Запаси енергії, сконцентровані у рослинах, слугують тваринам джерелом енергії для забезпечення процесів їхньої життєдіяльності. Вуглеводи необхідні рибам для здійснення більшості обмінних процесів і трансформацій, таких як:
• гідроліз полісахаридів, що надходять з кормами, до моносахаридів;
• утворення і відкладання у печінці глікогену;
• розщеплення глікогену у печінці до глюкози;
• утворення в печінці глюкози з метаболітів жирового і білкового обміну, надходження її у кров;
• розщеплення у клітинах глюкози до молочної та піровиноградної кислот і подальше окиснення їх у циклі Кребса до вуглекислого газу і води;
• виділення продуктів розщеплення.
Наведені етапи тісно пов'язані між собою, а також з відповідними фазами і стадіями білкового та жирового обмінів. Доведено, що за підвищеного вмісту вуглеводів у кормових сумішах, призначених для коропа і канального сомика, у їх печінці і підшлунковій залозі накопичується надмірна кількість глікогену. Цей процес супроводжується пригніченням росту і підвищенням загального накопичення жирів. Форель та інші лососеві риби використовують вуглеводи найменш ефективно. За рахунок низького продукування інсуліну вуглеводний обмін цих риб має характер діабетного. В разі тривалого вживання багатих на вуглеводи кормів у лососевих риб виявляються симптоми перевантаження печінки глікогеном (до 90–100 мг/г), що супроводжується водянкою черевної порожнини, побілінням печінки і нирок. На відміну від лососевих риб, перетравлюваність гідролізованих вуглеводів коропом відбувається у широких межах – від 17 до 84%. Найкраще перетравлюються. вуглеводи зернових злакових культур. Слід зазначити дуже низьку перетравлюваність рибами клітковини, що найбільш виражено у лососевих; коефіцієнт її перетравлюваності коропом коливається у межах 25–50%.
Знання хімічного складу поширених кормів та фізіологічного значення поживних речовин, які містяться у кормах, є важливою передумовою створення раціональної системи годівлі риб, яка відповідатиме біологічним потребам конкретних видів риб і гармонійно поєднуватиметься з особливостями технологічного циклу певних підприємств.
Вітаміни – це складні біологічно активні з'єднання, необхідні для забезпечення нормального обміну речовин та інших процесів життєдіяльності. Вони переважно беруть участь в, обміні речовин у складі ферментних систем, поступають в організм практично тільки з їжею і є незамінними елементами живлення. Нестача вітамінів стримує синтез ферментів, а це в свою чергу порушує метаболізм і засвоєння живильних речовин, внаслідок чого сповільнюється зростання риб і розвиваються різні захворювання, звані авітамінозами. По хімічній дії до властивостей вітаміни підрозділяють на жиророзчинні і водорозчинні.
Жиророзчинні вітаміни. До них відносяться вітаміни А, D, Е і К.
Вітамін А (ретинол) бере участь в обміні білків і мінеральних речовин. Відсутність, вітаміну А стримує, а іноді навіть зупиняє зростання молодого організму. Усунути це явище можливо лише шляхом введення даного вітаміну в корм. Вітамін А міститься тільки в тваринних організмах, в рослинах він відсутній. У рослинах є речовини, які є попередниками вітаміну А, – каротиноїди; з них найбільш поширений В-каротин. Біологічна активність вітаміну А і каротину вимірюється в інтернаціональних одиницях (і. е.). Одна із і. е. вітамінній активності відповідає 0,3 мкг вітаміну. Промисловість випускає препарати вітаміну А у вигляді масляного концентрату активністю 100–500 тис. і. е., або у вигляді драже і порошкоподібної маси. Мікробіальний препарат каротину одержують при культивуванні грибка Blakeslea (rispora на спеціальному живильному середовищі.
Як правило, вітамін А входить до складу вітамінних преміксів для форелі (ПФ-1В, ПФ-1М і ін.), які використовуються у складі повноцінних збалансованих рибних кормів.
Вітамін D (кальциферол) – один з небагатьох вітамінів, який не виробляється рослинами і не міститься в рослинних продуктах. Основна функція, яку виконує вітамін D в організмі. – стимуляція всмоктування кальцію в травному тракті. Дефіцит вітаміну D викликає патологічні зміни в м'язовій і кістковій тканинах. Активність його також обчислюється в і. е. Одна і. е. рівна 0,025 мкг вітаміни D2 (ергокаль-циферола). Згодне міжнародний стандартам 1 мкг Dз (холе-кальциферола) равед 1 мкг D2, або 40 і. е. Вітамін D входить до складу преміксів для форелі і використовується як вітамінна добавка у всі корми для риб.
Вітамін Е (токоферол) володіє вельми широкою дією в організмі риб. Недостатність його викликає порушення функції розмноження, м'язову дистрофію у вигляді дегенерації скелетних і серцевих м'язів, ожиріння і некроз печінки. Для підвищення вмісту вітаміну Е в організмі риби використовують його промислові препарати у вигляді порошку або масляного розчину, що вводяться у складі преміксів. До кормів з високим вмістом вітаміну Е відносяться хлорела суха (18 мг%), висівки рисові (6 мг%), люцерна, висушена на повітрі або штучно (4,1–8,1 мг%), ячмінь (3,6 мг%), відходи пивоварної промисловості (2,7 – Змг%), шрот і макуха бавовникові (2 мг%), висівки пшеничні (1,7 мг%), пшениця (1,1 мг%). Вітамін Е є природним ' антиокислювачем.
