"Бджоли і Зевс"
Бджоли, жалкуючи людям свого меду, звернулися до Зевса з проханням дати їм силу жалом разити того, хто наблизиться до їхніх стільників.
Розгнівався на них Зевс і зробив так, що бджоли водночас втрачають і жало, і життя. Ця байка стосується злісних людей, які ладні самі терпіти лихо, якого вони завдають іншим.
Філософ і поет Григорій Сковорода в байці "Бджола і Шершень" славить виняткову роботоздатність бджіл, які збирають мед не заради користі, а тому що вони для цього народжені. Саме цього не розуміють Шершні-люди, які живуть за рахунок інших. Сатиричне перо поета спрямоване проти нетрудових класів, ненаситних шершнів і дармоїдів.
У розвитку української байки визначне місце займає творчість Леоніда Глібова. Головними персонажами його байок були тварини та комахи.
У байках "Бджола і Мухи", "Ведмідь-пасічник", "Муха і бджола", "Жук і бджола" в образі бджоли Леонід Глібов оспівує працьовитість, чесність, любов до батьківщини нашого народу. Бджіл також оспівували в байках М.Устинович "Рій і Трутень", Павло Біленький "Приказки в чотирьох частинах", байках "Квочка та Бджоли", "Молодая паночка да бджола".
Байкар Микита Годованець написав ряд чудових байок "На пасіці", де він гостро критикує трутнів-дармоїдів, під якими розуміє нероб, що люблять поживитись солодким медком, ведуть ледачий образ життя. У байці "Ведмідь і Бджола" він гостро критикує колонізаторів на Заході і Сході, які солодкі на словах, а за спиною тримають обух.
Л.М.Толстой дуже цікавився бджільництвом, часто бував на пасіці, про маленьких крилатих комах письменник згадує в романі "Війна і мир" у порівнянні залишеної Москви з сім'єю бджіл, яка втратила матку.
У книжці М.В.Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки" пасічник Рудий Панько розповідає: "Зате, коли завітаєте в гості, то динь подамо таких, яких ви зроду, може, не їли, а меду, і забожуся, кращого не знайдете на хуторах. Подумайте тільки собі, що як внесеш щільник – запах піде по всій кімнаті, уявити не можна який: чистий, як сльоза, або кришталь дорогий, що буває в сергах".
В оповіданні "Народження людини" О.М.Горький писав "...а в дуплах старих буків та лин можна знайти "п'яний мед", який в давні часи малоне загубив солдат Помпея Великого п'янкою солодкістю своєю, зваливз ніг цілий легіон залізних римлян; бджоли роблять його з квітів лавра та азалії".
5.2 Прислів’я та приказки
Як мед — то й ложкою.
Маленька тілом, а користю велика бджола.
Бджола знає, де мед брати.
Не летять бджоли від меду, а летять від диму.
Гречка — це каша, гречка — це мед.
Мед і гречка — брат і сестра.
Хто про бджіл все знає, той прибуток великий має.
Щоб влітку багато меду зібрати, треба стільників достатньо мати.
У доброго господаря рій за роєм роїться, у недбальця — бджоли переводяться.
Від слабких бджолиних сімей меду не візьмеш.
Бджоли — крилаті помічники агронома.
Пасіку до медоносів підвезеш — меду набереш.
Любиш мед споживати — люби й бджіл доглядати.
Яка пасіка, такий і бджоляр.
Бджолам — нектар рослин, а людям — мед.
Ледар на пасіці, що трутень у вулику.
Для доброго бджоляра немає поганого року.
Ластівка ліпить гніздо, а бджола — стільники.
Бджілка мала, але й та працює.
Яка пасіка, такі й бджоли.
Медоносів не посієш — меду не збереш.
В період взятку — стільники не дрібниця.
Коли вчасно бджіл доглядати, то мед завжди можна мати.
Бджоли — маленькі крилаті фармацевти.
5.3 Народні порівняння
Працьовитий, як бджілка.
Ледачий, як трутень.
Летить, як муха на мед.
Добрий, як з медом.
Допався, як циган до меду.
Жовтий, як віск.
Ласий, як ведмідь до меду.
Припав до води, як муха до меду.
Раді люди літу, як бджоли цвіту.
Слова, як мед, а діла, як полинь.
Тане сніг, як воскова свічка.
Хвалить, як медом мастить.
Учні до школи йдуть, як бджілки гудуть.
Людина працьовита, як бджола.
Робить, як бджоли у вулику.
Спішить до хати, як бджоли до вулика.
Людей зібралось на свято, як бджіл у вулику.
6. Чи знаєте ви, що...
У бджіл спостерігається повний партеногенез (з незаплідненої яйцеклітини виникає цілком розвинений організм самця-трутня). У африканських бджіл з незапліднених яєць розвиваються не тільки самці, але й робочі бджоли і матки.
- раніше вважали, що матка парується тільки з одним трутнем. Проте дослідження В.В.Тряско спростовують це. Було підраховано, що у яйцепроводах матки знаходиться від 6 до 20 мл сперми, тоді як у статевих органах трутня лише 1,5–3 мл.
- бджола після того, як вжалить людину, гине через 2–4 години. Цього не трапляється, коли вона жалить інших комах, в тілі яких утворюється широкий отвір з ламаними краями, що дає можливість вийняти жало, і бджола залишається жити.
