Довідник школяра та студента з всесвітньої історії (стр. 45 из 51)
У квітні — травні 1945 р. радянські війська в ході Берлінської і Празької операцій розгромили останні угруповання німецької армії і зустрілися із західними союзниками. Війська США і Великобрита# нії, у складі яких вели бойові дії військові частини Франції, звільни# ли ряд країн Західної Європи, частково Австрію і Чехословаччину. Збройні сили Німеччини беззастережно капітулювали. 8 травня в більшості країн Європи і 9 травня в Радянському Союзі стали Днем Перемоги. Виконуючи союзницькі зобов’язання, а також з метою забезпечення безпеки своїх далекосхідних кордонів, СРСР у ніч на 9 серпня 1945 р. вступив у війну проти Японії. Наступ Червоної Ар# мії змусив японський уряд визнати поразку. Атомне бомбардування авіацією США японських міст Хіросими (6 серпня) і Нагасакі (9 серп# ня), осуджене згодом світовою громадськістю, також відіграло в цьо# му свою роль.2 вересня 1945 р. підписанням акту про капітуляцію Японії Друга світова війна закінчилася. 20 листопада 1945 р. почався Нюрнберзь# кий процес над групою головних німецьких нацистських військових злочинців. Ціна перемоги була виключно великою. Радянський Союз, що виніс головний тягар війни, втратив понад 27 млн чоловік. Націо# нальне багатство країни скоротилося майже на 30 % (у Великобрита# нії — на 0,8 %, у США — на 0,4 %). Наслідки Другої світової війни призвели до великих політичних змін на міжнародній арені й посту# пового розвитку тенденції до співробітництва держав з різними соці# альними системами. З метою запобігання новим світовим конфлік# там, створення в післявоєнний період системи безпеки і співпраці між країнами в кінці війни була створена Організація Об’єднаних Націй (ООН), Статут якої був підписаний 26 червня 1945 р. в Сан# Франциско 50 державами (СРСР, США, Великобританія, Китай тощо).
ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ
Тегеранська конференція 1943 р. — під час Другої світової війни конференція керівників трьох союзних держав: СРСР (Й. В. Сталін), США (Ф. Д. Рузвельт) і Великобританії (У. Черчілль); відбулася 28 ли# стопада — 1 грудня в Тегерані (Іран). Прийняті Декларації про спіль# ні дії у війні проти Німеччини і про післявоєнне співробітництво трьох держав, рішення про відкриття не пізніше 1 травня 1944 р. другого фронту в Європі, про післявоєнні кордони Польщі та інші рішення. Делегація СРСР, йдучи назустріч побажанням союзників, обіцяла оголосити війну Японії після розгрому німецької армії.
РУХ ОПОРУ
Рух Oпору — під час Другої світової війни національно#визволь# ний, антифашистський рух проти німецьких, італійських, японсь# ких окупантів, їх союзників та колабораціоністів. Набув великого розмаху в Югославії, Франції, Італії, Польщі, Чехословаччині, Гре# ції, Китаї, Албанії та інших країнах.
| ! |
ХОЛОКОСТ
Холокост (англ. holocaust, від грецьк. holokaustos — спалений цілком) — загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн чоловік, більше ніж 60 %) у ході систематичного пере# слідування і знищення його нацистами та їхніми пособниками в Ні# меччині й на захоплених нею територіях у 1933—1945 рр.
КРИМСЬКА (ЯЛТИНСЬКА) КОНФЕРЕНЦІЯ
Кримська (Ялтинська) конференція 1945 р. глав уряду 3 союз# них держав у Другій світовій війні: Й. В. Сталіна (СРСР), Ф. Д. Рузве# льта (США) і У. Черчілля (Великобританія) 4—11 лютого в Ялті. Були визначені й узгоджені військові плани союзних держав і намічені головні принципи їх післявоєнної політики з метою створення міц# ного миру і системи міжнародної безпеки; учасники Кримської кон# ференції заявили про свою мету — знищити німецький мілітаризм і нацизм; були прийняті рішення про створення в Німеччині зон оку# пації 3 держав (а також Франції, у разі її згоди) і загальнонімецького контрольного органу союзних держав, про стягнення з Німеччини репарацій, про створення ООН тощо. СРСР дав згоду на певних умо# вах вступити у війну проти Японії через 2—3 місяці після закінчен# ня війни в Європі.
ПОТСДАМСЬКА (БЕРЛІНСЬКА)
КОНФЕРЕНЦІЯ
Потсдамська (Берлінська) конференція 1945 р. (17 липня — 2 серпня, Потсдам) глав представництв провідних держав — пере# можниць у Другій світовій війні: СРСР (Й. В. Сталін), США (Г. Тру# мен) і Великобританії (У. Черчілль, з 28 липня К. Еттлі). Ухвалила рішення про демілітаризацію та денацифікацію Німеччини, зни# щення німецьких монополій, про репарації, про західний кордон Польщі; підтвердила передачу СРСР м. Кенігсберг (нині — Калінін# град) і прилеглого до нього району тощо.
НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС
Нюрнберзький процес — судовий процес над головними нацист# ськими військовими злочинцями. Проводився в м. Нюрнберг 20 листо# пада 1945 р. — 1 жовтня 1946 р. в Міжнародному військовому трибуналі. До відповідальності були притягнуті вищі військові й державні діячі фашистської Німеччини, 12 чоловік засуджені до смертної страти, 7 — до тривалих термінів або до довічного ув’яз# нення. Були визнані злочинними: керівний склад Націонал#соціа# лістичної партії та охоронні (СС) загони цієї партії, служба безпеки (СД), державна таємна поліція (гестапо). Нюрнберзький процес ви# крив суть німецького фашизму, його плани знищення цілих дер# жав і народів, небезпеку фашизму для всього людства. На Нюрн# берзькому процесі уперше в історії агресія була визнана найтяж# чим злочином проти людства.США ТА КАНАДА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX ст.
ПЛАН МАРШАЛЛА
План Маршалла — програма відновлення і розвитку Європи пі# сля Другої світової війни шляхом надання їй американської економі# чної допомоги; висунутий у 1947 р. Дж. К. Маршаллом (почав діяти у квітні 1948 р.). У здійсненні плану брали участь 17 європейських країн (включаючи Західну Німеччину). План Маршалла сприяв зміц# ненню позицій США в Західній Європі. У 1951 р. замінений законом «про взаємне забезпечення безпеки», що передбачав разове надання економічної і військової допомоги.
Д. ЕЙЗЕНХАУЕР
Ейзенхауер Дуайт2Девід (1890—1969) — американський дер# жавний діяч, 34#й президент США в 1953—1961 рр., від Республі# канської партії, генерал армії (1944). З грудня 1943 р. верховний головнокомандуючий експедиційними військами союзників у Захід# ній Європі. У 1945 р. командував окупаційними силами США в Німеч# чині. У 1950—1952 рр. —верховний головнокомандуючий збройни# ми силами НАТО. У 1961 р. Ейзенхауер виступив із застереженням про зростаючий вплив військово#промислового комплексу.
ДЖ. КЕННЕДІ
Кеннеді Джон Фітцджералд (1917—1963) — американський державний діяч, 35#й президент США (1961—1963), від Демократи# чної партії. У 1941—1945 рр. офіцер флоту. У 1947—1961 рр. у кон# гресі США. Будучи президентом, висунув програму соціально#еко# номічних реформ. Виступав за зміцнення військових блоків і зброй# них сил США. Разом з тим схилявся до більш реалістичного курсу у відносинах з СРСР. Убитий в Далласі.
ДЖ. КАРТЕР
Картер Джеймс (Джиммі) Ерл (нар. 1924) — 39#й президент США (1977—1981) від Демократичної партії. У 1943—1946 рр. вчив# ся у військово#морській академії в Аннаполісі, до 1953 р. служив у ВМС. У 1971—1975 рр. губернатор штату Джорджія.
Р. РЕЙГАН
Рейган Рональд Уїлсон (1911—2004) — американський держав# ний діяч, 40#й президент США (у 1981—1989 рр.), від Республікан# ської партії. З 1937 р. кіноактор Голлівуда. У 1942—1945 рр. — в органах інформації ВПС США. У 1967—1975 рр. — губернатор шта# ту Каліфорнія. У період двох термінів його президентства стався різ# кий поворот від політики «холодної війни» до розрядки і поліпшення радянсько#американських відносин.
КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ
БРИТАНСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ НАЦІЙ
Співдружність (англ. Commonwealth) (до 1947 р. — Британська Співдружність націй) — об’єднання, у яке входять Великобританія і багато її колишніх домініонів та колоній. Деякі країни визнають гла# вою своєї держави королеву Великобританії (її представляє генерал# губернатор). Правовий статус Співдружності визначений Вестмінстер# ським статутом 1931 р. (уточнений у 1947 р.). Існує Секретаріат Спів# дружності, проводяться щорічні конференції країн Співдружності. У Великобританії в складі уряду є міністр у справах Співдружності.
СУЕЦЬКА КРИЗА
Суецька криза 1956 р. — міжнародний конфлікт, пов’язаний з визначенням статусу Суецького каналу. Загострення ситуації при# звело до воєнних дій Великобританії, Франції та Ізраїлю проти Єги# пту. У липні 1956 р. уряд Єгипту провів націоналізацію Суецького каналу. При цьому постраждали інтереси його основних колишніх власників — Великобританії і Франції, які стали шукати можливість для відновлення своїх прав. Союзником західних держав на Близько# му Сході виступив Ізраїль. 29 жовтня 1956 р. ізраїльські війська ата# кували позиції єгипетської армії на Синайському півострові. 31 жовт# ня британські й французькі військові почали бомбардування Єгипту, а 5 листопада висадили десанти в районі Порт#Саїда. У той же день ізраїльтяни зайняли Шарм#аш#Шейх. Під їхню владу потрапив май# же весь Синайський півострів, включаючи сектор Газа. З критикою дій Великобританії, Франції та Ізраїлю виступило багато країн. Особ# ливо активною була позиція СРСР. Припинити агресію на Близько# му Сході просили своїх союзників і США. 2 листопада 1956 р. над# звичайна сесія Генеральної асамблеї ООН зажадала припинити воєн# ні дії та відвести війська на вихідні позиції. Загроза міжнародної ізоляції змусила Великобританію і Францію вивести свої війська з Єгипту в грудні 1956 р. Ізраїль залишив захоплені землі в березні 1957 р.