Крок 1: ввести нові значення параметра зовнішнього середовища або зовнішньої температури в систему параметричного синтезу; якщо відгук на виході 1, то перейти до кроку 2; якщо відгук на виході 2, то прийняти рішення про наступні дії.
Крок 2: перевірити, чи всі параметри зовнішнього середовища змінювалися і чи вичерпні межі варіації зовнішньої температури; якщо так, то закінчити опрацювання; якщо ні, то перейти до кроку 1.
На основі викладеного алгоритму можна зробити наступні висновки.
Знайдені на попередньому етапі внутрішні параметри можуть не забезпечити працездатність схеми при зміні того чи іншого параметра зовнішнього середовища або зовнішньої температури. Тоді треба повертатися до першого етапу і опрацьовувати внутрішні параметри заново.
Може статися, що в межах прийнятих обмежень технічні вимоги не виконуються. Тоді розробник повинен встановити, як діяти далі.
Нових задач, які треба вирішувати, цей етап не додає. Але розрахунок періодичного режиму при новому значенні зовнішньої температури неможливо зробити за один раз.
Діло в тому, що транзистор розігрівається із-за розсіювання на ньому потужності. Температура його переходів більше ніж температура зовнішнього середовища та залежить від двох факторів – зовнішньої температури та потужності розсіювання. На останню теж впливає температура середовища.
Робиться це від того, що змінюються параметри транзистора та його режими. Це змушує визначати періодичний режим послідовним зближенням: наприклад, припустити, що температура транзистора змінилась так, як і зовнішня температура, а потужність розсіювання зосталась однаковою; знайти нові параметри і режим транзистора, розрахувати потужність розсіювання і уточнити температуру на переходах транзистора; по знайденій температурі знову розрахувати параметри та режим транзистора, потужність розсіювання і температуру на переходах і т. і.
Ітерації повторюють до тих пір, поки різниця в температурі на переходах транзистора на сусідніх кроках не стане нижче заданої величині, визначаючої точність розрахунків.
В особливо відповідальних випадках домагаються працездатності схеми в найгіршому випадку, тобто при такому поєднанні зовнішніх параметрів та зовнішньої температури, при якому характеристики змінюються в найбільшій мірі.
Перевірити виконання цих вимог можна розрахунком періодичного режиму при кількох наборах зовнішніх параметрів та зовнішньої температури.
Третій етап: забезпечення працездатності схеми при розкиді її параметрів у межах допусків.
Цей етап зв’язаний с розрахунком чутливості характеристик схеми відносно її внутрішніх параметрів. Задача ускладнюється тим, що внутрішніх елементів в реальному випадку багато.
Тому її не можна вирішувати багаторазовим розрахунком періодичного режиму нелінійної схеми, по черзі змінюючи кожен із параметрів, оскільки це приводить до великих втрат машинного часу. З іншої сторони, чутливість – це похідна від відповідних показників схеми по параметру. Отож, є можливість спрощення при розрахунках.
Четвертий етап: попередити збудження паразитних коливань в проектованій схемі.
Тут треба проаналізувати стійкість як періодичного режиму, так і положення рівноваги (робочої точки).
Таким чином, використання ЕОМ в проектуванні схеми для класу нелінійних пристроїв, потребує вирішення ряду проблем.
Насамперед усього, необхідний метод розрахунку періодичного режиму нелінійної схеми, який би враховував усі фактори, практично впливаючи на її вихідні характеристики. Іншими словами, метод повинен бути досить точним, а це не допускає звичайних спрощень в обчислювальній процедурі та в моделі транзистора.
Далі необхідно аналізувати стійкість періодичного режиму та положення рівноваги в нелінійної схемі. Ці задачі також не входять до переліку вирішуємих ні в одній із описаних в літературі проблемно-орієнтованих програм.
Наступна проблема – чутливість характеристик нелінійної схеми до змін внутрішніх параметрів. Рішення цієї задачі отримано для двох випадків: перший – схема лінійна, другий – нелінійна схема, але резистивна, що орієнтує на розрахунок чутливості робочої точки в колах з транзисторами та іншими активними приладами. Засоби розрахунку чутливості в нелінійній інерційній схемі в літературі відсутні.
Нарешті, треба сказати про відсутність методики проектування за допомогою ЕОМ, в якій містились би рекомендації що до вибору внутрішніх параметрів, мали б вказівки про те, як зберегти працездатність схеми при зміні зовнішньої температури і зовнішніх параметрів, як знизити високу чутливість характеристик і т. і.
Що до систем автоматизованого схемотехнічного проектування, то її створення можливо лише після вирішення перелічених проблем. Більш того, додатково треба вирішити ще ряд запитань: як повинен працювати з системою користувач, як повинна функціонувати вона – в якій послідовності виконувати розрахунки, як взаємодіють програми; на якій ЕОМ розміщати таку систему і т. і.