Визначення динамічних похибок вимірювань (стр. 1 из 3)

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут автоматики, електроніки та комп’ютерних систем управління

Кафедра МПА

ВИЗНАЧЕННЯ ДИНАМІЧНИХ ПОХИБОК ВИМІРЮВАНЬ

Пояснювальна записка

з дисципліни “Основи теорії похибок та обробки результатів вимірювань”

до курсової роботи за спеціальністю 8.091302

“Метрологія та вимірювальна техніка”

08-03.ОТПОРВ.007.00.000 ПЗ

Вінниця ВНТУ 2007

Зміст

Вступ

1. Характеристики точності та правильності вимірювань

2. Практична частина

Висновки

Перелік посилань

Додатки

Додаток А. Розв’язок диференційного рівняння в пакеті Maple 7

ВСТУП

При проведенні вимірювань завжди виникає перехідний процес, при якому сигнал на виході засобу вимірювання суттєво змінюється в часі. Це пояснюється інерційними властивостями засобу вимірювання, які зумовлюють виникнення динамічної похибки – складової похибки вимірювання, що виникає додатково до статичної похибки при проведенні динамічних вимірювань.

Динамічна похибка представляється через динамічні характеристики та визначається як миттєва різниця значення вихідного сигналу, розрахованого за вхідним сигналом, і миттєвого значення вихідного сигналу в даний момент часу.

Для визначення динамічної похибки необхідно знайти повні динамічні характеристики засобу вимірювання, а саме диференціальне рівняння, перехідну, імпульсну, амплітудно-частотну та фазочастотну характеристики, оскільки саме повні динамічні характеристики однозначно визначають зміни вихідного сигналу засобу вимірювання при будь-яких змінах у часі вхідного сигналу або впливних величин.

1. ХАРАКТЕРИСТИКИ ТОЧНОСТІ ТА ПРАВИЛЬНОСТІ ВИМІРЮВАНЬ

Точність вимірювань – це характеристика її якості, що відображає близькість результату вимірювань до істинного значення вимірюваної фізичної величини. Точність виражають оберненим значенням модуля відносної похибки вимірювання

. (1.1)

Точність засобу вимірювальної техніки характеризується його класом точності – узагальненою характеристикою, що визначається границями допустимої основної та зведеної похибок, а також іншими характеристиками, що впливають на його точність, значення яких регламентується.

Засобам вимірювань з двома чи більшою кількістю діапазонів вимірювань даної фізичної величини допускається присвоювати два і більше класів точності. Засобам вимірювання, що призначені для вимірювання двох і більше фізичних величин, також допускається присвоювати різні класи точності для кожної фізичної величини.

Границі допустимих основної та додаткової похибок засобів вимірювання встановлюють у формі абсолютних, зведених або відносних значень, залежно від характеру їх зв’язку з інформативним параметром вхідного чи вихідного сигналів.

Границі допустимої абсолютної основної похибки встановлюють за формулами

(1.2)

. (1.3)

де

– границі допустимої абсолютної основної похибки, що встановлена в одиницях вхідної чи вихідної величини або умовно в поділках шкали; – значення вхідної чи вихідної величин засобу вимірювання чи кількість поділок шкали; і – додатні числа, які не залежать від .

Границі основної зведеної похибки встановлюються за формулою

, (1.4)

де

– границі допустимої зведеної основної похибки; – границі допустимої абсолютної основної похибки; – нормувальне значення, яке вибирають залежно від характеру шкали; – абстрактне число з ряду [1; 1,5 (1,6); 2; 2,5 (3); 4; 5; 6] .

Значення, які стоять у дужках, для засобів вимірювань, які розробляються заново, не використовуються.

Нормувальне значення

для засобів вимірювання з рівномірною, практично рівномірною чи степеневою шкалою і для вимірювальних перетворювачів встановлюють такими, що дорівнюють: більшій з границь вимірювань; більшому з модулів границь вимірювань, якщо нульове значення знаходиться всередині діапазону вимірювань (для електровимірювальних приладів допускається встановити таке значення, що дорівнює сумі модулів границь вимірювань).

Для засобів вимірювання фізичної величини, для яких прийнята шкала з умовним нулем, нормувальне значення дорівнює різниці границь вимірювань.

Для вимірювальних приладів з суттєво нерівномірною шкалою нормувальне значення встановлюють рівним всій довжині шкали або її частині, що відповідає діапазону вимірювань. При цьому границі абсолютної похибки встановлюють, як і довжину шкали, в одиницях довжини.

Границі допустимої відносної похибки встановлюються за формулою:

(1.5)

, (1.6)

де

– границі допустимої відносної основної похибки; – значення вимірюваної величини; , та – абстрактні додатні числа, вибрані з того ж ряду, що і (для зведеної похибки); – більша (за модулем) із границь вимірювань.

Для цифрових приладів клас точності переважно відображений двома числами, що записані через косу риску

. Ці числа відображають виражені у відсотках границі основної зведеної похибки : – на початку (при нульовому значенні ), а – в кінці границі вимірювання (показ ):

, (1.7)

. (1.8)

Для проміжних показів (

) границі зведеної похибки приладу змінюються лінійно. Таке нормування зумовлено тим, що для цифрових приладів характерна як адитивна (що не залежить від значення вимірюваної величини), так і мультиплікативна (що лінійно, прямо пропорційно залежить від значення вимірюваної величини) похибки.

Відповідно до означення зведеної похибки за класом точності (

), показом та границею вимірювання в явному вигляді можна встановити границі абсолютної

(1.9)

(1.10)

Границі допустимої додаткової похибки засобів вимірювання можна встановити в формі , що відрізняється від форми встановлення границь допустимої основної похибки. Їх встановлюють:

У вигляді сталого значення для всього діапазону значень виливної величини або сталих значень для певних інтервалів цього діапазону.

Зазначенням відношення границі допустимої додаткової похибки, що відповідає регламентованому інтервалу значень впливної величини, до ширини цього інтервалу.

Наведенням граничної функції впливу як залежності границь допустимої додаткової похибки від впливних величин.

Наведенням функціональної залежності границь допустимих відхилень від номінальної функції впливу.

Правильність вимірювання – це характеристика його якості, що відображає близькість до нуля систематичної похибки в його результаті. Якщо значення систематичної складової

похибки відоме, то результат вимірювання можна виправити введенням поправлення