Підготовка собак до пошукової служби - найбільш складний і тривалий процес дресирування, що вимагає від фахівців-кінологів теоретичних знань і практичного досвіду роботи.
1. Пробудження й розвиток у собаки інтересу до гри з апортирувальним предметом
Всім собакам у тому або іншому ступені властиво апортирувальне поводження, тобто прагнення знаходити й приносити ношу, а також прагнення до гри в «перетягання каната». Так само природним є бажання цуценят грати саме з хазяїном (це взагалі вершина щастя). Наше завдання на даному етапі - навчити собак «правильно» грати. По-перше, дати зрозуміти, що відтепер ігрове спілкування з хазяїном буде відбуватися у вигляді гри «в апортик», - хазяїн закидає м'ячик або будь-яку зручну (зручну для собаки, який має бути носити її в зубах, а також для хазяїна, якому має бути носити її в кишені) іграшку, цуценя її приносить. Або у вигляді гри в «перетягання каната». Або у вигляді сполучення обох ігор, що теж цілком прийнятно. Друге завдання - зацікавити собаку саме цими видами гри. Втім, якщо собака правильно обраний, особою складності в цьому немає. Дуже важливо розуміти, що ми повинні закріпити саме гру щеняти
з хазяїном, а не гру із предметом. Гра, що полягає в тім, що собака самозабутньо тріпає іграшку, утікає з нею в зубах від хазяїна й, забравшись у яке-небудь затишне містечко, гризе іграшку, рикає на хазяїна, що робить спроби наблизитися, - така гра нам категорично не підходить. Не підходить остільки, оскільки для наших майбутніх цілей необхідно розвити в собаці нестримне, домінуюче над всіма іншими бажання грати з хазяїном, а не бажання на самоті грати з тим або іншим предметом. У першому випадку тільки в нашій владі надати собаці можливість такої гри, і тоді домінуюча мотивація змусить собаку активно шукати моделі поводження, які приводять до бажаного результату - грі з хазяїном. Дресирувальникові залишиться тільки відбирати необхідне для його цілей поводження. У другому випадку (гра із предметом) собака незабаром виявить , що може задовольнити своє бажання (гризти й тріпати апорт) самостійно, як тільки їй цього захочеться, досить тільки знайти підходящий предмет, найчастіше уламок гілки. До речі кажучи, саме тому всілякі гілки й ціпки - предмети для відпрацьовування ігрового поводження невідповідні.
2. Депривація по ігровому поводженню
Як мінімум за два тижні до початку властиво курсу дресирування варто припинити будь-які ігри із собакою. На цьому етапі ігрова мотивація прагне придбати ранг домінанти.
Непросте, до речі, завдання - повністю позбавити собаку можливості грати. Винахідливість, що проявляє собака в пошуках нових форм ігрового поводження, змусить вас постійно бути напоготові, щоб мимоволі не «підіграти» їй. Собаку, що живе в родині, повністю позбавити ігор украй важко. При вол’ерном змісті завдання спрощується. Цим, на мій погляд, пояснюється найбільша успішність вол’єрних (по місцю змісту, але не по місцю вирощування) собак у даному виді дресирування. Для вол’єрних собак робота - це єдина можливість розважитися, у той час як у собак, що живуть у квартирі, розваг вистачає (особливо, якщо в родині є діти).
3. Закидання запахового апорта на відкритій місцевості
Запаховий апорт - це апорт, якому властивий запах той речовини, детектором якого ми збираємося зробити нашого собаку. Надалі будемо називати його розшукуваною речовиною (РВ).
4. Вироблення позначення
Коли собака знайде розшукуючи речовину, вона обов'язково повідомить нас про його місце розташування. Очевидно, варто вибрати й закріпити який-небудь сигнал з поведінки собаки. Таким сигналом можуть стати: гавкіт, посадка або укладання собаки біля джерела заходу, дряпання собакою місця, максимально наближеного до джерела заходу. Кожний із цих сигналів має свої достоїнства й недоліки, і, відповідно, свою сферу застосування. Іноді перевага одного із сигналів для даного собаки настільки очевидна, що має сенс залишити вибір за нею. Можна сказати, що немає сигналів універсальних.
