Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента (стр. 20 из 61)

"# &

% $

ГЕТЬМАН Б. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Хмельницький Богдан Михайлович (близько 1595—

27.07.1657) — видатний український політичний і державний діяч, полководець, гетьман України (1648—1657 рр.), засновник україн' ської гетьманської держави. Народився в родині дрібного шляхтича М. Хмельницького. Припускають, що місцем його народження був хутір Суботів, неподалік від Чигирина. Початкову освіту здобув у школах Чигирина і Києва. Згодом продовжував навчання у Львів' ському (або Ярославському) єзуїтському колегіумі. Добре володів польською та латинською мовами, знав історію. Після 1618 р. запи' сався в Чигиринську сотню реєстрового козацького війська. У серпні 1620 р. Б. Хмельницький разом з батьком вступив до війська корон' ного гетьмана С. Жолкевського, що готувалося до походу на Молда' вію. Брав участь у Цецорській битві 1620 р., у якій загинув його батько, а сам Б. Хмельницький потрапив у полон. Перебуваючи у дворічному турецькому полоні в Стамбулі, добре опанував турецьку мову. Після повернення з неволі (можливо, був викуплений матір’ю або козаками) служив у Чигиринському полку. Згодом Хмельниць' кий брав участь у походах проти татар і турків. Був учасником коза' цьких повстань під керівництвом Т. Федоровича, П. Павлюка, Я. Ос' трянина і Д. Гуні. На козацькій раді в Києві він був обраний до складу посольства, що мало добиватися від короля пом’якшення умов при' йнятої сеймом Речі Посполитої «Ординації» 1638 р. У грудні 1638 р. Хмельницького обрали сотником Чигиринського полку. У 1639 р. знову побував у Вільно і Варшаві, де намагався добитися поступок від польського уряду. За деякими даними, у 1644 р. вів переговори у Варшаві із французьким послом Н. де Брежі щодо умов наймання на французьку службу 2600 запорізьких козаків. У квітні 1645 р. Б. Хмельницький у складі посольства побував у Франції, де була укла' дена угода про наймання козаків, які згодом брали участь у воєнних діях проти іспанських Габсбургів під Дюнкерком. На початку 1646 р. відбулася таємна зустріч Хмельницького з Владиславом IV Вазою, під час якої польський король обіцяв збільшити козацький реєстр до 12 тис. чоловік і відновити права та вольності козацтва.

У середині 40'х років XVII ст. загострилися стосунки Хмельни' цького з представниками королівської адміністрації, зокрема з чи' гиринським старостою О. Конецпольським і підстаростою Д. Чап' линським. Незважаючи на те, що король надав Хмельницькому при' вілей на право володіння хутором Суботів, навесні 1647 р. Д. Чап' линський захопив хутір і вигнав відтіля родину Хмельницького. Останній неодноразово звертався до Конецпольського і коронного ге' тьмана М. Потоцького з проханням припинити свавілля і повернути Суботів, але безрезультатно. Наприкінці травня 1647р. виїхав до Ва' ршави, де обговорював питання про організацію морського походу проти турків. На початку вересня 1647 р. коронний канцлер Е. Оссо' лінський вручив Xмельницькому гетьманські клейноди. У вересні' жовтні 1647 р. під керівництвом Xмельницького відбувалися таємні наради щодо організації антипольського повстання. У листопаді 1647 р. (унаслідок доносу чигиринського осавула) Xмельницький був заарештований і тільки за допомогою друзів йому вдалося звільни' тися. У грудні 1647 р. Xмельницький з невеликим загоном козаків і сином Тимошем виступив на Запорожжя. На острові Томаківка на' прикінці грудня 1647 р. — на початку січня 1648 р. був створений козацький табір. У січні 1648 р. Xмельницький відправив посоль' ство до кримського хана Гірея III із проханням допомогти козакам у війні з Польщею. 25 січня 1648 р. повсталі козаки взяли Запорізьку Січ на мисі Микитин Ріг, де на початку лютого Xмельницького обрали гетьманом. Відразу ж почалася підготовка до війни проти Польщі. На початку 1648 р. гетьман уклав військово'політичний союз із Крим' ським ханством і відправив посольства до турецького султана Ібрагіма і до донських козаків. Навесні 1648 р. козаки під командуванням Xмель' ницького і татарська кіннота завдали нищівної поразки польським вій' ськам у битвах на Жовтих Водах і під Корсунем.

