Оптичні приймальні пристрої (стр. 1 из 3)

Оптичні приймальні пристрої

1. Загальні відомості

Функцією оптичного приймального пристрою (ОПрП) є оптична демодуляція, або перетворення оптичних імпульсів в електричні сигнали з їх подальшим підсиленням та обробкою (регенерацією, фільтрацією і т.ін.). Приймальні пристрої ВОСП, подібно радіочастотним аналогам можна поділити на три групи: пристрої з попереднім оптичним підсилюванням, з гетеродинним прийомом, з прямим (або безпосереднім) детектуванням. Кожний з методів детектування забезпечує певну чутливість приймального пристрою під час перетворення світла в електричний струм та у подальшій обробці електричного сигналу.

Під чутливістю приймального пристрою розуміють мінімальну потужність оптичного сигналу на вході фотодетектора, що забезпечує необхідну якість прийому, яка оцінюється відношенням сигналу до шуму в аналогових системах та ймовірністю помилки у цифрових системах. Найбільшу чутливість забезпечують пристрої з безпосереднім оптичним підсилюванням та з гетеродинним прийомом.

У ВОСП нових поколінь, системах кабельного телебачення, системах великої протяжності (трансокеанічні, трансконтинентальні) передбачене використання оптичних підсилювачів (ОП). Використання ОП дозволить поліпшити технічні характеристики ВОСП (енергетичний потенціал, довжину регенераційної дільниці). Оптичні підсилювачі використовуються як попередні підсилювачі фотоприймальних пристроїв, як лінійні підсилювачі-ретранслятори, підсилювачі потужності в оптичному передавальному пристрої.

Розроблені оптичні підсилювачі таких типів: напівпровідникові оптичні підсилювачі, волоконно-оптичні підсилювачі. Напівпровідникові оптичні підсилювачі мають малі розміри, енергоспоживання, вони можуть ефективно поєднуватись з елементами інтегральної оптики. Волоконно-оптичні підсилювачі мають кращі характеристики у порівнянні з напівпровідниковими оптичними підсилювачами, але вони досить складні та мають більшу енергоємність. Оптичними напівпровідниковими підсилювачами є напівпровідникові лазерні підсилювачі та оптичні транзистори. Оптичний транзистор – активний оптоелектронний прилад, заснований на власній оптичній бістабільності, управляється оптичним випромінюванням. Цей прилад може виконувати функції комутатора, осередка пам’яті, підсилювача, обмежувача. Усі ці функції виконуються в оптичному діапазоні.

Для волоконних підсилювачів використовуються такі ефекти:

- підсилення оптичних імпульсів у світловодах з показником заломлення, що періодично змінюється;

- підсилення лазерного випромінювання внаслідок примусового комбінаційного розсіювання (ПКР).

При розповсюдженні оптичного імпульсу по світловоду, в якому створена поступальна низькочастотна хвиля змінення коефіцієнта заломлення, потужність імпульсу світла може збільшитись у декілька разів, за умови, що групова швидкість імпульсу, що розповсюджується, співпадає з фазовою швидкістю хвилі показника заломлення. Крім підсилення цього разу виникає також звуження оптичного імпульсу, що зменшує дисперсію у волоконному світловоді.

В останні роки практично вирішена проблема підсилення оптичних імпульсів з використанням ПКР у другому та третьому вікнах прозорості. Для забезпечення підсилення у волокно одночасно з сигналом,що підсилюється вводиться випромінювання накачування з меншою довжиною хвилі. При цьому для підсилення світлових імпульсів з довжиною хвилі оптичної несучої, що дорівнює1,35 мкм, потрібно джерело випромінювання з довжиною хвилі, що приблизно дорівнює 1,24 мкм. Для волоконних підсилювачів використовуються волокна, що легіруються ербієм. В наведені дані про волоконний ПКР підсилювач, що забезпечує підсилення 45 дБ, при цьому потужність накачування дорівнює 750 мВт, а також про підсилювач з коефіцієнтом підсилення 24 дБ при потужності накачування 400 мВт. У волоконних підсилювачах на основі ефекту ПКР може здійснюватись як побіжне, так і зустрічне накачування. Схема волоконного підсилювача наведена на рис. 1.

Волоконні підсилювачі на основі ПКР можуть бути примінені тільки для ліній зв’язку з одномодовими світловодами та з випромінювачами когерентного світла, ширина спектра випромінювання яких не перевищує декількох нанометрів. Використання волоконних підсилювачів дозволяє збільшити довжину регенераційної дільниці до 100-150 км.

Незважаючи на те, що найбільшу чутливість забезпечують приймальні пристрої з оптичним підсилюванням та з гетеродинним прийомом, на практиці найбільш поширеним є безпосереднє (пряме) детектування оптичних сигналів. Цього разу вхідний оптичний сигнал може бути як когерентним, так і некогерентним, що дозволяє використовувати як лазерні випромінювачі, так і світлодіоди.

