Смекни!
smekni.com

Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента (стр. 3 из 61)

Вступ до економічної теорії ............................................. 916 Фундаментальні поняття ринкової

економіки і ринкової інфраструктури ............................... 974

Підприємство й підприємництво ....................................1029

МАКРО І МЕГАЕКОНОМІКА ............................................1088 Національна економіка як ціле .......................................1088

Світова економіка ..........................................................1194

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державни' ми символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

П р а п о р — полотнище (знамено) певного кольору чи кількох кольорів, часто з емблемою, прикріплене до древка чи шнура.

Г е р б — це розпізнавальний знак держави.

Г і м н — це головна пісня, яка виконується під час усіх урочи' стих подій.

Державний прапор України — офіційна емблема, яка символізує її суверенітет.

Прапор являє собою синьо'жовте прямокутне полотнище з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору. Співвідношення ши' рини прапора до його довжини 2 : 3.

Поєднання синього та жовтого кольорів може трактуватися бага' тозначно: це й мирне безхмарне небо, що розкинулося над жовтим морем хлібного лану — символу мирної праці й достатку. Це і поєд' нання символіки Золотого Сонця у Синьому Космосі. Однак головна ідея синьо'жовтого прапора — це велика гармонія Космосу, Сонця, Землі та всього на Землі сущого.

Затвердження синьо'жовтого національного прапора підтверджує єдність народу та держави, їх нерозривний взаємозв’язок. Прапори держав, народів відомі з античних часів. Стяги і в Давній Русі були у великій шані ще за часів язичництва.

Після запровадження християнства вони освячувались образом Христа, що було перейнято від греків. Слов’яни обожнювали свої зна' мена і вірили, що у воєнний час вони святіші від усіх ідолів. Прапоро' носцями призначали видатних богатирів, які мали за обов’язок по' стійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його. Зна' чення прапора під час бою було надзвичайно велике. Якщо він стояв нерухомо, знали: битва проходила успішно. У козацьку епоху вико' ристовувалися корогви жовтого, синього, зеленого кольорів.

Сині й жовті кольори найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, а пізні' ше — у гайдамаків часів Коліївщини. Блакитні полотнища із золоти' ми чи жовтими хрестами та іншими знаками поширилися у XVII— XVIII століттях. Поєднання їх знаходимо на полкових знаменах Київ' ського, Лубенського, Чернігівського полків. Значно пізніше жовто' сині прапори використовували українські січові стрільці. 22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про державний прапор УНР, який був жовто'блакитним.

Сьогодні державний прапор майорить на будинках Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, місцевих рад народних депутатів, міні' стерств і відомств, інших державних та громадських організацій, установ та закладів.

Синьо'жовтий Державний прапор України піднімається під час відкриття міжнародних конференцій, офіційних церемоній, при вру' ченні міжнародних спортивних нагород тощо.

Він — символ міцності й незалежності держави Україна.

Державний герб України — це офіційна емблема держави, зобра' жувана на офіційних документах, печатках, грошових знаках тощо. Існує близько 40 версій походження тризуба. Одна з них: герб є уосо' бленням трьох природних сил — повітря, землі, води. Перша згадка про державні знаки зустрічається ще до X століття. Посли київського князя Ігоря при укладенні угод з візантійцями мали печатки, які служили символами їх повноважень.

В епоху Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зображення відоме з печатки Святослава Ігоровича, де чітко вирізняється знак тризуба, а також із монет київського князя Воло' димира Великого. Тризуб можна зустріти на цеглинах Десятинної церкви в Києві, на плитах Успенської церкви у Володимирі'Волин' ському. Його зображення знайдено на гербі французької королеви Анни, дочки Ярослава Мудрого.

У зображенні тризуба можна побачити зброю: лук, меч. А якщо придивитись уважно, можна прочитати слово «воля». У тризубі відо' бражено триєдність життя: це Батько, Мати, Дитя, які символізують Силу, Мудрість і Любов.

Герб держави України — тризуб — символізує мир і творчу пра' цю, спорідненість поколінь. Він є продовженням глибоких геральди' чних традицій українського народу.

Державний гімн України — урочиста пісня — символ нашої дер' жавної єдності.

Слова національного гімну «Ще не вмерла України...» написав у 60'х роках XIX століття відомий український поет, етнограф, фольк' лорист, член Російського географічного товариства, лауреат Золотої медалі Міжнародного географічного конгресу в Парижі й Уваровської премії Петербурзької академії наук Петро Чубинський (1839—1884). Поезія, вперше надрукована в 1863 році, швидко розійшлася в наро' ді, серед інтелігенції, студентів, гімназистів. Деякий час її навіть приписували перу Т. Г. Шевченка.

