Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента (стр. 55 из 61)

УПА діяла як на території УРСР, так і в сусідніх країнах. На тери' торії Польщі нараховувалося до 2 тис. партизанів і 3 тис. членів під' пілля ОУН. У березні 1947 р. повстанці вбили відомого польського генерала, заступника міністра оборони К. Сверчевського. Ця акція була використана польським урядом для проведення великомасшта' бної операції під кодовою назвою «Вісла». У квітні того ж року поль' ські війська чисельністю до 30 тис. чоловік, підтримані численними чехословацькими й радянськими армійськими підрозділами, ото' чили та знищили велику частину загонів УПА. Частина повстанців змогла пробитися на територію Радянської України, ще кілька со' тень людей пішли з боями через Чехословаччину в Західну Німеччи' ну й там були інтерновані. Українські лемки (140,5 тис. чоловік) були насильно виселені польською владою з їхніх споконвічних земель і розсіяні по всій території Польщі. Так поляки вирішили «українсь' ку проблему».

Окремі загони УПА продовжували партизанити в західних райо' нах УРСР до початку 50'х років. 5 березня 1950 р. на Львівщині в одній із сутичок загинув головнокомандувач УПА Р. Шухевич. Піс' ля цього повстанський рух починає загасати й до смерті Сталіна (1953 р.) був остаточно ліквідований.

8( 9 : +1-5+1,2 00

ПРИЄДНАННЯ КРИМУ ДО УРСР

З ініціативи М. С. Хрущова, в ознаменування 300'річчя Перея' славської ради й на знак «вічної дружби» російського й українського народів, у 1954 р. було прийняте рішення передати Крим зі складу РРФСР до складу УРСР. Відповідний Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР був підписаний Головою Президії Верховної Ради СРСР К. Во' рошиловим 19 лютого 1954 р. Доцільність цього рішення мотивува' лася спільністю економіки, територіальною єдністю й тісними гос' подарськими та культурними зв’язками між Кримською областю й УРСР.

«ХРУЩОВСЬКА ВІДЛИГА»

Період з 1953 р. по 1964 р. увійшов в історію СРСР і України під назвою «хрущовської відлиги». Це були часи, коли на чолі Компар' тії і всього радянського народу стояв М. С. Хрущов, з ім’ям якого були пов’язані важливі зміни в суспільному житті й економіці країни.

Коли 5 березня 1953 р. помер Сталін, вища влада зосередилася в руках членів Президії ЦК КПРС (ВКП(б) була перейменована в КПРС на XIX з’їзді партії в 1949 р.). Провідну роль у ній відігравали вісім партійних босів — Молотов, Каганович, Ворошилов, Мікоян, Мален' ков, Хрущов, Берія й Булганін. Основна боротьба за портфель вождя розгорілася між Берією, Хрущовим і Маленковим. Оскільки Л. П. Бе' рія був міністром внутрішніх справ і першим заступником Голови Ради Міністрів СРСР, під його контролем знаходилися всі репресив' ні органи. Побоюючись за своє життя, всі інші члени Президії об’єд' налися проти цього сталінського ката і за пропозицією М. С. Хрущо' ва на черговому засіданні в Кремлі в червні 1953 р. заарештували його. Незабаром Пленум ЦК КПРС обговорив «справу Берії», а в гру' дні рішенням Спеціальної Судової присутності Верховного суду СРСР Берія і шість його найближчих співучасників були засуджені до ви' щої міри покарання — розстрілу. Вересневий (1953 р.) Пленум ЦК КПРС обрав Першим секретарем ЦК М. С. Хрущова.

Уже в 1953—1955 рр. у СРСР був проведений цілий ряд перетво' рень. Виділимо найбільш істотні з них.

1. Почався процес реабілітації безневинно засуджених у роки ста'лінської диктатури. З квітня 1953 р. по лютий 1956 р. були перегля' нуті всі основні політичні справи післявоєнного часу. Тисячі людей, раніше оголошених «ворогами народу», почали повертатися з табо' рів і заслань у рідні краї.

2. Були поставлені під контроль партійних і державних структуроргани держбезпеки й МВС. У вересні 1953 р. указом Президії Вер' ховної Ради СРСР ліквідувалися Особлива нарада при МВС СРСР й інші позасудові органи («трійки», «п’ятірки» та ін.), що вершили в недавньому минулому розправу без суду й слідства.

3.

