Екологічне землеробство (стр. 16 из 16)
Таблиця 11. Фінансування державного екологічного землеробства.
| Рік | Виплачені суми,євро | Виплачені гроші на екологічне землеробство фермерам |
| 1997 | 66000 | |
| 1998 | 160000 | |
| 1999 | 84000 | |
| 2000 | 180000 |
Підсумок: З 1997 року держави виплачували гроші фермерам. З 2000 року – за прямі виплати, за сертифікацію кожного га. Це збільшило кількість вирощення екологічної продукції. Але сплачення поступово зменшилось і тільки 50 – 60% фермерів займаються вирощуванням, отримуючи гроші. Якщо 1997 року виплачено 66000 євро, то у 2000 році – більше у 2,5 рази. Зараз є дуже добрі перспективи для розвитку екологічного вирощування, тому що держави виявляють свою зацікавленість. Англія має сертифікацію Екоагрос і з’явилося більше якісної продукції на ринку.
Висновки та рекомендації.
Вивчивши науково-популярні статті, оцінивши досвід Європейських країн, зробивши аналіз ферм, а також розібравши проблеми поширення екологічних сільських господарств, можна зробити такі висновки:
В Європі поширюються «Правила екологічного сільського господарства – виробництво, переробка, реалізація, маркеровка», описує екологічне сільське господарство (органічне, біологічне, біоорганічне) як господарство, в якому не використовуються синтетичні, хімічні препарати (добрива, пестициди, ліки, стимулятори росту та ін.), їх замінюють натуральними і органічними препаратами.
В Європі за останні десятиліття замічена тенденція різкого збільшення екологічних господарств, які обумовлюють два основних фактори:
ріст ринку;
сільськогосподарська політика.
Почали фінансово підтримувати господарства, в Європі їх площі за останні 15 років збільшилися в 35 раз і в 2003 році склали майже 4 млн. га.
Поряд з цим на екологічних фермах Європейського Союзу в процесі сільськогосподарського виробництва виникає ряд проблем, серед яких найбільш актуальними є :
охорона атмосферного повітря;
утилізація органічних відходів;
раціональне використання водних ресурсів.
Пропонується для охорони атмосферного повітря на екологічних фермах перехід котелень з використанням твердого палива (буре вугілля) на отримання біогазу.
Утилізацію органічних решток екологічних ферм Європейського Союзу пропонуємо здійснювати поєднанням отримання біогазу та технологією отримання біогумусу Червоним Каліфорнійським Дощовим Черв’яком (ЧКДЧ). Частину відходів направляємо на метанове бродіння, а решту на отримання біогумусу.
Охорону раціонального використання водних ресурсів на фермах здійснюємо впровадженням більш сучасної очисної установки Біотал-50, яка призначена для очищення господарсько-побутових стічних вод житлових і суспільних будинків, стічних вод даного виробництва. Тоді очищені стічні води за своїми властивостями будуть наближені до природних.
Рекомендації:
Розповсюджувати ідеї екологічного землеробства і розширювати освіту суспільства в Литві, тобто-видавати більше періодичної літератури, готувати телевізійні передачі та інше, так як багато людей, а також і традиційних господарств, не знають основних принципів екологічного господарювання і тому не зважуються господарювати екологічно.
Фермерам з’єднуватись у кооперативи, які б закуповували їх продукцію, реалізували її на внутрішньому та зовнішньому ринках, почали б продаж в торгівельних центрах, так як мала кількість виробленої продукції гальмує (як згадувалося вище), як реалізацію виробленої продукції, так переробку і експорт.
Удосконалювати сертифікаційну систему, щоб для фермерів, які вирішили займатися екологічним господарюванням, вона була простішою, однак відповідала б міжнародним стандартам, так як існуюча система сертифікації достатньо важка, і де - хто відмовляється господарювати екологічно лише по цій причині.
Список літератури
1. Александравичюс А. Роль экоземледелия в увеличении роли страны в конкурентноспособности либерализации, в условиях международных торговых отклонений// Конкурентноспособность с/х и его важность в экономике страны. – Вильнюс. Институт Литовской аграрной экономики, 2001. – 201-213 с.
2. Бразаускене Д. Экохозяйствование на пути в ЕС. «Ukininko patarias-2000» август 3 н.8.
3. Бразаускене Д. Мтивация экохозяйствования « Мано укис». – 2001 – №2, п.8
4. Бразаускене Д. Глубина глубин – традиция «Зелёный мир», 1995. – сентябрь, п.37.
5. Бразаускене Д., Свиркис А. В самом деле ли наше с/х становится эко? «С/х» - 1995, №8, 14-15 с.
