Смекни!
smekni.com

Напрямки розвитку волоконної оптики (стр. 3 из 7)

де

- постійна поширення моди,
- полярні координати в площині поперечного перерізу волокна, а
- відстань по oci волокна. У загальному випадку вектори Е i Н знаходять з розв’язку рівнянь Максвела. Проте, оскільки оптичні волокна є слабо напрямлюючими (слабо каналізуючими), тобто відносна різниця між максимальним та мінімальним значеннями профілю показника заломлення
мала - зазвичай менше 1 %, вектори Е i Н можна апроксимувати розв’язками скалярного хвильового рівняння.

Постійна поширення

основної моди повинна знаходитися в інтервалі між двома екстремумами, які визначаються значеннями
для плоских хвиль, що поширюються у напрямку z у нескінченно (однорідних) середовищах з показником заломлення, рівним максимальному та мінімальному значенням профілю волокна
.

Якщо ці значення визначити як

- максимальне значення показника заломлення
,
- мінімальне значення показника заломлення
, то
буде обмежуватися інтервалом

(2.4)

де

- довжина хвилі у вакуумі. З урахуванням слабкої каналізації світловодів, призначених для систем оптичного зв'язку, тобто
,

з (2.4) випливає

, що співпадає з постійною поширення плоскої хвилі у z - напрямку у безмежному середовищі з показником заломлення
.

Таким чином, основна мода волоконного світловоду повинна бути квазіпоперечною електромагнітною (ТЕМ00) хвилею, у найпростішому випадку - це хвиля, одно рідно поляризована лише в одному напрямку. Позначивши напрямок поляризації через х, поле у світловоді можна записати у вигляді:

(2.5)

Тут компоненти поля Еу, Ez , H у , Hz не враховуються, оскільки вони дуже малі,

описує просторову фільтрацію у площині, перпендикулярній oci світловода,
- магнітна проникність середовища,

,

де

і
- діелектрична проникність вакууму.

Оскільки

, поляризаційні властивості волоконної структури слабо впливають на поле у світловоді. Відмітимо, що якщо діелектричні середовища мають приблизно однакові параметри, то відбивання плоскої хвилі від межі їх розділення практично не реагує на поляризацію падаючої хвилі. Відповідно й просторова варіація
поля повинна бути нечутливою до поляризаційних ефектів, тому
- розв’язок скалярного хвильового рівняння, тобто

, (2.6)

де

визначається виразом

(2.7)

Основна мода описується розв’язком рівняння (2.6), що відповідають найбільшому

, не залежному від полярного кута
.

Отже, основна мода - це квазіпоперечна електромагнітна хвиля, що визначається формулою (2.6), з просторовою залежністю

, що є розв’язком скалярного хвильового рівняння.

2.4 Оптичні волокна з гаусівським профілем показника заломлення

Числові методи розв’язку рівняння (2.6) для ступінчастого профілю волокна показують, що форма

приблизно гаусівська. У відповідності з цим поле моди ТЕМ11 має вигляд:

(2.8)

де

- розмір плями. Цей вираз можна представити у якості пробної функції для стаціонарного виразу постійної поширення
, крім того розмір плями вибирається з умови забезпечення найбільшого
. Основна мода відповідає максимальному значенню
. Стаціонарний вираз для
має вигляд:

(2.9)

Таким чином, розмір плями

знаходиться безпосередньо. Підставляючи наближений вираз (2.8) у (2.9) можна визначити
з умови
. Наближення для постійної поширення
отримується далі підстановкою
у вираз (2.9). Знаючи
та
ми можемо повністю характеризувати поле за допомогою формул (2.5) та (2.8).

За допомогою загального виразу для розподілу показника заломлення можна конкретизувати форму профілю показника заломлення

, який має узагальнений вигляд:

(2.10)

- різниця показників заломлення, що визначається як

(2.11)

причому

характеризує довільну форму профіля (
при максимальній величині показника заломлення), а
- радіус серцевини оптичного волокна.

Спочатку ми розглянемо профіль, форма якого

представляється гаусівською функцією:

, (2.12)

Рівняння (2.12) визначає зв'язок радіуса серцевини волокна

, сталої розповсюдження світлової хвилі
і відносної різниці показників заломлення з радіусом світлової плями на виході оптичного волокна
:

, (2.13)

де

, а V - безрозмірний параметр волокна, що визначається як

. (2.14)

Розмір плями

, знаходиться з умови
, що дає

, (2.15)

Вираз (2.15) має фізичний зміст лише при

(
додатне). Проте, як буде показано нижче, цей факт не заважає вичерпному описові співвідношення (2.15) передавальних характеристик волоконних світловодів. Підставляючи
у (2.8), отримуємо вираз для