Музику до гімну написав видатний західноукраїнський компози' тор і диригент Михайло Вербицький (1815—1870).

Особливо широко використовували гімн «Ще не вмерла Украї' ни...» в роки встановлення влади Західно'Української Народної Рес' публіки та Української Народної Республіки.

Національними гімнами вважаються також урочисті пісні на вір' ші Т. Шевченка («Заповіт»), І. Франка («Вічний революціонер», «Не пора»), В. Щурата («За тебе, Україно»).

На законодавчому рівні ухвалено слова і музику Державного гім' ну України:

Ще не вмерла України Ні слава, ні воля. Ще нам, браття молодії, Усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки,

Як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, У своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим

За нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, Козацького роду.

Державний гімн України звучить під час урочистостей, святку' вання державних торжеств, військових парадів, ушанування перемо' жців міжнародних спортивних змагань. Гімн звучить на ознамену' вання сили, слави й могутності держави. Слухати гімн треба стоячи, мовчки, з гордо піднятою головою.

Гімн «Ще не вмерла України...» поряд із Державним прапором і гербом є офіційним символом держави. За своїм змістом він є відо' браженням ідей боротьби за національну незалежність, гарячої лю' бові до рідної землі, поваги до її героїчної історії. Після проголошен' ня незалежності держави Україна Державний гімн відіграє роль за'


клику до затвердження самостійності та суверенітету України, нади' хає український народ на подальшу розбудову своєї держави.

Свої національні символи громадяни повинні поважати й берегти. Про це записано у статті 62 Конституції України: «Захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, шанування її держав' них символів є обов’язком громадян України».

Кожний народ має свою історію і власні історичні святині: пра' пор, герб, гімн. Вони не створюються на замовлення, а приходять у серця людей тернистими шляхами буття рідного народу.


ПЕРВІСНООБЩИННИЙ ЛАД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Перші сліди перебування людей на території України знайдені в Пів' денному Криму (Кіїк'Коба), Приазов’ї (стоянка Амвросіївка), Серед' ньому Подністров’ї (Лука'Врублевецька), на Волині (Житомирська сто' янка) і в Надпорожжі (стоянка Круглик) і належать до раннього палео' літу. У період середнього палеоліту (мустьєрська культура, близько 100—35 тис. років тому) люди заселили значну частину території су' часної України. Стоянки цього часу відомі в Криму (Чокурча, Старо' сілля тощо), у Дніпровському Надпорожжі (стоянка Кодак), на Серед' ньому Дністрі (Молодово І) та інші. У пізньому палеоліті (близько 35— 10 тис. років тому) була заселена вже вся територія сучасної України (стоянки на Дністрі (Молодово V), у басейнах рік Горині й Тетерева, на території Києва (Кирилівська стоянка), на Десні (Мезинська стоянка, Пушкарі), на Полтавщині (Гонцовська стоянка) тощо).

У період верхнього палеоліту асортимент знарядь праці розши' рився в 3—4 рази, з’явилися ефективні складені знаряддя. Подаль' ший розвиток одержав природний поділ праці за статтю й віком. Чо' ловіки були переважно мисливцями й рибалками, жінки займалися збиранням і вихованням дітей, господарювали (були берегинями домашнього вогнища). Для цієї епохи типовими є довгострокові сто' янки; в Україні їх знайдено близько 800. У гірських районах (Крим, Карпати) люди використовували під житло печери, а на рівнинах, уздовж берегів рік — землянки або великі колективні житла, криті гілками й шкірами. Знаходження на верхньопалеолітичних стоян' ках безлічі шил і голок свідчить про винахід шиття й появу найпрос' тішого одягу зі шкір убитих тварин.

До початку мезоліту закінчується четвертинний період; плейсто' цен змінюється голоценом; відступ льодовика на північ безпосеред' ньо позначився на кліматі, флорі й фауні Євразії. Повсюдно зникали такі великі тварини, як мамонти і шерстисті носороги; перехід до полювання на менш великих тварин і птахів вимагав удосконалення

мисливської зброї. Був винайдений лук зі стрілами, духова стріло' метальна трубка й списометалка. З’явилися перші плавзасоби — пло' ти й човни. Удосконалилися рибальські снасті (сіті, гачки) і прийо' ми рибальства, зменшилася вага кам’яних знарядь, широко поши' рювалися мікроліти й вкладишеві знаряддя.