Проведемо аналіз напрямку спеціалізації та визначимо рівень спеціалізації підприємства у таблиці 2.3.:
Таблиця2.3.
Об'єм і структура товарної продукції ТОВ "Аграрій СВПП"
Галузі і види продукції | 2006 р | 2007 р | 2008 р | середнє значення | питома вага | порядковий номер | ym(2i-1) | ||||
сума тис. грн. | % | сума тис. грн. | % | сума тис. грн. | % | ||||||
Зернові | 982 | 86,9 | 1275 | 113 | 2745 | 243 | 1667,3 | 39,5 | 1 | 39,52 | |
Технічні | 90,1 | 8,0 | 1436 | 127 | 2554 | 226 | 1359,9 | 32,2 | 2 | 96,70 | |
Інші види | 26,2 | 2,3 | 445 | 39,4 | 333 | 29,5 | 268,1 | 6,4 | 4 | 44,48 | |
Рослинництво | 1098 | 97,2 | 3156 | 279 | 5632 | 499 | 3295,2 | 78,1 | - | - | |
ВРХ | 9,5 | 0,8 | 100 | 8,9 | 354 | 31,3 | 154,6 | 3,7 | 6 | 40,30 | |
Свині | 0 | 0 | 318 | 28,1 | 1135 | 100 | 484,2 | 11,5 | 3 | 57,39 | |
Молоко | 21,8 | 1,93 | 276 | 24,4 | 476 | 42,1 | 257,8 | 6,1 | 5 | 54,99 | |
Інші види | 0 | 0 | 79,2 | 7,01 | 2 | 0,18 | 27,1 | 0,6 | 7 | 8,34 | |
Тваринництво | 31,3 | 2,8 | 773 | 68,4 | 1967 | 174 | 923,6 | 21,9 | - | - | |
Всього по підприємству | 1129 | 100 | 3928 | 348 | 7599 | 673 | 4218,8 | 100 | - | - | |
К с підприємства | 0,29 |
Аналізуючи дані таблиці 2.3., зазначимо що підприємство має зерново-технічний напрям виробництва із розвиненим тваринництвом. Коефіцієнт спеціалізації підприємства складає 0,29, що свідчить про середню спеціалізацію підприємства. Даний показник спеціалізацію говорить про стратегію діяльності підприємства, що спрямована на діяльність у кількох сферах виробництва культур, спрямовану на зниженню ризику отримання збитків у сумарній величині діяльності підприємства.
2.2 Показники розвитку галузі тваринництва: поголів’я, відтворення стада, продуктивність, валове виробництво
Проведемо аналіз показників розвитку галузі – виробництва м’яса ВРХ у таблиці 2.4.:
Таблиця 2.4.
Показники розвитку виробництва яловичини в ТОВ "Аграрій СВПП"
Показники | 2006 р | 2007 р | 2008 р | В середньому за 3 роки |
Виробничі витрати, тис.грн. | 159,0 | 560,7 | 970,4 | 563,4 |
Середньорічне поголів'я, гол. | 34 | 239 | 294 | 189 |
Валове виробництво, ц | 48 | 354 | 536 | 312,7 |
Середньодобовий приріст, г | 387 | 406 | 499 | 431 |
Щільність поголів'я на 100 га с-г угідь | 2 | 10 | 11 | 8 |
Отримано приросту на 100 га с-г угідь | 24 | 16 | 18 | 20 |
З аналізу таблиці 2.4. зазначимо якісні зміни щодо діяльності підприємства у даній сфері, зокрема ріст середньоденного приросту молодняку, також відбувається значний приріст поголів’я у 2007 році в порівнянні з 2006 та у 2008 в порівнянні з 2007 , але при цьому відмічається надто високий приріст виробничих витрат, зокрема у 2008 році, коли приріст затрат сягнув майже 90 %, а приріст чисельності поголів’я відбувся лише у розмірі 45 голів. Дані зміни повинні відбуватись у оптимальному співвідношенні. А коли темпи витрат перевищуватимуть темпи якісних змін і зокрема прибутку за рахунок цих змін то зрештою підприємство відмовиться від ведення діяльності у даній галузі, яка буде збитковою для нього.
Проведемо огляд динаміки середньодобового приросту на малюнку 2.1.:
З огляду мал.. 2.1. спостерігається чітка тенденція у якісній зміні даного показника ефективності виробництва: середньодобовий приріст м’яса ВРХ має щорічну тенденцію до збільшення на даному підприємстві.
Проведемо огляд зміни виробничих витрат підприємства на мал.2.2.:
Проводячи огляд росту виробничих витрат по виробництву м’яса ВРХ (Мал.2.2) зазначимо що за даний період розмір виробничих витрат значно зріс і надто високі темпи росту даної статті зобов’язує керівництво підприємства внести зміни у технологію виробництва даної продукції що вирівняти ситуацію стосовно відповідності росту показників.
