де

- постійна поширення моди,

- полярні координати в площині поперечного перерізу волокна, а

- відстань по oci волокна. У загальному випадку вектори Е i Н знаходять з розв’язку рівнянь Максвела. Проте, оскільки оптичні волокна є слабо напрямлюючими (слабо каналізуючими), тобто відносна різниця між максимальним та мінімальним значеннями профілю показника заломлення

мала - зазвичай менше 1 %, вектори Е i Н можна апроксимувати розв’язками скалярного хвильового рівняння.
Постійна поширення

основної моди повинна знаходитися в інтервалі між двома екстремумами, які визначаються значеннями

для плоских хвиль, що поширюються у напрямку z у нескінченно (однорідних) середовищах з показником заломлення, рівним максимальному та мінімальному значенням профілю волокна

.
Якщо ці значення визначити як

- максимальне значення показника заломлення

,

- мінімальне значення показника заломлення

, то

буде обмежуватися інтервалом

(2.4)
де

- довжина хвилі у вакуумі. З урахуванням слабкої каналізації світловодів, призначених для систем оптичного зв'язку, тобто

,
з (2.4) випливає

, що співпадає з постійною поширення плоскої хвилі у z - напрямку у безмежному середовищі з показником заломлення

.
Таким чином, основна мода волоконного світловоду повинна бути квазіпоперечною електромагнітною (ТЕМ00) хвилею, у найпростішому випадку - це хвиля, одно рідно поляризована лише в одному напрямку. Позначивши напрямок поляризації через х, поле у світловоді можна записати у вигляді:

(2.5)
Тут компоненти поля Еу, Ez , H у , Hz не враховуються, оскільки вони дуже малі,

описує просторову фільтрацію у площині, перпендикулярній oci світловода,

- магнітна проникність середовища,

,
де

і

- діелектрична проникність вакууму.
Оскільки

, поляризаційні властивості волоконної структури слабо впливають на поле у світловоді. Відмітимо, що якщо діелектричні середовища мають приблизно однакові параметри, то відбивання плоскої хвилі від межі їх розділення практично не реагує на поляризацію падаючої хвилі. Відповідно й просторова варіація

поля повинна бути нечутливою до поляризаційних ефектів, тому

- розв’язок скалярного хвильового рівняння, тобто

, (2.6)
де

визначається виразом

(2.7)
Основна мода описується розв’язком рівняння (2.6), що відповідають найбільшому

, не залежному від полярного кута

.
Отже, основна мода - це квазіпоперечна електромагнітна хвиля, що визначається формулою (2.6), з просторовою залежністю

, що є розв’язком скалярного хвильового рівняння.
2.4 Оптичні волокна з гаусівським профілем показника заломлення
Числові методи розв’язку рівняння (2.6) для ступінчастого профілю волокна показують, що форма

приблизно гаусівська. У відповідності з цим поле моди ТЕМ
11 має вигляд:

(2.8)
де

- розмір плями. Цей вираз можна представити у якості пробної функції для стаціонарного виразу постійної поширення

, крім того розмір плями вибирається з умови забезпечення найбільшого

. Основна мода відповідає максимальному значенню

. Стаціонарний вираз для

має вигляд:

(2.9)
Таким чином, розмір плями

знаходиться безпосередньо. Підставляючи наближений вираз (2.8) у (2.9) можна визначити

з умови

. Наближення для постійної поширення

отримується далі підстановкою

у вираз (2.9). Знаючи

та

ми можемо повністю характеризувати поле за допомогою формул (2.5) та (2.8).
За допомогою загального виразу для розподілу показника заломлення можна конкретизувати форму профілю показника заломлення

, який має узагальнений вигляд:

(2.10)

- різниця показників заломлення, що визначається як

(2.11)
причому

характеризує довільну форму профіля (

при максимальній величині показника заломлення), а

- радіус серцевини оптичного волокна.
Спочатку ми розглянемо профіль, форма якого

представляється гаусівською функцією:

, (2.12)
Рівняння (2.12) визначає зв'язок радіуса серцевини волокна

, сталої розповсюдження світлової хвилі

і відносної різниці показників заломлення з радіусом світлової плями на виході оптичного волокна

:

, (2.13)
де

, а V - безрозмірний параметр волокна, що визначається як

. (2.14)
Розмір плями

, знаходиться з умови

, що дає

, (2.15)
Вираз (2.15) має фізичний зміст лише при

(

додатне). Проте, як буде показано нижче, цей факт не заважає вичерпному описові співвідношення (2.15) передавальних характеристик волоконних світловодів. Підставляючи

у (2.8), отримуємо вираз для