Фінансовий аналіз, проведений економістами обласного офісу Проекту, включав розробку альтернативних сценаріїв розвитку господарської діяльності.
Це дозволило керівнику побачити сильні й слабкі сторони господарства. Зокрема було переконливо продемонстровано великі збитки, які господарство несе на відгодівлі ВРХ. У зв'язку з цим у господарстві проводиться поступове скорочення поголів'я ВРХ. В свою чергу це дало змогу перепрофілювати близько 38% площ, зайнятих під кормовими культурами, на вирощування товарних культур (зернові, цукровий буряк).
Як наслідок дійсного реформування, почали відбуватися певні позитивні зміни у виробничій сфері, перш за все за рахунок кращого ставлення працівників до виконання своїх обов'язків.
У цьому плані показовим є тваринництво, де надої молока за період співпраці з Проектом зросли на 14%, продуктивність ВРХ на відгодівлі - на 11%. Звичайно, ці зміни не є корінними, проте на фоні загального погіршення виробничих показників сільськогосподарських підприємств ці позитивні результати свідчать, що реструктуризація господарств в структури ринкового типу спроможна принести позитивні зміни навіть за короткий час.
На користь ефективності реформування, яке має місце в кооперативі "Україна" свідчить той факт, що протягом року виробничі затрати знизились на 200тис.гривень. Також мало місце помітне зниження кредиторської заборгованості. Так у 1997 році вона скоротилася на 109 тис. грн у порівнянні з 1996 роком, що становить близько 16%. Показовим є також той факт, що кооператив "Україна" виявився єдиним господарством Теофіпольського району, яке завершило 1997 рік з прибутком.
Що стосується структурної перебудови кооперативу "Україна", то вона включає й створення у березні 1998 року дочірнього підприємства - кооперативу "Огайо" , який об'єднав в собі переробні цехи та торгівельні підрозділи. Головною причиною його створення були економічні міркування, пов'язані з можливістю збереження ПДВ в господарстві під час реалізації м'ясної та молочної продукції. Завдяки такому економічному маневру буде збережено в межах господарства близько 20 тис. грн. Спеціалісти проекту підготували Статут, Установчий договір та трудові договори (контракти) для створення цього дочірнього підприємства.
Фінансовий аналіз і розроблена модель бізнес-плану були використані керівниками "господарства для відстоювання інтересів свого господарства перед представниками державної адміністрації. Але, на жаль, сільськогосподарське підприємство ще відчуває на собі тиск з боку районної адміністрації, яка намагається примусити господарство займатись виробництвом традиційної продукції, яка часто збиткова.
Нарешті, спеціалісти господарства стали залучатись до сучасних інформаційних технологій у своїй роботі. Так, за рекомендацією економістів обласного офісу ППСГЗ господарство придбало комп'ютери, залучило фахівця з інформатики, який розробив та запровадив програму ведення бухгалтерського обліку в господарстві. Це значно полегшило роботу бухгалтерського відділу, а також дозволило перевести контроль за матеріально-технічними ресурсами на якісно вищий рівень. В той же час з'явилась можливість залучати працівників бухгалтерії для здійснення контролю за виконанням виробничих операцій.
3.2 Удосконалення механізму економічних взаємовідносин в зерновому господарстві
За оцінками спеціалістів, в Україні для внутрішніх потреб за рік використовується близько 6-7млн.т. зерна з продовольчою метою, близько 10-11млн.т. — на корми й приблизно 0,5млн.т. для промислової переробки. На посів іде близько 4 млн. т. зерна. Отже, якщо рахувати по максимуму, то сумарне споживання зерна становитиме приблизно 22-22,5 млн. т. на рік.
За оцінками Мінагропрому, урожай зерна в 1999 році становить близько 26млн.т. Однак реальна цифра не може перевищувати 25млн.т. (включаючи господарства всіх форм власності).
З урожаю 1999 року було експортовано близько 2 млн. т. зерна.
Припустимо, що з початку поточного сезону, включаючи грудень, для внутрішніх потреб витрачено близько 10млн.т. зерна.
Таким чином, ще 13млн.т. "вільного" зерна може "гуляти" на ринку. І до літа при таких розрахунках, здавалося б, його має вистачити.
Проте сьогоднішні реалії говорять про інше — ринок переживає дефіцит пропозицій. Спрогнозувати ж розвиток подій вкрай важко. Усе залежить від того, як розпорядяться зерном його основні власники.
За інформацією Мінагропрому, близько 10млн.т. з 12,5млн.т. пшениці (не врахований приватний сектор), зібраної цього року, припадає на недержавні структури. Крім того, за борги аграрії поставили в продовольчий фонд приблизно 0,5млн.т. (майже все реалізовано) та у Державний резерв близько 2млн.т. зерна.