2.3 Умови і рівень годівлі
Корми — один з найважливіших видів матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва тваринницької продукції, оскільки продуктивність тварин на 50 – 80% залежить від факторів зовнішнього середовища, з яких найголовнішим є годівля.
Годівля має велике значення. Тільки при забезпеченні тварин повноцінними кормами можна забезпечити їх високу продуктивність.
Від годівлі залежить не тільки кількість, а й якість продукції. При відгодівлі корів застосовують зелені корми, відходи технічного виробництва: борошняного, цукрового; комбікорми.
На практиці згодовують концентровані корми у вигляді пійла. Чим кращі грубі і соковиті корми, тим менше потрібно кормів.
Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів.
Використовується багато різноманітних кормів, які за походженням поділяють на такі групи: рослинні, корми тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, в свою чергу, поділяються на концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).
Міцна кормова база передбачає виробництво різних видів кормів залежно від галузі тваринництва, враховуючи при цьому природно-економічні умови господарства. Загальну кількість кормів і окремих їх груп обчислюють у кормових одиницях.
За одиницю кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.
Співвідношення кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання кормової бази г це забезпечення раціональної годівлі тварин збалансованими за всіма поживними речовинами кормами. При цьому в раціонах тварин має забезпечуватися оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.
Повноцінність і збалансованість кормових раціонів - найважливіша умова підвищення ефективності годівлі та продуктивності тварин.
Відповідно до біологічних особливостей худоби кормові раціони значно відрізняються за співвідношенням у них різних видів кормів. У раціонах годівлі найбільшу питому вагу займають концентровані корми.
У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25%. У раціонах годівлі ВРХ 19-20% кормів припадає на силос, 18% - на сіно, сінаж і солому, до 30% - на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубі корми.
Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на 1 умовну голову худоби (в ц корм. од.).
Кормова площа - це частина сільськогосподарських угідь підприємства, яка використовується для виробництва різних видів кормів для тваринництва.
Для розрахунку кормової площі господарства використовують формулу
де,
Кп - кормова площа господарства, га;
По- площа кормових культур на орних землях, га;
Пп- площа природних кормових угідь, га;
В1, В2, В3- частина валового збору окремих сільськогосподарських культур, що виділяється на корми, ц;
y1, y2,y3, - урожайність сільськогосподарських культур, частина валового збору яких виділяється на корми, ц/га.
2.4 Показники ефективності виробництва і продуктивності галузі (ціни реалізації, собівартість, рентабельність) і їх факторний аналіз
Проведемо огляд показників ефективності виробництва м’яса ВРХ у таблиці 2.5.:
Таблиця 2.5.
Показники ефективності виробництва яловичини в ТОВ "Аграрій СВПП"
Показники | 2006 р | 2007 р | 2008 р | В середньому за 3 роки |
Виробничі витрати, тис.грн. | 159,0 | 560,7 | 970,4 | 563,4 |
Валове виробництво, ц | 48,0 | 354,0 | 536,0 | 312,7 |
Фізична маса реалізованої продукції, ц | 18 | 156 | 403 | 192 |
Собівартість реалізації, тис.грн. | 21,0 | 146,2 | 450,5 | 205,9 |
Виручка від реалізації, тис.грн. | 9,5 | 100,2 | 354,0 | 154,6 |
Собівартість виробництва 1 ц, грн. | 3,31 | 1,58 | 1,81 | 2,24 |
Рівень товарності, % | 37,5 | 44,1 | 75,2 | 52,3 |
Ціна реалізації, грн./ц | 527,78 | 642,31 | 878,41 | 682,83 |
Собівартість реалізації, грн./ц | 1166,67 | 937,18 | 1117,87 | 1073,90 |
Прибуток (збиток) від реалізації 1 ц, грн. | -638,89 | -294,87 | -239,45 | -391,07 |
Рентабельність виробництва, % | -54,8 | -31,5 | -21,4 | -35,9 |
Аналізуючи дані таблиці 2.5., зазначимо що виробництво яловичини для підприємства було щорічним постійним збитком. Але дане підприємство на противагу ситуацію в Україні щодо даної галузі, коли відбувається скорочення і зникнення виробництва яловичини у підприємствах, не лише не прийняло рішення про ліквідацію даного виробництва, а й проводило і відмітимо що ефективно проводило заходи по підвищенню рентабельності виробництва даної продукції. Результат даних заходів був помітний у щорічній зміні показників. За рахунок постійного росту якісних показників підприємство щорічно збільшувало кількість поголів’я, створюючи таким чином додатковий ефект від наявності високого рівня росту середньоденного приросту.