Електронний підхід. Однак лише після другої світової війни з'явилися пристрої, здавалося б, що підходять для досягнення заповітної мети - моделювання розумного поведінки; це були електронні цифрові обчислювальні машини. "Електронний мозок", як тоді захоплено називали комп'ютер, вразив в 1952 р. телеглядачів США, точно передбачивши результати президентських виборів за кілька годин до отримання остаточних даних. Цей "подвиг" комп'ютера лише підтвердив висновок, до якого в той час прийшли багато вчених: настане той день, коли автоматичні обчислювачі, так швидко, невтомно і безпомилково виконують автоматичні дії, зможуть імітувати необчислювальних процеси, властиві людського мислення, у тому числі сприйняття і навчання, розпізнавання образів, розуміння повсякденної мови і листи, прийняття рішень у невизначених ситуаціях, коли відомі не всі факти. Таким чином "заочно" формулювався свого роду "соціальне замовлення" для психології, стимулюючи різні галузі науки. Багато винахідники комп'ютерів і перші програмісти розважалися становлячи програми для зовсім не технічних занять, як твір музики, рішення головоломок та ігри, на першому місці тут виявилися шашки і шахи. Деякі романтично налаштовані програмісти навіть примушували свої машини писати любовні листи. До кінця 50-х років усі ці захоплення виділилися на нову більш-менш самостійну гілку інформатики, що отримала назву "штучний інтелект". Дослідження в галузі ШІ, спочатку зосереджені в декількох університетських центрах США - Массачусетському технологічному інституті, Технологічному інституті Карнегі в Піттсбурзі, Стенфордському університеті, - нині ведуться в багатьох інших університетах та корпораціях США та інших країн. Загалом дослідників ШІ, що працюють над створенням мислячих машин, можна розділити на дві групи. Одних цікавить чиста наука і для них комп'ютер - лише інструмент, що забезпечує можливість експериментальної перевірки теорій процесів мислення. Інтереси іншої групи лежать у області техніки: вони прагнуть розширити сферу застосування комп'ютерів і полегшити користування ними. Багато представників другої групи мало дбають про з'ясуванні механізму мислення - вони вважають, що для їх роботи це навряд чи більш корисно, ніж вивчення польоту птахів і літакобудування. В даний час, проте, виявилося, що як наукові так і технічні пошуки зіштовхнулися з незрівнянно серйознішими труднощами, ніж уявлялося першим ентузіастам. На перших порах багато піонери ШІ вірили, що через якийсь десяток років машин знайде найвищі людські таланти. Передбачалося, що подолавши період "електронного дитинства" та навчившись в бібліотеках всього світу, хитромудрі комп'ютери, завдяки швидкодії точності й безвідмовної пам'яті поступово перевершать своїх творців-людей. Зараз мало хто говорить про це, а якщо й говорить, то аж ніяк не вважає, що подібні чудеса не за горами. Протягом усієї своєї короткої історії дослідники в галузі ШІ завжди перебували на передньому краї інформатики. Багато нині звичайні розробки, в тому числі вдосконалені системи програмування, текстові редактори і програми розпізнавання образів, значною мірою розглядаються на роботах з ШІ. Коротше кажучи, теорії, нові ідеї, і розробки ШІ незмінно привертають увагу тих, хто прагне розширити області застосування і можливості комп'ютерів, зробити їх більш "доброзичливими" тобто більш схожими на розумних помічників і активних порадників, ніж ті педантичні і тупуваті електронні раби, якими вони завжди були. Незважаючи на багатообіцяючі перспективи, жодної з розроблених до цих пір програм ІІ можна назвати "розумної" у звичайному розумінні цього слова. Це пояснюється тим, що всі вони вузько спеціалізовані; найскладніші експертні системи за своїми можливостями швидше нагадують дресированих або механічних ляльок, ніж людину з його гнучким розумом і широким кругозором. Навіть серед дослідників ШІ тепер багато хто сумнівається, що більшість подібних виробів принесе суттєву користь. Чимало критиків ШІ вважають, що такого роду обмеження взагалі нездоланні. До числа таких скептиків належить і Х'юберт Дрейфус, професор філософії Каліфорнійського університету в Берклі. З його точки зору, істинний розум неможливо відокремити від його людської основи, закладеною у людському організмі. "Цифровий комп'ютер - не людина,-говорить Дрейфус. - У комп'ютера немає ні тіла, ні емоцій, ні потреб. Він позбавлений соціальної орієнтації, яка купується життям у
суспільстві, а саме вона робить поведінку розумним. Я не хочу сказати, що комп'ютери не можуть бути розумними. Але цифрові комп'ютери, запрограмовані фактами і правилами з нашої, людської, життя, дійсно не можуть стати розумними. Тому ШІ в тому вигляді, як ми його представляємо, неможливий ".