- у бджоли три простих і два складних ока. Функції простих очей ще точно не встановлено. Вважають, що вони підвищують світлочутливість складних очей. Складні очі складаються з окремих зорових одиниць-оматидіїв. У робочої бджоли їх є 4–5 тисяч, а у трутня понад вісім тисяч. Мозаїчний зір, який зумовлюють складні очі, дає можливість бджолі орієнтуватись під час польоту. Бджоли добре розрізняють білий, голубий та сині кольори.
- сила бджіл надзвичайно велика по відношенню до власної ваги. Якщо бджола пересувається по підлозі, то вона може тягнути вантаж, що у 20 разів перевищує вагу її тіла.
- уссурійська бджола належить до середньоіндійських бджіл, має виняткову роботоздатність: вилітає за взятком у туман та активно відбудовує на волі гніздо, добре зимує. Проте при утриманні її в рамкових вуликах сім'ї залишають гніздо (злітають).
- личинка після виходу з яйця має довжину 1–1.5 мм. Бджоли ледве встигають нагодувати її. За шість днів вага личинки збільшується більш як в 1500 раз. На личинку припадає в середньому до 10 000 відвідувань.
- ноги бджоли – оригінальний витвір природи. На передній ніжці розміщений виріз для чистки вусиків, на середній – голковидний відросток – шпорець, яким бджоли виштовхують з кошика задньої ніжки грудочку квіткового пилку.
- із зниженням температури зовнішнього середовища при температурі +8° бджоли впадають у холодове заклякнення, тривалість якого залежить від температури і кількості глюкози в організмі. При температурі +5° бджолу можна оживити через два дні, а при мінус 15° –через 15–20 хвилин. Після вказаних періодів бджоли гинуть. Вони не можуть довго знаходитись у стані анабіозу, через те що в тілі мають надзвичайно малу кількість жиру (1,5% від ваги тіла).
- ненормальні явища можна зустріти і в житті бджолиної сім'ї. Часом у ній з'являються трутні з білими очима, які сліпі, не можуть літати, важко орієнтуються в просторі. В таких випадках необхідно замінити матку.
- бджоли можуть блукати, не знаходячи при цьому вулика, в якому знаходиться їх гніздо. Щоб цього не траплялося, на пасіках правильно розташовують вулики, фарбують їх, ставлять орієнтири.
- бджоли під час слабкого взятку мігрують на квітки рослин іншого виду, наприклад, з гречки на соняшник, з буркуну на суріпку. Флороміграція бджіл залежить від концентрації цукру в нектарі, загальної кількості його і добової динаміки виділення. Відвідування бджолою за один виліт рослин різних видів сприяє кращому використанню взятку. Флороміграція у різних бджіл неоднакова. Пилковий аналіз меду дозволяє точно встановити, які медоноси відвідують бджоли.
- бджолиний вовк, або філант, нагадує осу, проте розбійницька сила в нього велика. Він нападає на робочу бджолу, коли вона повертається з поля, забирає мед, а труп несе в гніздо, на груди якого самка відкладає яйце. Ненаситні личинки живляться тільки трупами бджіл, мед для них – смертельна отрута.
- метелик "мертва голова" дуже гарний. Передні крила – чорні, покриті волосками, мають жовтий малюнок, а задні – світло-жовті. Груди теж чорні з жовтим малюнком, що нагадує череп. Коли цей розбійник вночі проникає в вулик за медом, він збуджує всю сім'ю. Бджолам важко вбити непроханого сильного гостя, тому що все тіло в нього вкрите міцним покривом з рогових лусочок і густих волосинок. Щоб не допустити метелика у вулик, часом застосовують льоткові загороджувачі.
- дуже привабливий вигляд має птах – щурка золотиста. Передня частина голови зеленувато-синя, дзьоб довгий, гострий, шия золотиста, низ зеленувато-синій, спинка бура, хвіст голубувато-зелений. В зоні розташування пасік щурка, яка гніздиться колоніями на берегах річок, знищує досить багато бджіл. Проте знищувати щурок заборонено відповідно до існуючих правил охорони природи. Для врятування бджіл від щурки використовують звуковий репелент – голос сокола-щеголка, якого вона дуже боїться.
- невеличка муха попелясто-сірого кольору, яка на лобі має широкі білі смуги, – сенотаїнія завдає багато шкоди. Мухи сідають близько пасіки на загорожах, вуликах. Коли сенотаїнія побачить бджолу, що летить, вона блискавично наздоганяє її і в ділянці голово-грудної мембрани відкладає одну личинку. Самка здатна родити до 600 личинок, які живляться гемолімфою та тканинами бджоли, що призводить до .загибелі її через 4–6 днів. Дорослих мух знищують отрутохімікатами, механічним способом. На пасіці кожні три дні збирають і спалюють трупи бджіл. При підозрі на захворювання у ветеринарну лабораторію надсилають загиблих бджіл.
- багаторічна трав'яниста рослина ластовень (ваточник) завжди приваблює своїм духмяним ароматом. Мед з цієї культури високоякісний, ароматний, має янтарний відтінок. Рослина на одному місці росте до 20 років. Проте ця цінна медоносна рослина має один недолік — механізм, який діє подібно капкану, бджола, потрапивши в пастку, калічиться або гине від голоду.
- український мед далеко відомий за межами країни. В 1961 році на Міжнародній виставці в Ерфурті мед з малини, фацелії, буркуну, різнотрав'я лук, еспарцету, соняшника, білої акації, гречки, васильку і чистцю польового одержав високу оцінку – господарствам Кримської, Запорізької, Чернівецької та Вінницької областей присуджені Золоті медалі.