При оптичному гетеродинному прийомі на фотодетектор подається сумісно з сигнальним світловим потоком опорна світлова хвиля лазера, що діє як гетеродин (рис. 3).

Фотострум є прямопропорційним оптичній потужності, що падає на фотодетектор, або він є пропорційним амплітуді світлової хвилі. Тому що характеристика ФД квадратична, при накладенні двох хвиль – сигнальної з частотою fC, та опорної з частотою f0 виникають биття з від’ємною частотою між хвилею опорного оптичного сигналу та хвилею гетеродина. На цю проміжну частоту настроюється підсилювач проміжної частоти, який підсилює сигнал, далі призводиться фільтрація сигналу та подальша його обробка.

При гетеродинному прийомі потрібне точне та стабільне перенесення гетеродином сигнальної хвилі на проміжну частоту. Крім того, фазові фронти сигнальної та опорної хвиль потрібні бути паралельними, щоб при їх накладанні струми від усіх дільниць апертури фотодетектора складались у фазі. На рис. 3 зображено накладання хвиль сигналу та гетеродина з кутом q між ними. Доведено, що при q=0, коли фазові фронти обох хвиль співпадають, струм проміжної частоти має найбільше значення, а межі кута q досить вузькі, вони не перевищують декількох градусів. Крім цього, накладаються вимоги на ступінь спотворень фазових фронтів обох хвиль. Існує оптимальна потужність гетеродина, яка не збільшує шумів при детектуванні.

При оптичному змішуванні зміна частоти та фази сигнального випромінювання безпосередньо переноситься на проміжну частоту, тому гетеродинний прийом може бути застосований для приймання сигналів, що модулюються не тільки за інтенсивністю, але й за фазою та частотою.

Фотодетектор для гетеродинного прийому повинен мати високий квантовий вихід та високу швидкодію, що відповідає діапазону проміжних частот. Якщо гетеродин має досить високу потужність, то підсилювання фотоструму у фотодетекторі непотрібне, більш того, застосування лавинного фотодетектора призведе до значного збільшення шумів.

Необхідність точного співпадання фазових фронтів сигналу та гетеродина, вимоги щодо малих викривлень цих фронтів потребують когерентності хвиль сигналу та гетеродина. Цей засіб підвищує чутливість прийому на 15-20 дБп, він застосовується у когерентних оптичних системах. Вже проводяться розробки когерентних ВОСП, довжина дільниці регенерації в яких сягає 120-200 км. Безпосередній оптичний прийом аналогічний прийому з прямим підсиленням високочастотних сигналів. На рис. 4 наведена структурна схема безпосереднього оптичного прийому.

Згіднозрис. 3 світловахвиляпадаєбезпосередньонасвітлочутливуплощадкуфотодетектора, деперетворюєтьсявелектричнийсигнал, якийпідсилюєтьсявисокочутливимпідсилювачем, далівирівнюється (якщоцецифровийсигнал) тафільтрується. Слідвідзначитиособливостіпідсилювача. Першиййогокаскадповиненмативисокучутливістьтавиконуватифункціїузгоджуючогопристрою, тобтоцеперетворювачтипу "струм-напруга", вінузгоджуєопіргенератораструму, якимєфотодетекторзвхіднимопоромнаступногокаскаду. Приймальним пристроям безпосереднього детектування властиві такі важливі особливості: простота виготовлення, налагодження та експлуатації, висока надійність та стабільність параметрів і характеристик, малі габарити та маса, низька енергоємність. Більшість сучасних ВОСП використовують пристрої безпосереднього детектування, детектором оптичного випромінювання є фотодіод або лавинний фотодіод, на вході попереднього підсилювача з малим рівнем шумів використовуються польові або біполярні транзистори. Чутливість широкополосних (або високошвидкісних) приймальних пристроїв обмежена чутливістю фотодетектора його шумами та шумами першого каскаду підсилювача. Підвищення чутливості фотоприймального пристрою досягається використанням лавинних фотодіодів. Якість прийому сигналів цифровим приймачем оцінюється коефіцієнтом помилок при заданій швидкості передачі, а для аналогових пристроїв – відношенням "сигнал/шум" (потужності сигналу до потужності шуму, різницею рівнів потужності сигналу та шуму).

2. Квантова межа чутливості

Для приймальних пристроїв оптичного діапазону існує фундаментальна межа, що зветься квантовою межею чутливості. Вона зумовлена статистичним характером оптичного випромінювання: випадковими є не тільки моменти приходу квантів, а й їх кількість протягом одиниці часу. Після детектування статистичні властивості стають надбанням і фотоелектронів, які генеруються приймачем випромінювання.

Квантову межу чутливості можна встановити, користуючись поняттям ідеального квантового детектора, яким є приймач випромінювання, в котрому відсутні власні джерела шуму (немає темнового, теплового, дробового струмів) та який підключено до навантаження, що не має шуму. Цей детектор здатен зареєструвати навіть одноелектронний імпульс струму, що викликаний прийомом одного кванта (ідеальний квантовий лічильник).