Вітамін К (філохинол) об'єднує групу вітамінів, природні його з'єднання в практиці звичайно не використовуються. У промислових цілях широко застосовують водорозчинний аналог вітаміну К – вікасол. У риб і інших тварин нестача вітаміну К приводить до зниження здатності звертання крові. Вміст вітаміну К вимірюється в міліграмах.
Водорозчинні вітаміни. До водорозчинних вітамінів, необхідних для нормального розвитку і зростання риб, відносяться вітаміни групи В, С і Н.
Вітамін В (тіамін) входить до складу ферментів, необхідних для здійснення процесів декарбоксування. Порушення В-витамнного балансу позбавляє нервову систему можливості ефективно використовувати глюкозу і одночасно сприяє накопиченню проміжних продуктів обміну (піровиноградної і молочної кислоти), що токсично впливають на нервову тканину. У риб, страждаючих недоліком вітаміну В спостерігається порушення рівноваги, зниження споживання корму. Ці явища найчастіше спостерігаються при вирощуванні хижих риб. Хорошим джерелом тіаміну є кормові дріжджі.
Вітамін Н (біотип) входить до складу ферментів, що каталізують реакції карбокенлірованія, бере участь в біосинтезі ліпідів, амінокислот, вуглеводів і нуклеїнових кислот. Недолік вітаміну Н надає гальмуючу дію на зростання риб, викликаючи появу голубуватого слизу, мускульну атрофію, поразку кишечнику і навіть підвищену смертність. У 1 кг рибної муки міститься 0,3–0,5 мг вітаміну Н. Особливо їм багаті кормові дріжджі (1 -1,2 мг/кг).
Вітамін С (аскорбінова кислота) активно приймає участь в обмінних реакціях, зокрема в окислювально-відновлювальних процесах. Вітамін С сприяє синтезу кортикостероїдних гормонів, забезпечує нормальну діяльність нервової системи впливає на вуглеводний обмін, зокрема на рівень і накопицчені піровиноградної кислоти. Встановлено, що вітамін С контролює окремі фази білкового обміну у риб. Аскорбінова кислота швидко руйнується на світлі, легко окислюється у водному розчині, особливо при підвищеній температурі. Недолік вітаміну в їжі лососевих риб викликає горизонтальне і вертикальне викривлення хребта, появу на зябрах білих плям, підвищення смертності.
В деяких випадках окрім перерахованих вітамінів до складу преміксів для сухих гранульованих кормів включають вітаміни Н1 (параамінобензойна кислота) і В8 (інозит), що беруть участь в синтезі фолісвої кислоти і ліпідном обміні.
Корма рослинного походження залежно від складу основних поживних речовин поділяються на три групи – багаті на крохмаль, білок і жир.
Корма, багаті крохмалем. Це в основному насіння злаків, в яких міститься до 75% вуглеводів, головним чином крохмалю, від 8 до 20% жиру і невелика кількість мінеральних речовин. Зерна злаків відіграють важливу роль в годівлі коропа. Для інших риб вони мають менше значення.
Пшениця є одним з найбільш поживних і економних по білку видів корму. Перетравлюваність білка пшениці коропом досягає 86%, доступність амінокислот – 91%. Із 1 кг пшениці короп засвоює більше 500 г. поживних речовин.
Ячмінь по поживності близький до пшениці, але відрізняється гіршим використанням протеїну на приріст риб. Вміст в ячмені незамінних амінокислот – лізину, метіоніну і триптофану – але порівнянню з насінням інших злаків високе, а крохмалю в ячмені міститься менше (50–60%), ніж в кукурудзі, пшениці і житі. Жирні кислоти представлені в основному ненасиченими з'єднаннями (80–85%).
У рибних господарствах ячмінь використовують як замінник пшениці в кормах, призначених для коропа, канального сомика і деяких інших видів риб.
Жито містить багато слизистих речовин (2,5–3%), внаслідок чого вона сильно набухає в травному тракті. У ньому міститься 14–15% білка і в порівнянні з іншими злаковими незначна кількість клітковини, жир складає 1,7%. Білки іржі багаті лізином і бідні триптофаном. До складу жирних кислот входять: ліноленова (близько 60%), олеїнова (до 20%), стеаринова (20–22%) кислоти. Жито відносно багате вітамінами групи В.
Кукурудза містить велику кількість крохмалю, але бідна протеїном, який до того ж володіє низькою біологічною цінністю за рахунок дефіциту лізину і триптофану. Слід мати на увазі, що корма з підвищеним вмістом кукурудзи погано зберігаються і швидко пліснявіють.
У складі кормосумішей для риб використовується мелене зерно або подрібнені продукти його переробки. Найбільш поживна мука з цільного зерна без очищення.
Борошняний пил є сумішшю тонкої муки і висівок. У ній міститься деяка, кількість землистих частинок і інших домішок. Найбільш поживний білий пил, нижче по харчових властивостях знаходиться сірий пил, а чорний борошняний пил непридатний для використовування.