6. Начальное обучение экоземледелию – Вильнюс, «Зелёный мир», 1994. – 41 с.
7. Правила эко с/х: производство, переработка, реализация, маркировка. – Каунас ЛР с/х продукция, 1997. – 40 с.
8. Гуткаускас «Татулос программа» ведёт Литву в 21 век «С/х», 1998. - №1. – 19-20 с.
9. Гужите В. Экохозяйствование сегодня «С/х», 1997. - №6. – 15 с.
10. Фонд поддержк села. Дкументы, регламентирующие, формирование фонда и порядок использования. – Вмлнюс. Литература рубрики с/х министерство, 1997-1999 гг.
11. Кривицкипе В. Мир вибирает экохозяйствование «Моё хозяйство», 2001. - №6. – 32 с.
12. Лазарайтекс Б. Животноводческое экохозяйствование. «Моё хозяйство», 2000. - №5. – 14-25 с.
13. Лазаскас И. Хозяйствовать можно и не на плодородной земле. «С/х», 2000. - №10. – 6-7 с.
14. Лазаускас П. Начало экохозяйствованого движения в Литве. «Экохозяйство», 1999. - №1. – 5-6 с.
15. Лазаускас П. Экопродукции рынок гарантирован.. «Моё хозяйство», 2001. - №1. – 34 с.
16. Лазаускас П. Эко с/х – 10 лет! «Экохозяйство - 2000». - №4. – 1-2 с.
17. Лазаускас П. Расширение экохозяйства и его ерспективы в Литве// С экопродуктами в Европу; материалы доклада медунардного семинара «Эко с/х – теория и практика».
18. Лазаускас П. Экологическое земледелие может открыть путь Литве на Европейский рынок «Сельское хозяйство»-1996 №6 стр.6-7.
19. Лазаускас П., Рутповеке В. Для Литовской еко с/х продукции открылся путь на Европейский и мировой рынки «Экологическое хозяйство»-2000 №2 стр.2-3.
20. Литовское сельское хозяйство 1999г. Смысл и перспективы- Вильнюс. Литовский институт аграрной экономики-2000стр.155.
21. Лиивааук П. Рынок и реализация экологических продуктов «Экологическое хозяйство»-1999 стр.10.
22. Помощь по специальной программе (SAPARD) в расширении с/х и села. Вильнюс. Национальная платежная агентура при Министерстве с/х-2001.стр.71.
23. Пауликас В. Кризис промышленного с/х и теория Мальтуса. «Мое хозяйство»-2001 №6 стр.36-38.
24. Росенов С., Солтысяк У., Версчур Г. Экоземледелие в практике щадящего внедрения в с/х- Каунас.1997-18стр.
25. Рутковене В. Экологическое с/х в Литве «Экологическое хозяйство»-1999,№1 стр.7-8.
26. Рутковене В. Литва на карте международного экологического хозяйства, «Сельское хозяйство»-1999 №10,стр.232.
27. Рутковене В. Экологическое с/х в Литве «Экологическое хозяйство»-2000 №4стр.100.
28. Рутковене В. Мир выращивает экологически «Моё хозяйство»-2000 №11 стр.32.
29. Рутковене В., Рутковайте И. Литовское еко. хозяйство сегодня. Новости экологического хозяйства-2000 №3 (№9). Стр.112.
30. Рутковене В., Земеулис Э. Перспективы производства экологически хозяйственных продуктов в Литве и их экспортирование в ЕС контексте. Конкуренто-способное с/х и его важность для экономики страны. Вильнюс: Институт аграрной экономики Литвы. 2001, стр.192-200.
31.Статистические данные о экологическом сельском хозяйстве.- Каунас. Общественная организация «Экоагрос». 2001,стр.22.
32. Шведас А. Проблемы использования экологически чувствительной земли. «Сельское хозяйство».-1997 №11,стр.15.
33. Вайчунайте Р. Средство ЕС для расширения экологического земледелия «Моё хозяйство»-2001 №5,стр.29.
34. Экономика сельского хозяйства. Научные работы – LAEI. 1996 №1,стр.192.
35. Жилис Г. Торговля экологической продукцией за рубежом «Экологическое хозяйство»-2000 №2,стр3.
36. Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами.
37. Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. «Моніторинг довкілля». Підручник.-К.: Видавничий центр «Академія», 2006.-360стор.
38. «Охрана труда в сельском хозяйстве»,-1980.-Москва, 356стр.
39. Ярошевська В.М. Проектування та розрахунки засобів захисту з технічної і пожежної безпеки в дипломних проектах : Навч. Посібник Рівне, 2005р.
40. Агрохімічний вісник №1,2006р.
41. www.biotal.ua.
42. www.plantsman-compuserve.co.uk.