Були усунуті деякі перекручення, допущені у сфері національ'ної політики. Відновлювалася автономія балкарців, калмиків, чечен' ців, інгушів, карачаївців, переселених у роки війни в Казахстан і Середню Азію. В Україні за «помилки», допущені в проведенні наці' ональної політики, у червні 1953 р. з посади Першого секретаря ЦК КПУ був знятий Л. Мельников і на його місце обраний українець А. Кириченко. Головою Президії Верховної Ради УРСР став Д. Корот' ченко, а Раду Міністрів УРСР очолив М. Кальченко. До 1957 р. в Україну повернулися 65 тис. депортованих членів родин націоналіс' тів, що діяли в рядах ОУН'УПА. Одночасно відкладалося рішення про реабілітацію і повернення на батьківщину кримських татар, по' головно депортованих у Середню Азію в 1944 р. за обвинуваченням у пособництві фашистським окупантам.

4. У підпорядкування урядові УРСР було передано близько 10 тис.промислових підприємств і державних установ. Між 1953 р. і 1956 р. питома вага промисловості в загальному обсязі виробництва України зросла з 36 % до 76 %. Були створені міністерства чорної металургії, вугільної промисловості, паперової, легкої, текстильної промислово' сті, вищої і середньої освіти; до компетенції Ради Міністрів УРСР віднесені питання планування, розвитку сільського господарства, капітального будівництва, транспорту, юстиції та ін. У 1957 р. рес' публіці дозволили самостійно вирішувати питання обласного адміні' стративно'територіального розподілу, прийняти власні цивільний, карний і процесуальний кодекси тощо.

5. З ініціативи М. С. Хрущова, в ознаменування 300'річчя Переяс' лавської ради й на знак «вічного союзу» російського й українського народів, у 1954 р. зі складу РРФСР до складу УРСР був переданий Крим, що є з того часу невід’ємною частиною України.

6. Був спрощений адміністративно'управлінський апарат, лікві'довані 4867 структурних підрозділів, організацій і установ, майже на 25 % скорочений партійний апарат й узято курс на розгортання внутріпартійної демократії. Значно зросло число українців у всіх ке' рівних ланках. На 1 червня 1954 р. у ЦК КПУ їх було 72 %, у Верхов' ній Раді УРСР — 76 %, серед директорів великих заводів — 50 %.

7. Розширилася зовнішньополітична діяльність УРСР. Якщо в1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій, то напри' кінці 1955 р. — уже 29.

Вирішальним етапом на шляху десталінізації радянського суспі' льства став XX з’їзд КПРС (14—25 лютого 1956 р.). На ньому, уже під завісу з’їзду, М. С. Хрущов виступив із закритою доповіддю «Про культ особи і його наслідки», в якій розвінчувався культ особи Сталі' на і вперше були наведені шокуючі дані про незаконні масові репресії в 30—40'х і на початку 50'х років. Текст цієї доповіді вищі партійні функціонери не зважилися обнародувати, щоб «не рубати сук», на якому вони сиділи. Куца «вижимка» з нього лягла в основу постано' ви ЦК КПРС від 30 червня 1956 р. Усі гріхи й злочини комуністич' ного режиму Хрущов звів до культу особи однієї людини — Сталіна, котрий, мовляв, «відійшов» від ленінських принципів колегіального керівництва, поставив себе й каральні органи над партією й радянсь' кими органами влади і в такий спосіб зробив можливими кричущі порушення законності.

Незважаючи на те, що Хрущову не вдалося розкрити справжні причини сталінської диктатури, його сміливий вчинок стимулював процес демократизації громадського життя в СРСР. Почали валити' ся стереотипи у внутрішній і зовнішній політиці; зріс інтерес до про' блем науково'технічної революції; розроблялися реформи в промис' ловості й сільському господарстві.

Однією з найважливіших реформ стала реформа управління на родним господарством. Суть її полягала у відомій демократизації всієї системи управління, розширенні господарських прав союзних республік, наближенні управління до виробництва, скороченні управ' лінського апарату. Здійснення реформи почалося в лютому 1957 р. з уведення нової системи управління, що мала об’єднати централізо' ване планове управління з підвищенням самостійності республік, країв і областей. В основу був покладений територіальний принцип управ' ління через Ради народного господарства (раднаргоспи), що створю' валися в окремих районах. На території Союзу було утворено 105 та' ких районів, а в Україні — 11. Під контроль раднаргоспів в УРСР було передано понад 10 тис. промислових підприємств, а наприкінці 1957 р. їм підпорядковувалися 97 % заводів республіки. Нова систе' ма управління виробництвом мала позитивні наслідки: вона сприяла поліпшенню розподілу праці та її кооперації у рамках окремих еко' номічних регіонів; прискорилося формування виробничої і соціаль' ної інфраструктури; повніше використовувалися місцеві ресурси тощо.