Смекни!
smekni.com

Довідник школяра та студента з всесвітньої історії (стр. 42 из 51)

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ

Диктатура пролетаріату — у марксизмі позначення влади, яка встановлюється внаслідок революції, здійснюваної робітничим класом на чолі зі своєю партією. Історичними формами диктатури пролетаріату в марксистській літературі називаються Паризька ко# муна 1871 р., Ради, народна демократія. Досвід розвитку СРСР свід# чить, що державна влада, яка затвердилася після Жовтневої револю# ції, фактично перетворилася в тоталітарно#бюрократичний режим. Схожі процеси відбувалися і в інших країнах, що проголосили вста# новлення диктатури пролетаріату.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА

Громадянська війна й іноземна інтервенція 1917—1922 рр. у Ро# сії — збройна боротьба між соціальними групами на чолі з більшови# ками, що прийшли до влади внаслідок Жовтневої революції, та їхні# ми супротивниками. Після виходу Росії з Першої світової війни ні# мецькі та австро#угорські війська в лютому 1918 р. окуповували час# тину України, Білорусії, Прибалтики і Півдня Росії, що привело до підписання в березні 1918 р. Брестського миру. У березні 1918 р. англо#франко#американські війська висадилися в Мурманську; у кві# тні японські війська зайняли Владивосток; у травні почався заколот Чехословацького корпусу. Усе це створило серйозні проблеми для нової влади. До літа 1918 р. на більшості території країни утворилися численні угруповання й уряди, що виступали проти радянської вла# ди. Радянський уряд приступив до створення Червоної Армії і пере# йшов до політики «воєнного комунізму». У другій половині 1918 р. Червона Армія одержала перші перемоги на Східному фронті, звіль# нила території Поволжя, частину Уралу. Після Листопадової рево# люції в Німеччині Радянський уряд анулював Брестський мир, були звільнені Україна та Білорусія. Однак політика «воєнного комуніз# му», а також «розкозачення», направлене фактично на знищення ко# зацтва, викликали в різних регіонах селянські та козацькі повстання і дали можливість керівникам антибільшовицького табору сформу# вати численні армії і розпочати наступ проти Радянської республіки. На територіях, зайнятих білогвардійцями та інтервентами, поши# рювався партизанський рух. У березні — травні Червона Армія успіш# но відбила наступ білогвардійських сил зі сходу (адмірал О. В. Кол# чак), півдня (генерал А. І. Денікін), заходу (генерал М. М. Юденич). Унаслідок загального контрнаступу радянських військ Східного фрон# ту в травні — липні були зайняті Урал, а потім, за активною участю партизанів, — Сибір. У квітні — серпні 1919 р. інтервенти були зму# шені евакуювати свої війська з півдня України, з Криму, Баку, Серед# ньої Азії. Війська Південного фронту розгромили армії Денікіна під Орлом і Воронежом і до березня 1920 р. відтіснили білогвардійців у Крим.

Восени 1919 р. була остаточно розгромлена під Петроградом ар# мія Юденича. На початку 1920 р. були зайняті Північ та узбережжя Каспійського моря. Держави Антанти повністю відкликали свої вій# ська і зняли блокаду. Після закінчення радянсько#польської війни Червона Армія нанесла ряд ударів по військах генерала П. М. Вранге# ля і вигнала їх із Криму. У 1921—1922 рр. були придушені антибіль# шовицькі повстання в Кронштадті, на Тамбовщині, в окремих райо# нах України тощо, ліквідовані загони інтервентів, що залишилися, і білогвардійців у Середній Азії і на Далекому Сході (жовтень 1922 р.).

Громадянська війна принесла величезні біди. Від голоду, хвороб, терору і в боях загинуло (за різними даними) від 8 до 13 млн чоловік, у т. ч. бл. 1 млн бійців Червоної Армії. Емігрувало до кінця Грома# дянської війни до 2 млн чоловік. Збитки, нанесені народному госпо# дарству, склали бл. 50 млрд золотих рублів, промислове виробницт# во впало до 4—20 % від рівня 1913 р., сільськогосподарське виробни# цтво скоротилося майже вдвічі.

«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ»

«Воєнний комунізм» — внутрішня політика Радянської держа# ви в умовах Громадянської війни. Політика «воєнного комунізму» була направлена на подолання економічної кризи і спиралася на тео# ретичні уявлення про можливість безпосереднього введення комуні# зму. Головні риси: націоналізація всієї великої і середньої промисло# вості і більшої частини дрібних підприємств; продовольча диктату# ра, продрозкладка, прямий продуктообмін між містом і селом; замі# на приватної торгівлі державним розподілом продуктів за класовою ознакою (карткова система); натуралізація господарських відносин; загальна трудова повинність; зрівнялівка в оплаті праці; військово# приказна система керівництва всім життям суспільства. Після за# кінчення війни численні виступи робітників і селян проти політики «воєнного комунізму» продемонстрували її повний крах, у 1921 р. була введена нова економічна політика.

