Смекни!
smekni.com

Операції комерційних банків щодо залучення вкладів населення (стр. 4 из 6)

Депозитне обслуговування банком фізичних осіб пов’язано з нарахуванням процентів, які і відносяться на собівартість банківських продуктів.

Нарахування процентів по вкладах в установах комерційних банків України проводиться відповідно до „Порядку нарахування, обліку, сплати та стягнення процентів і відображення їх на рахунок бухгалтерського обліку в установах банку”, затвердженого постановою Правління НБУ від 16 вересня 1994 року № 155 з відповідними змінами та доповненнями.

Розмір процентних ставок і порядок їх нарахування на вкладні рахунки за всіма видами вкладів визначаються в договорах між банком та клієнтом і регламентуються відповідними положеннями про порядок ведення вкладних операцій у комерційних банках.

Проценти нараховуються за календарну кількість днів.

За всіма видами вкладів у разу функціонування їх менше одного місяця (якщо від дати відкриття вкладу до дати його закриття пройшло менше одного місяця) проценти нараховуються як за вкладом „до запитання”.

Для нарахування процентів необхідно такі дані:

сума, на яку нараховують проценти;

період, за який вони нараховуються;

процентна ставка.

Сума нарахованих процентів визначається за формулою:

Нп=Пч/Пд (1)

де, Пч – процентне число;

Пд – постійний дільник.

Пч=С·К/100 (2)


де, С – сума вкладу;

К – кількість днів (зберігання вкладу у банку).

Пд=365/Вс (3)

де, Вс – річна відсоткова ставка за вкладом.

Застосування процентних чисел значно спрощує роботу щодо нарахування процентів. Її можна проводити у два етапи: спочатку по рахунках клієнтів обчислюється за відповідний період кількість процентних чисел, а потім загальна кількість процентних чисел за цей період – сума нарахованих процентів.

Період нарахування процентів по вкладах „до запитання” вважається календарний місяць [3, c. 225].

Нарахування процентів та віднесення на собівартість проводиться в останній робочий день місяця. Процентне число обчислюється з урахуванням вихідних днів до кінця місяця.

За строковими депозитами банки можуть нараховувати прості і складні відсотки. Найбільш поширеним і традиційним є нарахування простих відсотків за формулою:

В = (С Вc К) / (365 • 100%) (4)

де, В — сума нарахованих простих відсотків.

Дохід по складних відсотках передбачає нарахування відсотка на відсоток. Сума, яку отримує вкладник наприкінці терміну вкладу, при нарахуванні складних відсотків обчислюється за формулою:

Р(1+R)n (5)

де, n — період вкладу;

R — відсоткова ставка по депозиту;

Р - сума угоди.

Наприклад, до Приватбанк було покладено на депозитний рахунок 6000 грн. під 10% річних строком на півроку. Сума, нарахованих простих відсотків які отримає вкладник після закриття рахунку дорівнюватиме:

6000·10·180/365·100=295,89 грн.

Отже, загальна сума, яку отримає вкладник після закриття рахунку дорівнює 6295,89 грн.

По складному відсотку ця сума дорівнюватиме:

6000·(1+0,1/2) =8040,57 грн.

По строкових (договірних) вкладах нарахування процентів здійснюється:

по вкладах строком зберігання 1 рік і більше – по закінченні року, наступного за роком відкриття рахунку;

по вкладах з невеликим обумовленим строком зберігання до 1 року – в кінці строку зберігання;

щомісячно або щоквартально, якщо це передбачено умовами договору;

при виплаті всього вкладу – з розрахунку кількості днів, протягом яких зберігався вклад, та річної процентної ставки, передбаченої умовами договору в цьому випадку.

Для строкового вкладу із щомісячною виплатою процентів період нарахування встановлюється від дати зарахування коштів до аналогічної дати наступному місяці.

У разі сплати установою банку процентів щоквартально або після закінчення строку вкладу нарахування проводиться щомісячно з віднесенням суми процентів на операційні витрати місяця, за який вони нараховані у зазначеному порядку. Такий самий період нарахування процентів встановлюють і для строкових вкладів із щомісячною виплатою, з розбивкою періоду нарахування на відрізки.

Якщо за строковим вкладом проценти виплачуються щомісячно, то при достроковому закритті такого вкладу перерахунок процентів проводиться, виходячи з фактичного строку зберігання вкладу і процентної ставки по вкладах „до запитання”. При другому варіанті застосовується метод нарахованих та відрахованих процентів. Проценти, нараховані по прибуткових операціях, називаються „проценти прираховані” та проценти, нараховані по видаткових операціях – „проценти відраховані”. При заповнені особового рахунку нараховані проценти додаються до виведеного після попередньої операції залишку процентів, а проценти відраховані віднімаються від цього залишку.

Для компенсації втрат від інфляції банки можуть пропонувати клієнтам виплату відсотків наперед [4, c. 43].

