ТОВ «Світанок» розташований в зоні Полісся. У господарстві найбільш розповсюджені чорноземи типові, потужні малогумусовані середньосуглиністі, займаючі вододільні плато й привододільні схили.
Менш розповсюджені гідроморфні грунти, розташовані по днищам балок.
Чорноземи типові утворилися за рахунок дернового типу грунтів, під покривом трав»янистої степової рослинності в умовах періодичних посух. Розкладання рослинних залишків відбувалось при неповному насиченні грунту вологою, переважно в аеробних умовах, при високих літніх температурах. Висихання грунта влітку та замерзання взимку спричинило періодичне затухання біологічних процесів. Такі умови перешкоджали швидку мікролізацію органічних залишків та сприяли утворення та накопиченню гумусних речовин. Крім того, чорноземи типові характеризуються високим змістом поживних речовин та насиченістю основами.
Найбільш поширені грунти в господарстві:
1. Чорноземи типові вилуговані малогумусовані.
2. Чорноземи типові малогумусовані.
3. Чорноземи типові карбонажні малогумусовані.
4. Чорноземи типові малогумусовані слабозлинні.
Морфологічна будова профілю чорноземів типових наводяться на прикладі чорнозема типового карбонатного міцного малогумусованого крупнопиоувато-середньосуглинистого на лісах. Розріз закладений на рівній ділянці вододільного плато 0-1, угіддя – рілля.
- Нк – гумусовий, темно-сірий, крупнопилуватий – середньосуглинистий,
- 0-37 см до 24 см рельєфний, пилувато-непрочнокомкований, підріллєвий ( 24 – 37 см ) грудковий, слабосуцільний , сухий, карбонатний,
- Нрк – верхній перехідний, темно-сірий з буроватим відтінком,
- 37-56 см комковано-пилуватий, крупно-пилувато-середньосугинистий, карбональний, вологий щільний,
- Нрк – нижній, перехідний, грязно – бурий, комкувато-пилуватий, карбонатно-ущільнений, вологий,
- Рhk – грязнувато – палевий, грудкувий, вологий ущільнений,
- 88-120 см карбональний, крупнопилувато-середньосуглинистий, переходить в материнську породу.
З опису морфологічної будови профілю видно, що в чорноземах немає різної диферентації на орний шар. Характерною відмінністю їх є глибока гумусованість профілю, яка досягає 120 см та поступовий перехід між шарами.
Таблиця №7. Номенклатурний список грунтів господарства.
| № п/п | назва грунтів | механічний склад | грунтоутворюючи породи | площа, га |
| 1 | Лугово-чорноземний | крупнопилуваті-середньосуглинисті | лісовидні суглинки | 102 |
| 2 | лугово-слабосолончанові | крупнопилуваті- середньосуглинисті | лісовидні суглинки | 58 |
| 3 | лугово-болотні | крупнопилуваті- середньосуглинисті | сучасний делювій | 26 |
| 4 | болотні-слабосолончасові | крупнопилуваті- середньосуглинисті | сучасний делювій | 5 |
| 5 | болотні | сучасний делювій | 32 | |
| 6 | торфяники глубокопоховані добре розкладені | сучасний делювій | 4 |
Врожайність основних сільськогосподарських культур ТОВ «Світанок» за останні три роки.
Таблиця № 8
| Культура | 1999 | 2000 | 2001 | Середня за три роки |
| Озима пшеницяОзиме жито ЯчміньОвесГорохПросоГречкаКукурудза на зерноКукурудза на силосЦукровий бурякКонюшинаБагаторічні травиОднорічні трави | 30,235,428,537,822,621,812,733,2250,9305,1150,6310,5130,8 | 33,730,829,738,216,521,316,834,4280,4320,7158,7225,0142,3 | 35,431,230,838,426,120,815,831,6290,4350,1162,8324,0160,4 | 33,132,529,738,121,721,315,133,1273,9325,3157,4286,5151,2 |
З таблиці видно, що врожайність с\г культур за останні три роки почала збільшуватись, господарство вийшло з кризи. Господарство почало більш раціонально використовувати мінеральні добрива, дотримуватись сівозмін.
Чорноземи міцні малогумусні легкосуглинисті. Ці грунти найбільш поширені у господарстві та використовуються, в основному під ріллю. Вони добре забезпечені гумусом. Забезпеченість рухливими формами поживних речовин коливається від нижчої до підвищеної. Реакція грунтового середовища чорноземів типових-нейтральна.
Для мобілізації фосфорних та азотних сполук, які має грунти, необхідно створити добрі умови для життєдіяльності мікроорганізмів. Це досягається створенням доброго водяно-повітряного режиму грунту. Поліпшення родючих властивостей грунтів накопичення вологи та поживних речовин, боротьба з бур»янами та шкідниками сільськогосподарських культур призводить до утворення найкращих умов для нормальної життєдіяльності мікроорганізмів.
Збільшення орного шару поліпшує умови життєдіяльності мікроорганізмів, у зв»язку з чим поліпшується забезпеченість рослин поживними речовинами.
Не дивлячись на те, що грунти цієї агрогрупи мають достатні резерви гумусу, фосфора та калію для підвищення їх родючості необхідно вносити органічні та мінеральні добрива.
Добрий ефект на цих грунтах досягається при внесенні повного мінерального добрива.