Кібернетичний підхід. Спроби побудувати машини, здатні до розумного поведінці, в значною мірою натхненні ідеями професора МТІ Норберта Вінера, однією з визначних особистостей в інтелектуальній історії Америки. Крім математики він мав широкі пізнання в інших областях, включаючи нейропсихологию, медицину, фізику і електроніку.Вінер був переконаний, що найбільш перспективні наукові дослідження в так званих прикордонних областях, які не можна конкретно віднести до тієї чи іншої конкретної дисципліни. Вони лежать десь на стику наук, тому до них зазвичай не підходять настільки суворо. "Якщо утруднення у вирішенні будь-які проблеми психології мають математичний характер, пояснював він, - то десять необізнаних у математиці психологів просунутися не далі одного настільки ж недосвідченого ". Вінеру і його співробітнику Джуліану Бігелоу належить розробка принципу "зворотного зв'язку", який був успішно застосований при розробці нової зброї з радіолокаційним наведенням. Принцип зворотного зв'язку полягає у використанні інформації, що надходить з навколишнього світу, для зміни поведінки машини. В основу розроблених Вінером і Бігелоу систем наведення були покладені тонкі математичні методи; при щонайменшій зміні відбитих від літака радіолокаційних сигналів вони відповідно змінювали наводку знарядь, тобто - помітивши спробу відхилення літака від курсу, вони негайно розраховували його подальший шлях і направляли знаряддя так, щоб траєкторії снарядів і літаків перетнулися . Надалі Вінер розробив на принципі зворотного зв'язку теорії як машинного і людського розуму. Він доводив, що саме завдяки зворотного зв'язку все живе пристосовується до навколишнього середовища і домагається своїх цілей. "Усі машини, що претендують на" розумність ", - писав він, - повинні мати здатність переслідувати певні цілі і пристосовуватися, тобто навчатися". Створеної ним науці Вінер дає назву кібернетика, що в перекладі з грецького означає керманич. Слід зазначити, що принцип "зворотного зв'язку", введений Вінером був у якійсь мірі передбачив Сеченовим в явищі "центрального гальмування" в "Рефлекси головного мозку" (1863 р.) і розглядався як механізм регуляції діяльності нервової системи, і який ліг в основу багатьох моделей довільної поведінки у вітчизняній психології.
Нейронний підхід. До цього часу й інші вчені стали розуміти, що творцям обчислювальних машин є чому повчитися у біології. Серед них був нейрофізіолог і поет-аматор Уоррен Маккалох, що володів як і Вінер філософським складом розуму і широким колом інтересів. У 1942 р. Маккалох, беручи участь у науковій конференції в Нью-Йорку, почув доповідь одного із співробітників Вінера про механізми зворотного зв'язку в біології. Висловлені в доповіді ідеї перегукувалися з власними ідеями Маккалоха щодо роботи головного мозку. Протягом наступного року Маккалох у співавторстві зі своїм 18-річним протеже, блискучим математиком Уолтером Піттс, розробив теорію діяльності головного мозку. Ця теорія і була тією основою, на якій сформувалося широко поширена думка, що функції комп'ютера та мозку значною мірою подібні. Виходячи почасти з попередніх досліджень нейронів (основних активних клітин, складових нервову систему тварин), проведених Маккаллох, вони з Питтсом висунули гіпотезу, що нейрони можна спрощено розглядати як пристрої, які оперують двійковими числами. Двійкові числа, що складаються з цифр одиниця і нуль, - робочий інструмент одній з систем математичної логіки. Англійський математик XIX ст. Джордж Буль, який запропонував цю дотепну систему, показав, що логічні твердження можна закодувати у вигляді одиниць і нулів, де одиниця відповідає істинному висловом а нуль - помилковому, після чого цим можна оперувати як звичайними числами. У 30-ті роки XX ст. піонери інформатики, особливо американський вчений Клод Шеннон, зрозуміли, що виконавчі одиниця і нуль цілком відповідають двом станам електричної ланцюга (включено-виключено), тому двійкова система ідеально підходить для електронно-обчислювальних пристроїв.
Штучний інтелект - наймолодше науковий напрям. Поява його було підготовлено розвитком потужності обчислювальних машин. Штучний інтелект займає виняткове становище.Це пов'язано з наступним:
1) частину функцій програмування в даний час виявилося можливим передати машині. При цьому спілкування з машиною відбувається на мові, близькою до розмовної. Для цього в ЕОМ закладають величезну базу знань, способи рішення, процедури синтезу, програми, а також засоби спілкування, що дозволяють користувачеві легко спілкуватися з ЕОМ.