Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента (стр. 39 из 61)

Маючи силу і владу на рідній землі, ми цією силою і владою ста' немо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але й всієї Росії.

Тому повідомляємо:

До території Народної Української Республіки належать землі, заселені переважно українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Черні' гівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщи' на, Таврія (без Криму). Остаточне визначення кордонів Української Народної Республіки... має бути встановлене за згодою організованої волі народів.

Усім же громадянам цих земель повідомляємо:

Відтепер на території Української Народної Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі й інші землі нетрудових госпо' дарств сільськогосподарського значення, а також на удільні, монас' тирські, кабінетські й церковні землі — скасовується.

Визнаючи, що землі ці є власністю всього трудового народу й по' винні перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада до' ручає Генеральному секретареві із земельних питань негайно підго' тувати закон про те, як розпоряджатися земельним комітетам, обра' ним народом, тими землями до Установчих зборів України.

Праця робітників в Українській Народній Республіці має бути негайно упорядкована. А зараз повідомляємо:

На території Народної Республіки України із сьогоднішнього дня встановлюється на всіх підприємствах вісім годин роботи.

Важкий і грізний час, що переживає вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає доброї організації виробництва, рівномірного роз' поділу продуктів споживання і кращої організації праці. І тому про' понуємо Генеральному секретаріатові праці із сьогоднішнього дня разом із представництвом від робітників установити державний кон' троль над продукцією в Україні, з огляду на інтереси як України, так і всієї Росії.

Четвертий рік на фронтах ллється кров і даремно гинуть сили всіх народів світу. Волею й іменем Української Республіки ми, Українсь' ка Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир установити якнайшвидше. Для цього ми почнемо рішучі дії, щоб через Центра' льний Уряд змусити і союзників, і ворогів негайно почати мирні пе' реговори.

Також будемо піклуватися, щоб на мирному конгресі права україн' ського народу в Росії і за межами Росії з укладанням миру не були порушені. Але до миру кожен громадянин Республіки Україна, ра' зом із громадянами всіх народів Російської Республіки, повинен твер' до стояти на своїх позиціях, як на фронті, так і в тилу.

Останнім часом світлі досягнення революції затьмарені відновле' ною стратою. Повідомляємо:

Відтепер на землі Української Республіки страта скасовується.

Усі арештовані й затримані за політичні виступи, зроблені до цього дня, як уже засуджені, так і не засуджені, а також і ті, хто ще не притяг' нутий до відповідальності, отримують повну амністію. Про це негайно буде виданий закон.

Суд в Україні повинен бути справедливим, відповідати духу наро' ду. З цією метою приписуємо Генеральному Секретаріатові судових справ вжити усіх заходів упорядкування судочинства і привести його у відповідність із правовими поняттями народу.

Генеральному Секретаріатові внутрішніх справ пропонуємо:

Ужити всіх заходів до закріплення і розширення прав місцевого самоврядування, що є органами вищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв’язку і співробітництва його з органами революційної демократії, що повинно бути кращою осно' вою вільного демократичного життя.

Також в Українській Народній Республіці повинні бути забезпе' чені всі свободи, завойовані всеросійською революцією: свобода сло' ва, друку, віри, зборів, союзів, страйків, недоторканності особи й житла, право і можливість використання місцевих мов у спілкуванні з усіма установами.

Український народ, який сам довгі роки боровся за свою націона' льну волю й нині здобув її, буде твердо охороняти свободу національ' ного розвитку всіх народностей, в Україні сущих, тому повідомляє' мо: що народам великоруському, єврейському, польському й іншим в Україні надаємо національно'персональну автономію для забезпе' чення їм права й свободи самоврядування в справах їхнього націона' льного життя».

Крім того, в Універсалі говорилося, що вибори в Українські Уста' новчі збори відбудуться 27 грудня 1917 р. (9 січня 1918 р. за новим стилем), а зберуться вони 9(22) січня 1918 р.

Проголошення Третього універсалу було актом величезного істо' ричного значення: уперше з часів Богдана Хмельницького українсь' кий народ заявив про свій намір мати власну державу. Одночасно УЦР не наважилася піти на повний розрив з Росією, наївно вірячи в можливість установлення федеративного зв’язку з нею. Найдивні' шим було те, що УЦР не визнала Радянську Росію, а іншої Росії на той час не існувало. З ким же Українська Народна Республіка мала зберігати федеративний зв’язок?

Можна припустити, що цей курйоз був викликаний цілком обґрун' тованими побоюваннями УЦР налаштувати проти себе значну части' ну російськомовного населення України, що у разі розриву УНР із Росією рішуче виступило б проти Центральної Ради. Як би там не було, весь наступний хід подій показав, що de facto у внутрішній і зовнішній політиці УНР діяла як суверенна держава, а не як автоно' мна частина Росії.

НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ

Народний секретаріат — перший Радянський уряд України. Утворився в Харкові 14 грудня 1917 р. за постановою обраного I Все' українським з’їздом Рад ЦВК Рад України, остаточно сформовано 17 грудня 1917 р. До складу Народного секретаріату входили 12 на' родних секретаріатів — колегіальних органів, що відали окремими сферами державного управління (секретаріат внутрішніх справ, вій' ськових справ, праці, торгівлі й промисловості, фінансів, продоволь' ства, земельних справ, міжнаціональних справ, народної освіти, по' шти і телеграфу, шляхів сполучення, юстиції). Усі народні секрета' рі були більшовиками (Артем, В. Ауссем, С. Бакинський, Є. Бош,

В. Затонський, Г. Лапчинський, Є. Лугановський, В. Люксембург, М. Скрипник тощо), лише секретаріат земельних справ очолював лі' вий есер Є. Терлецький. Першим головою Народного секретаріату (з березня 1918) був М. Скрипник. Реальною владою на території України Народний секретаріат не володів, тому що не мав власного адміністративного апарату на місцях. 30 січня — 28 лютого 1918 р. Народний секретаріат працював у Києві (після вигнання відтіля Української Центральної Ради). У зв’язку з німецько'австрійською окупацією України припинив своє існування (19 квітня 1918 р.).

ПОВСТАННЯ НА «АРСЕНАЛІ»

5(18) січня 1918 р. українські радянські війська, підтримані рево' люційними загонами з центральних губерній Росії, почали наступ на Київ. Увечері 15(28) січня київська Рада робітничих і солдатських депутатів разом із представниками фабзавкомів і профспілок вирі' шила почати в місті повстання проти Центральної Ради. Був обраний міський ревком (А. Іванов, Я. Гамарник, О. Горвіц, М. Костюк, І. Ку' дрін, М. Лебедєв, І. Крейсберг, М. Богданов та інші). Чисельність червоногвардійців і революційних частин досягла 6 тис. чоловік. Рада мала 8—10 тис. вільних козаків і гайдамак під командуванням С. Пет' люри. Повстання почалося о 3 годині ночі 16(29) січня. Опорним пунктом його був завод «Арсенал». Арсенальці зайняли завод, ко' мендантом якого був призначений командир батальйону С. Міщенко, що перейшов з 450 солдатами полку ім. Сагайдачного на бік повстан' ців. На штурм заводу були кинуті великі сили Центральної Ради. 16(29) і 17(30) січня їхні атаки були відбиті. Арсенальці разом із солдатами 3'го авіапарку і понтонного батальйону 16(29) січня захо' пили кілька складів зброї, Печерське укріплення, узяли під конт' роль мости через Дніпро. 17—18(30—31) січня червоногвардійці По' долу, Шулявки, Деміївського району, Головних залізничних майсте' рень, відтісняючи війська супротивника, просувалися до центру мі' ста. Повстання охопило весь Київ. Але 21 січня (3 лютого) у місто вступили перекинені із фронту «курені смерті» під командуванням Петлюри, що підсилили вільних козаків і гайдамаків. Положення повсталих різко погіршилося; «Арсенал» був відрізаний від міста і піддавався сильному артилерійському обстрілові. Після безперерв' них шестиденних боїв в обложених закінчилися боєприпаси й харчі.

22 січня (4 лютого) за рішенням ревкому арсенальці припинили боротьбу; частина їх таємними ходами пішла з території заводу на з’єднання з радянськими військами М. Муравйова. Петлюрівці, що ввірвалися на завод, жорстоко розправилися з повсталими: було роз' стріляно понад 300 червоногвардійців. 26 січня (8 лютого) Червона Армія, що підійшла до Києва, після завзятих вуличних боїв разом із загонами робітників повністю очистила місто від військ Центральної Ради. У Києві встановилася Радянська влада. У січневі дні повсталі кияни втратили до 1500 чоловік, 750 з них 4 лютого були з почестя' ми поховані в Маріїнському парку. На згадку про ті події на площі перед «Арсеналом» було споруджено пам’ятник.

ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ УЦР

У січні 1918 р. УНР опинилася в критичній ситуації. Радянські війська, що нараховували близько 30 тис. чоловік, почали захоплен' ня Лівобережної України; були взяті Катеринослав, Олександрівськ, Полтава, Лубни, після чого більшовики розгорнули наступ на Право' бережну Україну. Незабаром радянська влада була встановлена в Ми' колаєві, Одесі й Херсоні.