Измеритель шума (стр. 7 из 18)
Та в конкретних умовах діяльності певний оператор може не відчуваючи напруження, витратити мінімальний час на знаходження, сприйняття, переробку інформації і прийняття рішень (
), а також на введення цього рішення у систему через керуючі дії ( 
). За таких умов час циклу регулювання буде мінімальним: 
Ящо витрачати на
та на 
хоча б по 5 сек, то 
буде дорівнювати 11 секунд. Ця характеристика є показником внутрішніх обмежень оператора, його швидкісних можливостей, які залежать від швидкості перебігу нервових процесів.Тепер звернемо увагу на зовнішні обмеження, які необхідно враховувати в діяльності оператора. Розглянемо той самий приклад, але припустимо, що оператор, сприйнявши відхилення параметра п за час
, не реагував на нього, і воно (відхилення параметра п) наростало й надалі. Характер відхилення параметра п наведений на рис. 2.4. Характер залежності циклу регулювання ( 
) від параметра n 
Рис. 2.8
Гранично допустиме відхилення даного параметра в системі —
, збільшення якого призводить до відмови системи, як бачимо з рис. 2. Останній момент, коли ще оператор може втрутитися у функціонування системи, є час 
, за умови, що командні дії оператор введе за час 
, і вони пройдуть у системі за час 
. Виходячи з цього, оператор у наведеному прикладі має певний вільний час понад мінімальний, який був названий резервним: 
Слід зауважити, що поняття резервного часу введене умовно, оскільки в реальній діяльності виникають даткові затримки інформації, які збільшують час її обробки і реагування на неї. До того ж резервний час, так би мовити, вміщує або враховує індивідуальні психофізіологічні розбіжності між операторами. Для оцінки рівня технічних обмежень у часі використовують поняття ліміту і дефіциту часу. Говорячи про «ліміт», мають на увазі певні зовнішні обмеження у часі. Термін «дефіцит» уживається тоді, коли відведений оператору час менший за мінімально необхідний для вирішення задачі. Але за рахунок саморегуляції деякі оператори можуть підвищити свої швидкісні можливості і укластися у відведений час. Правда, тут постає питання: якою «ціною» це їм вдається?
З іншого боку, критерієм швидкодії є час вирішення задачі, тобто час від моменту реагування оператора на надходження інформації до моменту закінчення керуючих дій оператора. Звичайно, цей час прямо пропорційний кількості інформації, що переробляється оператором: 
де а і b — константи, що мають певний фізичний зміст: а — прихований час реакції, який залежить від модальності сигналу і приблизно дорівнює 0,2с; b — величина, яка зворотна швидкості переробки інформації оператором і дорівнює 0,15/0,35 с/біт; H — кількість інформації в бітах.
У разі надходження декількох сигналів оператор приступає до обробки певного сигналу через деякий час, тобто сигнал чекає своєї обробки, на що витрачається певний час — tчек. У цьому випадку швидкодія переробки інформації оператором характеризується двома складовими:
а тривалість циклу регулювання становить:
,Де
- час затримки інформації у i-й ланці машини, а n - кількість ланок машини..При заданому Тп і відомих
(паспортні дані технічних пристроїв) від оператора вимагається така швидкодія: 
З іншого боку
можна визначити як суму часу кожного з етапів переробки інформації, прийняття рішень і здійснення керуючих дій — t2 і t3.Таким чином, часові характеристики діяльності оператора в інженерній психології можуть застосовуватись як:
показник часових обмежень;
показник швидкості перебігу нервових процесів;
характеристика процесу навчання;
характеристика узгодженості складових СЛМ.
Точність роботи оператора — це відповідність його дій заданій програмі. Програма роботи може задаватися у вигляді послідовності дій і у вигляді результату, якого потрібно досягти. Але в процесі діяльності операторові доводиться враховувати численні зміни, які доповнюють і уточнюють програму, потребують нових критеріїв оцінок. Завдяки цьому в оператора складається досить конкретна система уявлень про показники діяльності системи, яка формує певний образ-еталон, згідно з яким він організовує свою діяльність і підтримує необхідну точність у процесі реалізації прогрими.
У реальному процесі управління, хоч би як ідеально він був організований, результати дій оператора, а також показники роботи техніки неодмінно мають деякі відхилення від заданих програмних значень, які називають похибками. Поки похибка перебуває в допустимих межах, визначених правилами, інструкціями, програмами тощо, це нормальне явище, і воно принципово не впливає на функціонування системи в цілому. Коли ж похибка перевищує встановлені значення, то це вже порушує нормальну роботу системи, і її кваліфікують як помилку.
У випадках, коли похибка в роботі оператора досягає значення, за якого неможлива подальша, робота оператора або. показники .його діяльності не-можуть забезпечити досягнення поставленої мети, її кваліфікують-як
відмову людини-оператора. Точність системи прийнято; характеризувати величиною, зворотною до її найбільш допустимої похибки.Коли мова йде про систему «людина — машина» то окрема оцінка точності оператора і техніки без урахування їхнього взаємозв'язку буде неповною. Оператор під час керування системою впливає на весь комплекс її параметрів, які, своєю чергою, теж пов'язані між собою, і тому вплив на один із параметрів системи може відобразитися на точності регулювання інших. До того ж похибка в регулюванні різних систем, вимірюється різними одиницями. Ось чому загальна похибка системи має враховувати питому вагу кожної з її складових. Такий підхід дає змогу оцінювати вплив окремих систем на загальну точність її регулювання, прогнозувати процес накопичення в окремих складових системи, що сприяє розробці цілеспрямованих заходів з підвищення точності функціонування СЛМ.
Усі похибки операторів і приладів поділяють на систематичні та випадкові.
Систематичні похибки виникають у разі впливу постійно і однаково діючих факторів, які за значної кількості вимірювань багаторазово повторюються. В оператора вони з'являються через такі причини:
невиконання правил вимірювання;
невиконання правил оцінки результатів;
індивідуальні недоліки, пов'язані з професійними і особистісними якостями.
Систематичні похибки оператора можна зменшити або зовсім ліквідувати шляхом його навчання, створення спеціальних таблиць поправок або внесення певних змін у конструкцію самих приладів.
Випадкові похибки спричинені впливом факторів нестабільної дії, появу яких складно передбачити. Для операторів це, як правило, — довкілля або їх фізичний чи психічний стан. Випадкові похибки людини і техніки ліквідувати неможливо, втім, їх можна зменшити; забезпечивши належну
підготовку оператора, сприятливі умови його діяльності, технічне вдосконалення приладів.Усі похибки вимірювання в оператора або технічних приладів; незалежно від природи їхнього виникнення, поділяють на абсолютні, відносні і приведені,