Внесення навозу на чорноземні грунти має велике значення: він забезпечує грунти гумусом та поживними речовинами, поліпшує структуру, активізує біологічну діяльність грунтової мікрофлори. Середня кількість органічних добрив у господарстві, на 1 га ріллі, складає 7% т.
Морфологічна будова профілю чорноземів типових наводиться на прикладі чорнозема типового карбонатного малогумусного крупнопилуватого – середньосуглинистого на лісах. Розріз закладений на рівній ділянці вододільного плато 0-1, угіддя – рілля.
З опису морфологічної будови профілю видно. що в чорноземах немає різної деферентації на обрій. Характерною відмінністю їх є глибока гумусованість профілю, яка досягає 120 см та поступовий переходи між обріями.
Міцність гумусного обрію коливається від 37 до 43 см, а разом з верхнім перехідним ( Нр ) від 56 до 78 см. Структура орного шару пилувато – неміцногрудкова, а підорно-грудкова.
Карбонати кальцію у чорноземів типових карбонатних знаходиться від поверхні до 30 см, у типових чорноземів – на глибині 65 – 70 см у вилугованих чорноземів вони знаходяться від поверхні глибше 70 см.
Чорноземи типові слабозлинні відрізняються від незлинних з меншою відмінністю гумусного горизонту. Через змив він скорочений до 28 – 30 см. У середньозлинних грунтів у процесі змиву гумусний обрій змитий повністю та на поверхні вихо дить верхній перехідний обрій ( Нр ), міцність якого складає 30 – 32 см.
Чорноземи налиті залягають на ложбині стока, який тягнеться на півнійний – схід. Міцноземи змиваються водяними потоками зі схилів та навколишньої території, що призводить до збільшення міцності гумусового обрію до ( 45 – 50 см ), у верхній частині якого маються прошарки неоднорідного механічного складу. Міцність гумусного обрію разом з верхнім перехідним ( Н + Нр ) складає 95 – 100 см.
Кількість фізичної глини в верхньому горизонті складає 34,7 – 39,8% , а фракція великого тилу – 48,1 – 60,7 %.
Чорноземи типові добре провітрюються . Аерація у шарі 0 – 10 см у чорноземах типових середньосуглинистих – 22%, щільність складає – 56%.
Грунти достатньо вологомістні ( 46,5 ), вологість зав»ядання складає 11,5%.
Неактивним показником у цих грунтів є високий коефіцієнт вологовіддачі (64,0), що дає змогу говорити про їх здібності швидко втрачає вологу, особливо у спекотні дні.
Вміст гумусу в орному обрії чорноземів складає від 4,6 до 5,6%. З глибиною кількість гумусу зменшується та на глибині 30 – 40 см його міститься 3,8 – 5,2 %, а на глибині 60 – 70 см – 2,7 – 4,1%.
У слабозминних чорноземів у орному шарі гумуса міститься 4,1 – 5,1 %, а у чорноземів середньозминних складає 3,9%.
Чорноземи типові добре насичені основами. У складі поглинених катіонів переважає кальцій ( 28,33 – 37,53 мг/екв на 100г грунту ).
Реакція грунтового розчину у них близько до нейтральної.
Забезпеченість по Р2О2 у чорноземів типових коливається від середньої ( 6,5 – 9,8 мг на 100г грунту ) до підвищеної ( 10,4 –13,3 мг на 100 г грунту ). По К2О від середньої 15,0 –7,8 мг на 100 г грунту ) до підвищеної ( 8,9 – 9,6 мг на 100г грунту ).
Чорноземи типові середньозминні низько забезпечені фосфором ( 4,8 мг на 100 г грунту) та середньо калієм ( 4,8 мг на 100 г грунту).
Крім чоноземів у господарстві ще бувають: лукаво-слабосолончакові, болотні, лукаво-болотні, торфяники низькі, але цих грунтів набагато менше в господарстві ніж чорноземів типових.
Господарство спеціалізується по вирощуванню пшениці, ячменю, цукрового буряку та кормових культур.
Хімічна меліорація, зокрема вапнування – необхідна умова підвищення родючості дерново-підзолистих і сірих лісових грунтів. Вапнування нейтралізує кислотність грунту, усуває шкідливу дію на рослини рухомих форм марганцю. При цьому підвищується вміст в грунті кальцію, засвоюваних форм азоту, фосфору. калію, молібдену, значно поліпшуються умови живлення рослин. підвищується ефективність використання органічних та мінеральних добрив, що в свою чергу поліпшує якість урожаю сільськогосподарських культур.
Вапнувати треба застосовувати на грнтах з рН сольовим від 6 і нижче та ступенем насичення основами менше 80%. Норма внесення вапняних добрив залежить від кислотності і механічного складу грунтів.
Строк дії вапняних добрив 8 – 10 років, тому вносять їх один раз за ротацію сівозміни. Під цукрові буряки та кукурудзу добрива вносять під попередники, у сівозмінах із багаторічними травами - під покривну культуру.
Для вапнування використовують вапнякове та доломітове борошно, вапняковий туф, крейду, дефекат.
При вапнуванні грунтів та внесенні добрив потрібно враховувати дані картограм грунтових досліджень.
Поглинання гумусного горизонту – один із заходів підвищення родючості поліских грунтів. Необхідно проводити поступове поглиблення орного шару з одночасним внесенням добрив, насамперед органічних. Вони є не тільки джерелом живлення для рослин. а й поліпшують водний, тепловий і повітряний режими грунтів. Велике значення для збагачення грунтів органічною масою має застосування сидератів.