НЕП

Нова економічна політика (Неп) — прийнята весною 1921 р. X з’їздом РКП(б); змінила політику «воєнного комунізму». Була роз# рахована на відновлення народного господарства і подальший пере# хід до соціалізму. Головний зміст: заміна продрозкладки продподат# ком на селі; використання ринкових відносин, різних форм власнос# ті. Залучався іноземний капітал (концесії), проведена грошова рефо# рма (1922—1924), яка перетворила рубль у конвертовану валюту. Неп допоміг відновити зруйноване війною народне господарство. З сере# дини 20#х рр. почалися перші спроби згортання непу. Ліквідувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративними заходами ви# тіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Й. В. Ста# лін та його оточення взяли курс на примусове вилучення хліба і насильну «колективізацію» села. Проводилися репресії проти управ# лінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії та інші). До кінця 20#х рр. неп було фактично згорнено.

УТВОРЕННЯ СРСР

Утворення СРСР — процес утворення єдиної союзної держави на території колишньої Російської імперії після Жовтневої революції 1917 р. Остаточною датою створення єдиної радянської держави вва# жається 30 грудня 1922 р., коли I з’їздом Рад СРСР була затвердже# на Декларація про утворення Союзу РСР.

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ

Колективізація сільського господарства в СРСР — масове ство# рення колективних господарств (колгоспів), здійснене наприкінці 1920#х — на початку 1930#х рр., що супроводжувалося ліквідацією одноосібних господарств, відчуженням селян від засобів виробницт# ва і від кінцевого продукту їхньої праці.

Колективізація проводилася форсованими темпами з широким ви# користанням насильницьких методів, репресій щодо селянства. При# звела до значного руйнування продуктивних сил, скорочення сільсь# когосподарського виробництва, масового голоду 1932—1933 рр. в Укра# їні, на Дону, Північному Кавказі, у Поволжі та інших регіонах. Після закінчення Другої світової війни колективізація проводилася за радян# ським зразком у країнах Східної Європи та Південно#Східної Азії.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ

!

Індустріалізація — процес створення великого машинного ви# робництва і на цій основі перехід від аграрного до індустріального суспільства. Джерелами фінансування для індустріалізації можуть бути як внутрішні ресурси, так і кредити, інвестиції капіталів із більш розвинених країн. Терміни і темпи в різних країнах неоднако# ві (наприклад, Великобританія перетворилася в індустріальну з се# редини XIX ст., а Франція — на початку 20#х рр. XX ст.). У Росії індустріалізація успішно розвивалася з кінця XIX — початку XX ст. Після Жовтневої революції (з кінця 20#х рр.) індустріалізація форсо# вано здійснювалася тоталітарним режимом насильницькими мето# дами за рахунок різкого обмеження рівня життя більшості населен# ня, експлуатації селянства.

ФАШИЗМ

Фашизм (італ. fascismo, від fascio — пучок, зв’язка, об’єднан# ня) — соціально#політичні рухи, ідеології та державні режими тота# літарного типу. У вузькому значенні фашизм — феномен політично# го життя Італії та Німеччини 20—40#х рр. XX ст. У будь#яких своїх різновидах фашизм протиставляє інститутам і цінностям демокра# тії т. зв. новий порядок і гранично жорстокі засоби його утверджен# ня. Фашизм спирається на масову тоталітарну політичну партію (при# ходячи до влади, вона стає державно#монопольною організацією) і незаперечний авторитет «вождя», «фюрера». Тотальний, у т. ч. ідео# логічний, масовий терор, шовінізм, ксенофобія, що переходила в ге# ноцид у відношенні до «чужих» національних і соціальних груп, до ворожих цінностей цивілізації — неодмінні елементи ідеології та політики фашизму. Фашистські режими й рухи фашистського типу широко використовують демагогію, популізм, лозунги соціалізму, імперської державності, апологетику війни. Фашизм знаходить опо# ру переважно в соціально знедолених групах в умовах загальнонаціо# нальних криз і катаклізмів модернізації.

ВЕЙМАРСЬКА РЕСПУБЛІКА В НІМЕЧЧИНІ

Веймарська республіка — німецька держава в 1919—1933 рр., яка відповідно до конституції Німеччини, прийнятої 31 липня 1919 р. у Веймарі Національними зборами (обрані в січні 1919 р.), була кон# ституйована у формі демократичної парламентської федеративної республіки: глава держави — виборний президент, рейхстаг, що оби# рався загальним голосуванням, був наділений більш широкими пов# новаженнями, ніж у кайзерівській Німеччині, президент призначав рейхсканцлера (главу уряду). У 1919—1933 рр. змінився 21 кабінет міністрів, 8 разів переобирався рейхстаг (у т. ч. 4 рази в 1930— 1933 рр.).