Намагаючись розширити соціальну базу повстання, гетьман звер' нувся з універсалами до українського народу із закликом піднятися на боротьбу проти поневолювачів. Під час визвольної війни гетьман особливу увагу приділяв питанням створення української армії і за' безпечення її боєздатності. З цією метою він розробив і впровадив статут «Про устрій Війська Запорізького», видав мобілізаційні уні' версали до козацьких полків, займався питаннями матеріального забезпечення військ. Це дало можливість українській армії 23 верес' ня 1648 р. розгромити королівські війська в битві під Пилявцями і почати похід на західноукраїнські землі. За короткий час козацькі полки зайняли міста Збараж, Броди, Староконстантинів. 26 вересня 1648 р. почалася облога Львова, а вже 5 жовтня 1648 р. загони М. Кри' воноса узяли Високий Замок. 16 жовтня 1648 р., одержавши викуп за місто, козаки та татари виступили в похід на Замостя. Після знят' . / , 0 &&&

тя облоги цього міста (14.11.1648 р.) козацькі полки повернулися в Подніпров’я, і 17 грудня 1648 р. відбувся урочистий в’їзд Xмельницького до Києва. У цей час тривали переговори гетьмана з новим польським королем Яном II Казимиром і одночасно посоль' ства були відправлені в Московське царство, Трансільванію і Крим' ське ханство. Незадоволені результатами воєнних дій і умовами укла' деного перемир’я, обидві сторони готувалися до продовження війни. Наприкінці червня 1649 р. українське військо на чолі з Б. Хмельни' цьким почало разом з ордою кримського хана облогу укріплення Зба' раж, для звільнення якого виступила польська армія на чолі з Яном II Казимиром. Після Зборівської битви 1649 р. Xмельницький під тиском кримського хана змушений був укласти Зборівський мирний договір з Польщею; договір передбачав перехід під козацьке управ' ління Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств, устано' влював реєстр чисельністю в 40 тис. чоловік, надавав амністію учас' никам повстання, передбачав можливість повернення шляхти у свої маєтки і повторне покріпачення українських селян, що брали участь у повстанні тощо. Перерва у воєнних діях дала можливість гетьмано' ві зосередити зусилля на будівництві української державності (Ге тьманщини): був установлений козацький (полково'сотенний) тери' торіальний уклад, зміцнювалися кордони держави, упорядковува' лися фінанси, активізувалася зовнішньополітична діяльність. У 1650 р. Хмельницький здійснив похід на Молдавію, унаслідок яко' го були встановлені союзницькі стосунки з молдавським володарем В. Лупулом.

Наприкінці вересня 1650 р. польський уряд прийняв рішення про' довжити воєнні дії проти Гетьманщини. На початку лютого 1651 р. польське військо почало наступ на Брацлавщину, але протягом люто' го'березня зазнало ряду поразок від полковника І. Богуна і було зму' шене відступити до Кам’янця. За наказом гетьмана була проведена за' гальна мобілізація. У червні 1651 р. відбулася Берестецька битва, що через зраду союзника — кримського хана — закінчилася поразкою війська Xмельницького. Гетьман змушений був підписати невигідний для України Білоцерківський мирний договір, що обмежував терито' рію Гетьманської автономної держави одним лише Київським воєвод' ством і зменшував козацький реєстр до 20 тис. чоловік. Умови миру викликали невдоволення козацтва, що призвело до поновлення воєн' них дій навесні 1652 р. У травні 1652 р. українське військо під команду' ванням Б. Хмельницького розгромило двадцятип’ятитисячну поль' ську армію в битві під Батогом. Протягом 1652—1653 рр. Xмель' ницький продовжував воєнні дії проти польських військ.

У складних військово'політичних умовах гетьман змушений був постійно шукати нових союзників для боротьби проти Польщі. Гра'

біжницька, мінлива політика кримських ханів і пасивність Туреччи' ни, з одного боку, і непримиренність Речі Посполитої щодо Україн' ської держави — з іншого, змусили Xмельницького укласти 8 січня 1654 р. на раді в Переяславі договір між Гетьманщиною і Москов ським царством, за яким Україна входила до складу Росії зі збере' женням широкої автономії.

Беручи до уваги ряд непорозумінь і суперечок з керівником мос' ковського посольства Б. Бутурліним, Б. Xмельницький відправив посольство до царя з проханням підтвердити права та привілеї Війсь' ка Запорізького. 27 березня 1654 р. в Москві були затверджені царем «Статті Богдана Хмельницького», гетьманові послана жалувана грамота, що знаменувала юридичне укладання договору між Украї' ною та Росією. У 1655 р. відбувся загальний похід українсько'мос' ковських військ на Львів. У цей час загострилися стосунки гетьмана з царськими воєводами, що втручалися у внутрішні справи України, порушуючи досягнуті домовленості. Стурбований зміною зовнішньо' політичного курсу Москви, що готова була піти на примирення з Польщею, Б. Xмельницький вирішив заручитися підтримкою Тран' сільванії і Швеції. У жовтні 1657 р. гетьман уклав договір із Трансі' льванією про взаємодопомогу, за яким Юрій II Ракоци визнав за ге' тьманом право на «усю Русь до Вісли». Одночасно Б. Xмельницький налагоджував дипломатичні стосунки зі шведським королем Кар' лом Х Густавом. Активізувалися і відносини гетьмана з Молдавією, Валахією, Австрією і Бранденбургом.

Однак раптова смерть гетьмана 27 липня 1657 р. перервала його бурхливу діяльність, спрямовану на об’єднання всіх українських зе' мель і укріплення незалежності Гетьманщини. Xмельницький був похований 23 серпня 1657 р. в Ільїнській церкві в Суботові.