Ефективність виробництва продукції в фермерських господарствах (стр. 2 из 5)

Отже, розрахунки по кожному технічному засобу (агрегату) не дають загальної картини використання всього комплексу (системи) машин. Тому опрацьовано новий підхід, що передбачає визначення комплексного коефіцієнта використання системи машин за запропонованою формулою.

,

Де Кквсм – коефіцієнт комплексного використання системи машин при

n-ій площі посів (коеф.,%);

Квтз – коефіцієнт використання технічного агрегату;

Втз – вартість технічного засобу.

У нашому випадку при вирощуванні озимої пшениці на 100 га коефіцієнт комплексного використання системи машин становитиме 9,3%

Такі розрахунки здійснено по усіх сільськогосподарських культурах. По основних з них вони наведені по кожному агротехнічному заходу й кожному технічному засобу (табл.. 1)

Таким чином, на основі технологічних карт визначають коефіцієнти використання окремих технічних засобів і комплексного використання системи машин по вирощуванню всіх сільськогосподарських культур. Після цього залежно від питомої ваги культур у структурі посівів відповідно розраховують зведений по культурах коефіцієнт використання технічного засобу та коефіцієнт комплексного використання системи машин.

Залежно від спеціалізації виробництва в рослинництві (зерно-буряковий, зерново-кормовий, зерново-буряково-кормовий, зерново-соняшниково-кормовий та ін..) та від питомої ваги вирощуваних культур у структурі посівних площ визначають комплекс машин, необхідних для вирощування даних культур при різних варіантах посівних площ (від 100 до 2000-2500 га з інтервалом у 100 га) (табл.. 2).

Таблиця 2

Комплексний коефіцієнт використання системи технічних засобів у різних сівозмінах залежно від розміру посівних площ, %

Посівні площі, га	Сівозміна
	Зернові (100%)		Зернові (80%) цукровібуряки (20%)		Зернові (60%) + кукурудза (10%) +цукровий буряк (15%) + багаторічні трави (15%)
	Комплексний коеф. вико рис. Системи машин, %	На 1 га, грн.	Комплексний коеф. вико рис. Системи машин, %	На 1 га, грн.	Комплексний коеф. вико рис. Системи машин, %	На 1 га, грн.
		Вартість технічних засобів		Вартість технічних засобів		Вартість технічних засобів
100	9	22220	8	27824	7	32658
200	19	11110	17	13912	13	16329
300	28	7407	25	9275	20	10886
400	37	5555	34	6956	27	8167
500	46	4444	42	5658	34	6532
600	56	3703	50	4715	40	5443
700	63	3269	57	4157	45	4848
800	70	2953	63	3754	51	4276
900	61	3364	69	3421	56	3926
1000	68	3027	77	3081	64	3421
1100	73	2826	69	3406	68	3226
1200	78	2645	71	3341	62	3538
1300	84	2465	74	3204	65	3365
1400	88	2342	74	3199	69	3159
1500	92	2235	78	3006	75	2923
1600	81	2538	83	2847	75	2922
1700	81	2532	82	2888	79	2792
1800	83	2486	86	2728	81	2690
1900	85	2413	79	2993	81	2715
2000	88	2333	80	2910	71	3076
2100	93	2222	80	2964	78	2820
2200	97	2126	83	2829	86	2519
2300	87	2359	87	2719	88	2498
2400	91	2260	88	2678	91	2411
2500	95	2170	91	2587	94	2320

Отже, раціональними можуть бути сільськогосподарські підприємства, площа землі в обробітку в яких становить 1,6-2,5 тис. га. Таких в Україні багато, адже 53% ріллі сільськогосподарських підприємств займають саме такого розміру господарства.

Господарства менших розмірів можуть створювати міжгосподарські машинно-технологічні кооперативи на безприбутковій основі і таким чином збільшувати площу обробітку для більш повного використання системи машин. Не менш важливе значення у підвищенні ефективності сільського господарства має формування оптимального розміру тваринницьких ферм і комплексів. На підвищення ефективності виробництва впливає рівень концентрації поголів’я, з підвищенням якого створюються умови для зменшення затрат праці й коштів на одиницю продукції як прямих, так і накладних (загальногосподарських, загальновиробничих) витрат.

Концентрація виробництва сільськогосподарської продукції передбачає зосередження засобів, збільшення обсягів виробництва й робочої сили в одному конкретному підприємстві, що зумовлює збільшення його розмірів та обсягів виробництва окремих видів продукції. Її визначають кількістю поголів’я й обсягом виробленої продукції на фермі чи комплексі.

Раціональні розміри тваринницьких ферм можуть бути обґрунтовані на основі: аналізу й оцінки фактично досягнутих на виробництві даних щодо ефективності виробництва конкретного виду продукції залежно від розміру діючих ферм на основі їх групування за кількістю поголів’я за ряд років і визначення тих, де собівартість продукції найнижча;

Розрахункового методу шляхом порівняння ряду варіантів за розмірами ферм щодо затрат праці, амортизаційних відрахувань, транспортних витрат, загальновиробничих витрат в розрахунку на одну голову і одиницю продукції та вибором на цій основі найбільш доцільного варіанта.

Обов’язковою умовою розробки й порівняння варіантів має бути їхня зіставність за рівнем оплати праці, вартості кормів, продуктивності тварин. Під час розробки варіантів необхідно враховувати, що при будівництві більших за кількістю поголів’я комплексів зменшується питома площа необхідної для забудови землі та витрати на її викуп у землевласника, а також питомі капітальні вкладення на одну голову, одиницю продукції, що в підсумку змінює величину витрат.

Проведене групування сільськогосподарських підприємств з виробництва молока, яловичини і свинини дає можливість визначити мінімальну та раціональну кількість поголів’я. (табл.. 3)

Таблиця 3

Середньорічне поголів’я тварин, за якого виробництво є прибутковим, або найменш збитковим

Тварини	Степ	Лісостеп	Полісся
Мінімальні розміри
Корови, гол	250-300	150-200	100-150
ВРХ (відгодівля), тис. гол	1,0-2,0	0,5-1,5	0,4-1,0
Свині, тис. гол.	3-5	3-5	2-5
Раціональні розміри
Корови, гол	500-1200	500-1000	400-800
ВРХ (відгодівля), тис. гол	2-5	1,5-2	1,0-1,5
Свині, тис. гол.	6-20	6-15	5-10

Визначення раціональних розмірів тваринницьких ферм і комплексів за фактичними результатами господарської діяльності мають певні недоліки, оскільки при цьому не враховується рівень господарювання: дотримання технологічних вимог, рівень годівлі, людський фактор і фактор керівника. Тому дослідження фактичних результатів слід доповнити розрахунками нормативних виробничих витрат. При цьому за результатами всі підприємства розрахунково ставляться в однакові умови за рівнем годівлі, за рівнем керівництва, продуктивності тварин, витрат кормів, оплати праці.

Комплексна механізація виробничих процесів на тваринницьких фермах і комплексах є вирішальним чинником підвищення продуктивності праці тваринників і зниження собівартості продукції. Однак її можна застосовувати тільки на фермах і комплексах з раціональною кількістю поголів’я тварин. При збільшенні розмірів ферм за поголів’ям тварин собівартість виробництва продукції знижується, а продуктивність праці підвищується. При цьому необхідно забезпечувати повне завантаження приміщень, використання технічних засобів, адже ці два чинники за умов різкого їх здоржчання впливають на собівартість продукції.