Етапи модернізації існуючих мереж загального користування та розрахунок часових затримок повідомлень в інтелектуальній надбудові (стр. 2 из 3)

Повідомлення про запит послуг, що надходять від телефонної мережі на SSР, перш ніж будуть передані в ланку СКС №7, аналізуються обчислювальними засобами SSР. Проаналізовані повідомлення можуть утворювати черги, які очікують звільнення каналу СКС №7 убік SСР. Після передачі повідомлень ланкою СКС №7 від SSР до SСР, перед надходженням на обробку, вони можуть також утворювати черги, що очікують звільнення процесорів SСР. Нарешті, результати обробки запиту послуги перед їхньою передачею у зворотному напрямку з SСР в SSР можуть також утворювати черги, що очікують звільнення ланки СКС №7.

Оскільки всі повідомлення виникають у випадкові моменти часу, процес їхньої обробки та передачі розглядається як процес масового обслуговування, а обчислювальні системи SSР і SСР, а також канал СКС №7 – як системи масового обслуговування (СМО).

Інформація, що надходить в SSР внаслідок здійснення кожної транзакції, аналізується процесорною системою SSР протягом деякого середнього проміжку часу

. Так само, як і у випадку SСР, зазначений проміжок часу містить у собі не тільки час аналізу, але також і час очікування в чергах SSР. На відміну від SСР, затримки в чергах SSР практично мало залежать від інтенсивності запитів на інтелектуальні послуги, оскільки ці затримки визначаються загальним трафіком АТС, на якій реалізовані функції SSР.

Припустимо, що транзакції, що надходять, а також СЛСО та ЗПСО утворюють найпростіші пуассонівські потоки. Насправді це не так, але прийняття експонентного розподілу забезпечує деякий додатковий запас при розрахунках. Найпростіша модель каналу передачі даних між SSP і SCP є одноканальною СМО, у якій обробляються три потоки повідомлень:

–

– потік СЛСО, що мають найвищий пріоритет;

–

– потік транзакцій, що реалізують запити на послуги IN;

–

– потік ЗПСО, що мають найнижчий пріоритет.

На рис. 4 показано схему обслуговування зазначених потоків заявок в одноканальній СМО.

Рисунок 4 – Обслуговування заявок в одноканальній СМО

Коефіцієнт завантаження каналу сигнальними одиницями СЛСО, що утворюють потік

:

, (2)

де

– інтенсивність надходження СЛСО у ланку СКС;

– тривалість передачі СЛСО, обчислювана за формулою (2).

Коефіцієнт завантаження каналу сигнальними одиницями ЗНСО, що утворюють потік

:

, (3)

де

– інтенсивність надходження транзакцій у розрахунку на одну ланку СКС №7, обчислювана за формулою (3);

– середня тривалість передачі групи ЗНСО, що передаються в одному напрямку протягом однієї транзакції, обчислювана за формулою (2).

Оскільки увесь час, коли канал не зайнятий передачею транзакцій і СЛСО, використовується для передачі ЗПСО, сумарний коефіцієнт завантаження каналу завжди дорівнює 1, отже, коефіцієнт завантаження каналу сигнальними одиницями ЗПСО, що утворюють потік

:

. (4)

Заявки, що надійшли в канал і очікують передачі, заносяться у відповідні черги

, , . У чергах заявки впорядковані за часом їхнього надходження. Коли в каналі закінчується передача чергового повідомлення, то управління переходить до програми «Диспетчер». Програма вибирає для чергової передачі повідомлення з найвищим пріоритетом, якщо черги старших пріоритетів не містять повідомлень (тобто виявляються порожніми). Обране для передачі повідомлення захоплює канал на весь час його передачі. Якщо в систему надходить найпростіших потоків повідомлень із інтенсивностями , середні тривалості передачі повідомлень кожного типу дорівнюють відповідно , а їх другі початкові моменти – відповідно , де , то середній час очікування в черзі повідомлень, що мають пріоритет , визначається співвідношенням:

, (5)

де

;

;

– завантаження системи повідомленнями -го типу.

– коефіцієнт варіації часу передачі повідомлення -го типу.

– середньоквадратичне відхилення часу передачі повідомлення
-го типу.

У розглянутому конкретному випадку аналізу є лише

типи повідомлень, що передаються.

Для повідомлень потоку

( ):

, , , .

Для повідомлень потоку

( ):

, , , .

Для повідомлень, що утворюють потік

( ):

, , , ,

де

– тривалість передачі ЗПСО, обчислювана за формулою (4);

, , – коефіцієнти варіації часу передачі повідомлень СЛСО, транзакцій і ЗПСО відповідно.

Під час визначення значень коефіцієнтів варіації часу передачі повідомлень необхідноврахувати, що всі сигнальні одиниці СЛСО та ЗПСО мають практично постійну довжину, тобто

, , а отже, , . Повідомлення транзакцій мають інформаційні частини змінної довжини. Якщо припустити, що час передачі зазначених повідомлень розподілений за експоненціальним законом, то і коефіцієнт варіації .