Оптимальний реквізит - велика миска. Перевернена миска лежить на землі. Поруч із нею навпочіпках дресирувальник із запаховим апортом (або з улюбленою іграшкою - особливої різниці немає ) у руках. У декількох кроках перед ним хазяїн притримує свого собаку. Дресирувальник дражнить собаку апортом і в неї на очах накриває апорт мискою. Хазяїн відпускає собаку. Собака кидається до миски...А от далі можуть бути різні варіанти. Припустимо, що спочатку собака намагається підняти миску носом. Але хазяїн притискає миску ногою і їй це не вдається. Потім собака вимогливо гавкає, даючи зрозуміти, що бажає одержати апорт. Коли й цей поведінковий акт не приносить результату, собака здивовано замовкає й сідає перед мискою. Зрозуміло, події можуть розвиватися зовсім не в такому порядку, але головне не в цьому. Головне - дочекатися бажаного поводження й вчасно його підкріпити. У цю же секунду хазяїн повинен підняти миску - підкріпити відібране поводження видачею апорта. При цьому хвалити собаку з максимально можливими емоціями. Іноді бажане поводження доводиться провокувати, наприклад, заміняючи миску кошиком з металевих прутів, між якими собака може просунути лапу; або злегка піднімаючи миску й т.д. і т.п.
5. Закидання апорта в траву
Виходимо на трав'янисту галявинку. Саджаємо собаку, утримуючи за нашийник, показуємо їй запаховий апорт і широким жестом закидаємо його в траву. Спочатку не обов'язково далеко. Відпускаємо собаку й уважно стежимо за нею. Користуючись зором, у густій траві шукати апорт незручно й собака змушений використовувати нюх. Запах апорта їй уже більш-менш знаком (можна дати собаці понюхати апорт перед закиданням). Кинувши апорт, не йдіть за собакою, стійте на місці. Але стежите за нею, і тим уважній, чим ближче вона підбирається до місця, де лежить апорт. Намагайтеся вловити й запам'ятати перші ознаки того, що собака зачула запах апорта. Закидайте апорт завжди проти вітру, так, щоб вітер ніс запах від апорта до собаки. Собака повинна звикнути рухатися в пошуку так, щоб сумарний вектор всіх її пересувань був спрямований проти вітру. У результаті вона навчиться сама вибирати такий напрямок пошуку. Бажано, щоб собака рухався від вас до апорта «човником». Напрямок «боком до вітру» особливо вдало для пошуку, оскільки при цьому різниця в силі запаху, що потрапив у праву й ліву ніздрю собаки, допомагає їй відразу й безпомилково визначити напрямок на його джерело. Видовище дуже характерне й повчальне, - спокійно, що рухається собака, раптом різким рухом повертає голову , так само різко змінює напрямок руху й, ні мінути не коливаючись, спрямовується до джерела заходу.
6. Заховування апорта в траві
Етап відрізняється від попередніх тільки тим, що апорт не закидається, а заховується спочатку дресирувальником, а потім - хазяїном собаки. Зміст цього етапу от у чому: іноді зона пошуку повинна бути чітко обкреслена. Наприклад, не все приміщення, а тільки його частина, або яка-небудь територія на відкритій місцевості. Прийнято позначати (для собаки) зону пошуку обходом її по периметрі, виконуваним або хазяїном собаки, або його помічником. Таке позначення зони пошуку звичайно називають мотивуванням (не плутати з мотивацією). Собака стоїть із хазяїном поруч. Дресирувальник демонструє собаці запаховий апорт, потім віддаляється проти вітру й, присідаючи, ховає апорт у траву. Потім (по вітрі) вертається до собаки й демонструє їй порожні руки. У перший раз відходити треба недалеко, щоб собака помітив, де дресирувальник сховав апорт, і не встигла забути про це, поки дресирувальник вертається. Згодом територія, що обходить дресирувальник, збільшується. Власне кажучи, спочатку, мотивуючий простір рекомендується не обходити, а оббігати, постійно привертаючи увагу собаки . При цьому дресирувальник кілька разів сідає, роблячи вигляд, що ховає апорт. Потім дресирувальник і хазяїн собаки міняються ролями: дресирувальник притримує собаку, не даючи їй зірватися з місця завчасно, а хазяїн виконує мотивування, заховуючи апорт. Повернувшись до собаки, хазяїн відстібає повідця й розгонистий жест убік початку пошуку, сполученим з командою «Шукай», відправляє собаку в пошук. Якщо собака шукає зовсім безсистемно, відразу відбігає в далекий кінець зони пошуку й надалі обшукує тільки цю, далеку частину зони, - варто відробити систематичний пошук на повідці. При відпрацьовуванні необхідно постійно стежити за тим, щоб не виявитися між собакою й джерелом заходу. Корисно на цьому етапі іноді робити закладки на ближній до собаки границі зони пошуку, щоб привчити собаку обшукувати всю зону.