· відновлення площ кормових культур у структурі посівів до рівня 30% для забезпечення виробництва 45 – 55 ц. корм. од. на умовну голову тварин;
· збільшення частки бобових зернофуражних культур до 25 – 30%, багаторічних трав – до 40%, раціональне розміщення їх у системі сівозмін;
· застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування, заготівлі та зберігання кормів.
Кормовиробництво має забезпечувати високу продуктивність, конкурентоспроможність, а отже, прибутковість тваринництва.
За науково обґрунтованими даними НДІ харчування Міністерства охорони здоров'я України, за рік людина повинна спожити 390 кг. молока і молокопродуктів (у перерахунку на молоко). У 2004 році цей показник в Україні становив лише 226 кг. на душу населення. Лише в окремих розвинених країнах (Франція, Фінляндія, Данія, Нідерланди й деякі інші) фактичний рівень споживання молока і молокопродуктів перевищує 400 кг. [30].
Для розвитку внутрішнього ринку молока і молокопродуктів, його відродження та стабілізації необхідна пряма державна підтримка великих тваринницьких ферм і підприємств різних форм власності, а також організація на державному рівні ринків молока й молочної продукції з повноцінною відкритою інфраструктурою від виробників молока до його споживачів із належною заінтересованістю виробників у збільшенні виробництва, зокрема через пряму доплату до ціни за продане молоко. Незважаючи на рівень цін, вони не покривають витрат виробництва, транспортування і реалізації. Здебільшого ринок молока і молочних продуктів стихійний і неорганізований.
Отже, зважаючи на необхідність організації внутрішнього й зовнішнього ринку молока і молокопродуктів, поліпшення якості харчування населення та конкурентоспроможності на світовому ринку, стратегічним завданням держави має стати відродження молочного скотарства, особливо великих товарних ферм і комплексів. Для цього пропонуються наступні обсяги виробництва молока і молокопродуктів на перспективу (табл. 2.4.1).
Таблиця 2.4.1
Прогнозні показники виробництва молока і молочних продуктів в Україні
| Показник | Фактично | До 2010 | До 2015 | |||
| 2004 | 2005 | Повна потреба, всього | у т. ч. експорт | Повна потреба, всього | у т. ч. експорт | |
| Обсяг виробництва молока, тис. т | 13741 | 14016 | 20000 | 1000 | 22100 | 1240 |
| У тому числі на внутрішнє споживання населенням, тис. т | 10828 | 11045 | 16400 | – | 18200 | – |
| Споживання з розрахунку на одну особу, кг | 226 | 227 | 344 | – | 380 | – |
| Виробництво масла вершкового, тис. т | 152 | 156 | 225 | 50 | 340 | 70 |
| Виробництво сирів твердих, тис. т | 222 | 250,8 | 234 | 80 | 325 | 110 |
Як видно з даних таблиці 2.4.1, за 2006 – 2010 роки має бути в основному розв'язана проблема виробництва молока на рівні, здатному розширити і забезпечити внутрішній споживчий ринок вітчизняними молокопродуктами. Експорт молока і молочних продуктів необхідно довести до 1 млн. тонн у середньому за рік, або збільшити у 6 – 8 разів.
Для цього необхідно забезпечити таку стратегію розвитку молокопродуктового підкомплексу:
1. підвищити рівень спеціалізації, концентрації, інтеграції та інтенсифікації виробництва;
2. реально забезпечити ріст поголів'я й продуктивності молочного стада на основі поліпшення племінної роботи через широке охоплення всіх підприємств селекційно-племінною справою, створення повноцінної кормової бази;
3. створити умови для розвитку комбікормової промисловості й виробництва кормів для збалансованого забезпечення повноцінними здешевленими комбікормами через бюджетне фінансування;
4. забезпечити державну підтримку товаровиробників у придбанні машин і обладнання для молочних ферм через механізми здешевлення за рахунок бюджетних коштів;
5. удосконалити інфраструктуру ринків молока і молокопродуктів та впровадите ефективні методи їх регулювання;
6. узгодити рівні нормативних витрат, цін і доходів усіх учасників ринку молокопродуктів;
Розділ 3. Обґрунтування розвитку молочного скотарства в СТОВ «ім. Гагаріна»
3.1 Обґрунтування виробничої програми в молочному скотарстві на 2009 – 2015 роки
Планування в сільськогосподарському виробництві визначає темпи і пропорції його розвитку і забезпечує найвищі показники економічної ефективності. Планування сільськогосподарського виробництва – це науково обґрунтоване встановлення рівнів економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств на певний плановий період через систему якісних і кількісних показників та визначення комплексу заходів щодо досягнення встановлених рівнів розвитку. При плануванні важливо передбачати високоефективне використання ресурсного потенціалу господарств і чітко встановлювати пропорції розширеного відтворення підприємства.
