Довідник школяра та студента з всесвітньої історії (стр. 41 из 51)

ГЕНУЕЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

Генуезька конференція 1922 р. (10 квітня — 19 травня) — міжна# родна конференція з економічних і фінансових питань за участю 28 єв# ропейських держав і Росії, а також 5 британських домініонів. Росій# ська делегація виразила готовність обговорити питання про форму компенсації колишнім іноземним власникам у Росії за умови ви# знання країни Рад де#юре і надання їй кредитів. Російська делегація внесла пропозицію про загальне роззброєння. Питання, що стояли на Генуезькій конференції, вирішені не були, частина з них була пере# несена на Гаазьку конференцію 1922 р. У ході Генуезької конферен# ції російській дипломатії вдалося укласти Рапалльський договір 1922 р. з Німеччиною.

ЛОЗАННСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

Лозаннська конференція (Лозанна, 20 листопада 1922 р. — 24 лип# ня 1923 р.) — конференція з питань Близького Сходу після перемоги Туреччини у війні (1919—1922) проти англо#грецьких інтервентів. Брали участь Великобританія, Франція, Італія, Туреччина та інші. Був підписаний Лозаннський мирний договір 1923 р. Прийнята конвенція про протоки (в обговоренні брали участь також представ# ники СРСР і Болгарії), яка, передбачаючи демілітаризацію проток, допускала прохід через Босфор і Дарданелли не тільки торгових, але й військових (з деякими обмеженнями) суден будь#якої країни. Кон# венція не була ратифікована радянським урядом. Переглянута на конференції в Монтре 1936 р.

ЛОКАРНСЬКІ УГОДИ

Локарнські угоди— парафовані 16 жовтня 1925 р. в Локарно піс# ля обговорення на Локарнській конференції (проходила 5—16 жовт# ня 1925 р.; брали участь Великобританія, Франція, Німеччина, Іта# лія, Бельгія, Чехословаччина і Польща); підписані 1 грудня в Лондо# ні. Основний документ — укладений Німеччиною, Францією, Бель# гією, Великобританією та Італією Рейнський гарантійний пакт про недоторканність німецько#французьких і німецько#бельгійських кордонів і збереження демілітаризації Рейнської зони; гарантами па# кту виступали Великобританія та Італія. Відносно своїх східних кор# донів Німеччина зобов’язань не давала. У 1936 р. Німеччина розірва# ла Локарнські угоди і ремілітаризувала Рейнську зону.

ПАКТ КЕЛЛОГА–БРІАНА (1928)

Пакт Келлога—Бріана 1928 р. (Паризький пакт) — договір про відмову від війни як знаряддя національної політики; підписаний 27 серпня в Парижі 15 державами (Франція, США, Німеччина, Ве# ликобританія, Японія тощо). Названий на ім’я його ініціаторів — французького міністра закордонних справ А. Бріана і державного се# кретаря США Ф. Келлога. Пізніше до пакту приєдналося ще 48 дер# жав. СРСР приєднався до нього 6 вересня 1928 р. і виступив ініціато# ром підписання Московського протоколу 1929 р. Пакт Келлога#Бріа# на набрав чинності 24 липня 1929 р.

ЗАХІДНІ ДЕМОКРАТІЇ В 20—30%ті РОКИ XX ст.

«ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ»

«Велика депресія» — найбільш тривала економічна криза в істо# рії промислово розвинених країн. Почалася після «чорної п’ятни# ці» — краху котирування акцій на Нью#Йоркській біржі 25 жовтня 1929 р. Вартість акцій упала на 90 %, масове розорення дрібних вклад# ників у США відразу ж позначилося на торгівлі й промисловості. Криза швидко поширилася на інші країни, насамперед Великобри# танію і Німеччину, які були пов’язані взаємними фінансовими зобо# в’язаннями з США. Подолання кризи зв’язують з «Новим курсом» Ф. Рузвельта.

НАРОДНИЙ ФРОНТ

Народний фронт — політичні організації, що виникли в 30#ті рр. і виступали проти фашизму і війни, на захист економічних інтересів трудящих. У Франції в 1936—1938 рр., в Іспанії в 1936—1939 рр., у Чилі в 1938—1941 рр. діяли уряди Народних фронтів. У роки Другої світової війни в ряді країн були створені національні антифашистсь# кі народні фронти.

ТОТАЛІТАРНІ ТА ДИКТАТОРСЬКІ РЕЖИМИ

ТОТАЛІТАРИЗМ

Тоталітаризм (від лат. totalis — весь, цілий, повний) — 1. Одна з форм держави (тоталітарна держава), що характеризується її пов# ним (тотальним) контролем над усіма сферами життя суспільства, фактичною ліквідацією конституційних прав і свобод, репресіями відносно опозиції та інакодумців (наприклад, різні форми тоталітари# зму в фашистській Італії, Німеччині, комуністичний режим у СРСР, франкізм в Іспанії — з кінця 20#х рр. XX ст.). 2. Напрям політичної думки, реабілітуючий етатизм, авторитаризм. З 20#х рр. XX ст. то# талітаризм став офіційною ідеологією фашистських Німеччини та

Італії.

ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 р. В РОСІЇ

Лютнева революція 1917 р. — революція в Росії, що скинула самодержавство. Викликана різким загостренням соціально#еконо# мічної і політичної кризи у зв’язку із зовнішніми поразками, госпо# дарською розрухою, продовольчою кризою. 23 лютого в Петрограді стихійно почалися антивоєнні мітинги, викликані недостачею продовольства в столиці, деякі з них перейшли в масові страйки і демонстрації, сутички з козаками і поліцією. 24—25 лютого масові страйки переросли у загальний страйк. 26 лютого окремі сутички з поліцією вилилися в бої з викликаними в столицю військами. 27 лю# того загальний страйк переріс у збройне повстання, почався масовий перехід військ на бік повсталих, які зайняли найважливіші пункти міста, урядові будівлі. Створено Раду робітничих і солдатських депу# татів, одночасно створено Тимчасовий комітет Державної думи, який сформував уряд. 2 (15) березня Микола II відрікся від престолу. 1 бе# резня нова влада була встановлена в Москві, протягом березня — по всій країні.

РАДИ РОБІТНИЧИХ

І СОЛДАТСЬКИХ ДЕПУТАТІВ

Ради робітничих і солдатських депутатів — виборні політич# ні організації, виникли під час Лютневої революції 1917 р. в Росії. Після Жовтневої революції — органи державної влади. У січні — березні 1918 р. об’єдналися з Радами селянських депутатів.

ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 р.

Жовтнева революція 1917 р. в Росії — збройне повалення Тим# часового уряду і прихід до влади партії більшовиків, що проголосила встановлення Радянської влади, початок ліквідації капіталізму і пе# реходу до соціалізму. Повільність і непослідовність дій Тимчасового уряду після Лютневої революції у вирішенні робітничого, аграрно# го, національного питань, участь Росії у війні призвели до поглиблен# ня загальнонаціональної кризи і створили передумови для посилен# ня позицій лівих партій у центрі й націоналістичних партій на околи# цях країни.

Найбільш енергійно діяли більшовики, що проголосили курс на соціалістичну революцію в Росії, яку вони вважали початком світо# вої революції. Вони висунули популярні лозунги: «Мир — народам», «Земля — селянам», «Фабрики — робітникам»; до кінця серпня — початку вересня вони завоювали більшість у Радах Петрограда і Мос# кви і приступили до підготовки збройного повстання, приуроченого до відкриття II Всеросійського з’їзду Рад. У ніч з 24 на 25 жовтня (6— 7 листопада) озброєними робітниками, солдатами Петроградського гарнізону й матросами Балтійського флоту був захоплений Зимовий палац і заарештований Тимчасовий уряд. З’їзд, на якому більшови# кам разом з лівими есерами належала більшість, схвалив повалення Тимчасового уряду, прийняв Декрети про мир і про землю, сформу# вав уряд — Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним.

Подавивши в Петрограді та Москві опір сил, вірних Тимчасовому уряду, більшовикам удалося швидко встановити владу в основних промислових містах Росії. Головний противник — партія кадетів була оголошена поза законом, арештовано ряд її лідерів, заборонена опо# зиційна преса. Незважаючи на це, на виборах до Установчих зборів (12 (24) листопада 1917 р.) більшовики отримали лише бл. 25 % голосів виборців.

Установчі збори (Петроград, 5 (18) січня 1918 р.), що відмовилися прийняти ряд ультимативних вимог більшовиків, були ними розі# гнані. Це сприяло подальшому розколу країни, початку Громадянсь# кої війни. До березня 1918 р. радянська влада була встановлена на значній території Росії, націоналізовані банки, почалася націоналіза# ція підприємств, укладене перемир’я з Німеччиною. Спроби країн Антанти перешкодити виходу Росії з війни і затвердженню влади Рад призвели до інтервенції іноземних держав.

Перехід до політики «воєнного комунізму», створення каральних органів для боротьби з контрреволюцією та саботажем — Всеросійсь# кої надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією (ВНК) (гру# день 1917 р.), організація масової Червоної Армії обумовили перемо# гу більшовиків у Громадянській війні й установлення їхньої однопар# тійної диктатури. Жовтнева революція 1917 р. мала величезний вплив на розвиток Росії і всього світу в XX ст.

Існує широкий спектр оцінок Жовтневої революції: від оцінки її як національної катастрофи, що призвела до значних жертв і вста# новлення тоталітарної системи, до апологетичних тверджень про те, що революція була спробою створення соціалізму як демократично# го ладу соціальної справедливості.

РАДА НАРОДНИХ КОМІСАРІВ

Рада Народних Комісарів (РНК) — у 1917—1946 рр. назва ви# щих виконавчих і розпорядчих органів державної влади СРСР, союз# них і автономних республік. У березні 1946 р. перетворена в Раду Міністрів.