокап’ятилітнє прав# ління Єлизавети I вважається періодом розквіту англійського абсо# лютизму і «золотим віком» ренесансної культури в країні.

НЕПЕРЕМОЖНА АРМАДА

Непереможна армада (ісп. «La Armada Invencible») — військо# вий флот, сформований у 1586—1588 рр. Іспанією для завоювання Англії під час англо#іспанської війни 1587—1603 рр. Армада нарахо# вувала 131 корабель із 2400 гарматами.

Екіпаж суден складався з 8 тис. матросів і канонірів. На борт було взято 19 тис. солдатів і 1545 добровольців, призначених для завою# вання Англії. Іспанські кораблі складалися переважно з великих, ви# сокобортних галеонів, призначених для абордажного бою. Роль арти# лерії в морському бою іспанські флотоводці недооцінювали. Після дворічної підготовки, 20 (30) травня 1588 р. армада під прапором герцога А. П. Медіні#Сідонії вийшла в море з Лісабона.

Шторм затримав флот в Ла#Коруньї і тільки 12 (22) липня іспанці залишили рідні береги. Англійський флот складався з невеликих за розмірами, але маневрених суден із сильною артилерією. Усього у флоті англійців нараховувалося 197 кораблів, 6500 гармат, 12 тис. мат# росів, 4 тис. солдатів. Під командуванням Ч. Хоуарда і Ф. Дрейка анг# лійські кораблі зустріли іспанців у Ла#Манші і протягом 21(31) лип# ня — 29 липня (8 серпня) 1588 р. неодноразово атакували Неперемож# ну армаду, знищивши близько 20 кораблів.

Зазнавши поразки у відкритому бою, іспанський флот не зміг при# йняти на борт армію герцога Парма, дислоковану в Нідерландах, і був змушений піти навколо Британських островів назад в Іспанію. Під час штормів біля Оркнейських островів і поблизу берегів Ірландії загинуло близько 40 кораблів. У вересні 1588 р. в порти Північної Іспанії повернулося близько 70 суден армади з 9—10 тис. чоловік на борту. Внаслідок загибелі Непереможної армади могутність Іспанії на морях була серйозно підірвана, а Великобританія отримала статус сильної морської держави.

АНГЛІЙСЬКА ОСТ!ІНДСЬКА КОМПАНІЯ

Англійська Ост2Iндська компанія — приватна компанія, що за# ймалася торгівлею з країнами Ост#Індії та Китаєм і поступово пере# творилася в організацію з управління англійськими володіннями в Індії. Існувала в 1600—1858 рр.

ТРИДЦЯТИЛІТНЯ ВІЙНА (1618—1648)

ОСНОВНІ ЕТАПИ

ТРИДЦЯТИЛІТНЬОЇ ВІЙНИ

Тридцятилітня війна 1618—1648 рр. — війна між католицько# габсбурзьким блоком (іспанські й австрійські Габсбурги, католицькі князі Німеччини, підтримані папством і Річчю Посполитою) і проте# стантсько#антигабсбурзькою коаліцією (німецькі протестантські кня# зі, Франція, Швеція, Данія, підтримані Англією, Голландією і Росі# єю). Габсбурзький блок виступав під прапором католицизму, анти# габсбурзька коаліція (особливо спочатку) — протестантизму. Три# дцятилітня війна поділяється на періоди: чеський (1618—1623) — Чеське повстання 1618—1620 рр. проти Габсбургів і поразка чехів біля Білої Гори (1620); датський (1625—1629), коли війська Католи# цької ліги (під командуванням Альбрехта Валленштейна та Йоганна Тіллі) завдали поразки Данії, прогнавши датські війська з території Німеччини; шведський (1630—1635), коли шведська армія, яка втор# глась під командуванням Густава II Адольфа в Німеччину, отримала перемоги біля Брейтенфельда (1631), Лютцена (1632), але була роз# бита під Нердлінгеном (1634); франкошведський (1635—1648), коли із вступом у війну Франції визначилася явна перевага антигабсбур# зької коаліції. У результаті війни зазнали краху плани створення універсальної католицької монархії під егідою Габсбургів, політична гегемонія в Європі перейшла до Франції. Війна закінчилася Вест# фальським миром 1648 р.

ВЕСТФАЛЬСЬКИЙ МИР

Вестфальський мир (1648 р.) — два мирних договори, підготов# лені в Мюнстері та Оснабрюку (Вестфалія). Завершив Тридцяти# літню війну 1618—1648 рр. Швеція отримала гирла майже всіх судноплавних рік Північної Німеччини, Франція — частину Ель# засу, за німецькими князями були визнані права суверенних го# сударів. Цей мир закріпив і посилив політичну роздробленість Ні# меччини.