В умовах ринкової економіки планування здійснюється на підставі попиту на продукцію, інтенсифікації галузі, запровадження нових прогресивних технологій.
У кожному підприємстві розробляють перспективні, річні та оперативні плани і виробничі програми на певний період.
Основні питання розвитку скотарства, які розробляють у річному плані-це:
· планування показників розвитку скотарства (поголів’я худоби, структура стада, продуктивність тварин, вихід валової і товарної продукції, її якість та ціна реалізації);
· розроблення системи заходів, спрямованих на виконання запланованого рівня розвитку (норми і раціони годівлі, система утримання, поліпшення племінних якостей там ін.).
Розробленню виробничої програми розвитку скотарства на перспективу передує детальний аналіз розвитку галузі за останні роки.
При плануванні розвитку скотарства необхідно мати на меті підвищення продуктивності тварин, збільшення поголів’я худоби та зміцнення кормової бази, повніше виявляти резерви і можливості розвитку галузі. При цьому слід враховувати комплекс природних та організаційно-господарських умов відтворення стада.
Планування продуктивності тварин
Основним питанням виробничої програми з тваринництва є планування поголів’я тварин, їх продуктивності та обсягу виробництва і реалізації продукції. Природні й організаційно-господарські умови відтворення стада, які слід враховувати при цьому – це період тільності тварин, тривалість сервіс-періоду, вік першого парування, найбільш сприятливі строки одержання приплоду, період реалізації, жива маса тварин при реалізації тощо.
Планують продуктивність розрахунково-конструктивним методом. Спочатку показники продуктивності визначають приблизно, а потім у процесі розробки інших заходів уточнюють.
Для розвитку тваринництва необхідно підвищити продуктивність тварин, збільшення поголів’я худоби на основі всебічного зміцнення кормової бази.
У вирішенні питань подальшого збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції та підвищення його ефективності велику роль відіграє правильне планування розвитку тваринницьких галузей на сільськогосподарських підприємствах.
При розробці виробничої програми по скотарству, як і в і інших тваринницьких галузях, насамперед визначають продуктивність поголів'я. Плануванню продуктивності корів передує аналіз досягнутого її рівня за кілька минулих років у взаємозв'язку з рівнем годівлі та умовами утримання худоби, з'ясування причин відхилення фактичних показників від планових. На підставі такого аналізу, а також даних науково-дослідних установ і передового досвіду розробляють зоотехнічні й організаційно-економічні заходи, які забезпечили б максимальне підвищення продуктивності.
Продуктивність тварин в СТОВ ім. «Гагаріна», за даними таблиці 2.2.1, знаходиться на досить низькому рівні – 2700 л. на рік (або приблизно 9 л. на добу), тоді як в підприємствах розвинутих країн світу цей показник знаходиться в межах 7000 – 9000 л. на рік (або 20 – 30 л. на добу). Цьому пояснень є багато, але основне – застарілі технології виробництва молока та, що особливо важливо, недотримання їх в повному обсязі.
Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.
Щодо самої продуктивності корів, то для забезпечення простого відтворення на фермі, тобто 10% рівня рентабельності, потрібна продуктивність однієї голови на рівні 5000 літрів за рік. Таку прибавку в продуктивності можна забезпечити за рахунок введення значної кількості високопродуктивних молодих корів в основне стадо.
Планування поголів’я тварин, виробництва продукції та її розподіл
Розробка виробничих програм по тваринництву ґрунтується на договірних зобов’язань господарства по продажу продукції тваринництва, а також по максимальному використанні землі, інших засобів виробництва та трудових ресурсів. При її розробці складають план парування корів і телиць в плановому році, руху поголів’я тварин (обороти стада на відповідний період), плани надою молока, приросту живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі. Крім того обґрунтовують рівень забезпечення запланованих показників системою зоотехнічних засобів та відповідним розвитком кормової бази господарства. Для цього за зоотехнічними кормами треба розрахувати потребу тваринництва в кормах та провести балансові розрахунки по забезпеченню худоби необхідними видами кормів та їх кількістю, якістю та строками використання.