Тому, очевидно, що у державних запасах великих обсягів товару немає й істотно впливати на ринок до кінця сезону держава не зможе.
Щоправда, останнім часом почали з'являтися пропозиції щодо продажу великих партій зерна (від 50тис.т). За непідтвердженими даними, його пропонують з державних ресурсів. А, проте, при високому попиті на товар не уклали ще жодної угоди по цих пропозиціях. По-перше, ціни продавців є досить високими (490-500грн/т пшениці 3 класу ЕХW). По-друге, за таких обсягів і цін покупець, згідно з умовами контракту, мусить одномоментно оплатити всю партію, що не багатьом по кишені. Крім того, доказів щодо реальності цих партій практично немає. Тому не виключено, що вони взяті з "повітря".
Скоріш за все, зерно попереднього року, за всіма ознаками, "розкидане" по численних сільських господарствах та різного роду комерційних структурах і зберігається переважно не на елеваторах, а у власних "засіках". Та в умовах заборон на вивезення зерна з областей і постійного зростання курсу долара розраховувати на швидке насичення ринку пропозиціями не доводиться. Тому до кінця сезону торгівлі великими партіями не буде.
Зрозуміло, що годі очікувати зниження цін на зерно. А от чи зростатимуть вони й наскільки — залежатиме від змін курсу долара й рівня дефіциту товару.
До речі, можливе деяке пожвавлення торгівлі у лютому-березні під час підготовки до весняних польових робіт. Ясна річ, аграрії нині притримують зерно до початку посівної, щоб придбати потрібні для її проведення ресурси.
У будь-якому разі, якщо найближчими місяцями триватиме брак зерна на ринку й вітчизняні переробні заводи простоюватимуть, імпорт зерна може стати нагальною потребою (Закарпатська область вже отримала можливість імпортувати продовольче зерно).
Уже сьогодні багато заводів і комерційних структур готові закуповувати зерно на світовому ринку, добре, що зараз у світі перевиробництво пшениці — її запаси становлять близько 920млн.т. Тим більше, що внутрішні ціни порівнянні зі світовими.
Однак за існуючого високого ввізного мита на зерно в Україні, імпортувати сільськогосподарську продукцію не вигідно. Тому все залежатиме від політики держави, а точніше — від введення або не введення нею пільгового ввізного мита на продукт.
3.3 Запровадження прогресивних технологій вирощування зернових
Серед основних продовольчих зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в кооперативі “Україна” друге місце після ярої пшениці, а на Україні є головною продовольчою культурою.
Цінність пшеничного хліба визначається хімічним складом зерна. Серед зернових культур воно містить найбільше білка – залежно від сорту і умов вирощування вміст його становить 13 – 15%. В зерні багато вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітамінів та провітамінів, близько 2% мінеральних речовин.
Білок пшениці повноцінний за амінокислотним складом, містить всі незамінні амінокислоти – лізин, триптован, валін, міецин та інші і добре засвоюється людським організмом.
За рахунок вживання пшеничного хліба та хлібобулочних виробів людина задовольняє близько третини своїх потреб у їжі.
На Україні досить поширена озима тверда пшениця.
Завдяки широкому впровадженню у виробництво інтенсивної технології вирощування озимої пшениці збільшилася її середня врожайність.
Біологічні особливості. Насіння пшениці проростає при температурі у посівному шарі ґрунту 1 - 20 С. Сходи при цьому з’являються пізно і недружно. Найбільш інтенсивне проростання спостерігається при 12 – 200 С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи при такій температурі з’являються на 5-6 день.
Більшість сортів озимої пшениці, районованих на Україні, відносно стійкі проти понижених температур в осінній, зимовий та ранньовесняний періоди.
Озима пшениця належить до вологолюбних рослин. Як правило, високий врожай її збирають при великих запасах вологи у метровому шарі ґрунту близько 2000 мм, а в період колосіння – не менше як 80-100 мм при постійній вологості ґрунту близько 70-80% НВ.
Серед озимих культур озима пшениця – одна з найбільш вимогливих до ґрунтових умов вирощування. Найкраще росте вона на родючих ґрунтах, які характеризують сприятливими фізичними і хімічними властивостями.
Технологія вирощування. Озиму пшеницю на Україні вирощують на злачних площах інтенсивною технологією. Суть цієї технології полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку рослин, розміщенні культури після кращих попередників, вирощуванні інтенсивних сортів, застосування добрив, з розрахунку на заплановану урожайність, внесенні азотних добрив протягом весни і літа відповідно до даних ґрунтової і рослинної діагностик, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, застосуванні ретардантів проти вилягання, захисті ґрунтів від ерозії. Головною особливістю цієї технології є сівба пшениці із залишенням постійних технологічних колій, постійний біологічний контроль за станом рослин.