Особливості порядку нарахування та сплати процентів по вкладах фізичних осіб можуть бути використані банком як додатковий фактор привабливості для клієнтів. Тому зручність процедури зняття процентів, термінів виплати, зберігання та капіталізації є ознаками гнучкої депозитної політики, що визначає привабливість банку для клієнтів.

Існують два основних підходи до тлумачення терміну „капіталізація процентів по вкладах”. Перший підхід, який використовує більшість українських банків, полягає у капіталізації щомісячним нарахуванням процентів та їх резервуванням на спеціальному рахунку – тобто для вкладника ці гроші не працюють.

Другий підхід, якому віддають перевагу і автори, розглядає капіталізацію як процес „роботи” нарахованих, не знятих процентів (нарахування доходу щодо вкладу за формулою складних процентів). Звичайно він є більш вигідним та привабливим для клієнтів, оскільки капіталізація фактично збільшує розмір доходів вкладника, а також цей підхід дає широкі можливості банку для ведення роз’яснювальної рекламної кампанії щодо переваг строкових депозитів

Дострокове припинення дії депозитної угоди має поєднувати в собі інтереси не тільки банку, але й клієнта. Несприятливі для клієнта умови дострокового повернення вкладу, які закладено депозитному договорі, можуть відштовхнути потенційних споживачів депозитних послуг. Ефективне вирішення цієї проблеми можливе при балансуванні інтересів сторін депозитної угоди. З точки зору лояльності банку до випадків передчасного зняття коштів з депозитного рахунку існує два підходи: жорсткий та помірний. Прикладом жорсткого підходу може бути пункт депозитного договору „при достроковому знятті коштів з клієнта стягується 2 проценти від суми вкладу в доход банку і за поточний період проценти не нараховуються” в умовах економічної нестабільності, слабкої довіри до фінансово-кредитних установ подібне становище відштовхує потенційних клієнтів і, відповідно, ніяк не сприяє зміцненню ресурсної бази банку.

Привабливим, лояльним для потенційних клієнтів підходи слід вважати виплату процентів за зменшеною, порівняно з договірною, ставкою за фактичний термін розміщення коштів в установі банку. В іншому випадку можлива виплата вкладнику нарахованих процентів за зберігання вкладу протягом повних місяців,а за місяць, протягом якого було розірвано угоду – проценти нараховують як за вкладом „до запитання”. Деякі банки передбачають при достроковому розірванні договору у строк до 3-х місяців виплату повної суми процентів за цей період, а у строк понад 3 місяці – виплату половини нарахованих процентів.

Порядок нарахування та сплати процентів по депозитних вкладах є дійовим інструментом у ціновій конкурентній боротьбі комерційних банків. Зростання конкуренції вимагатиме від комерційних банків більш гнучкого використання всіх параметрів цінової політики банку.


2.2 Ефективність діяльності комерційних банків щодо надання депозитних послуг

З метою покращення депозитного обслуговування та підвищення його ефективності банки періодично аналізують результати цієї діяльності. Джерелами аналізу виступає первинна інформація. З метою виявлення конкурентних позицій банку на ринку депозитних послуг для фізичних осіб необхідним буде звернення до вторинної інформації, тобто до газетних та журнальних матеріалів публікацій рейтингових агентств, річних звітів банків тощо.

Для оцінки результатів діяльності депозитного відділу банку можна запропонувати таку систему показників.

Середній термін зберігання одної гривні (дні):

Ст=Сз·К/Ов (6)

де, Сз – середній залишок вкладів;

К – кількість днів за період;

Ов – оборот з видачі вкладів.

Даний показник зображує стабільність вкладу в динаміці, що особливо важливо для оцінки вкладів як ресурсів короткострокового кредитування при забезпеченості ліквідності банку.

Рівень зберігання коштів, які поступили на депозитний рахунок (%):

Рз=(ЗВк-ЗВп)/Н·100 (7)

де, ЗВк – залишок вкладів на кінець року;

ЗВп – залишок вкладів на початок року;

Н – надходження на рахунки по вкладах протягом року.

Цей показник відображає яка частина коштів з тих, що поступили на вкладні рахунки, використана на приріст залишку по вкладах.

Середня вартість депозитних рахунків (грн):

Св=П/Сз (8)

де, П – нараховані та сплачені проценти.

Показник відображає які проценти витрат несе банк на 1 гривню на депозитних рахунках.

Структура депозитних рахунків за термінами залучення коштів (%):

Ср=Ск/Зс·100 (9)

де, Ск – сума коштів на рахунках „до запитання”;

Зс – загальна сума коштів на рахунках громадян.

Даний показник дає можливість оцінити роботу банківської установи в динаміці з точки зору залучення довгострокових ресурсів [17, c. 89].

Наприклад, залишок вкладів у банку на початок періоду – 7500 грн., залишок вкладів на кінець періоду – 11000 грн., надходження на рахунки протягом року – 21000 грн., сума коштів на рахунках „до запитання” – 6000 грн., нараховані проценти – 2560 грн.