Монтаж пристроїв та систем автоматизації (стр. 6 из 9)

Щоб уникнути пошкодження прилади і апаратуру не допускається встановлювати: в приміщеннях з незакінченими будівельними і обробними роботами, а також до закінчення робіт по монтажу технологічного устаткування; в місцях, схильних вібрації; в умовах агресивних середовищ і місцях з підвищеною вогкістю; в місцях з сильним магнітним полем.

До монтажу приладів, встановлюваних в щитах і пультах, пред'являються спеціальні вимоги (ОСТ 36.13—76). Наприклад, при установці на фасадній панелі щита приладів завдовжки (глибиною) більше 300 мм незалежно від їх маси або масою більше 10 кг незалежно від їх глибини їх хвостову частину закріплюють на каркасі щита. Вживаний для цього вузол кріплення (Рис.7.1, а) є опорою 6 з перфорованого профілю, яка спирається на два бічні швелери 5, закріплених на стійках 7 каркаса щита. Прилади 3 фіксують на опорі 6 хомутами 4. На малюнку показаний приклад закріплених на одній опорі двох приладів різних габаритів, внаслідок чого їх корпуси виявляються на різній відстані від опори. Для усунення цього застосовують підставки 2 з підкладками.

При установці групи приладів (Рис.7.1, б)в один ряд впритул один до одного їх притискують до опори загальним швелером за допомогою шпильок 9. Між приладами і швелером встановлюють еластичні підкладки, які оберігають прилади від пошкоджень при вібраційних навантаженнях на щит.

Рис.7.1. Приклад кріплення на каркасі щита хвостових частин одиночних приладів (а) і групи приладів (б): 1 — фасадна панель, 2 — підставка, 3 — прилади, 4 — хомут, 5 — бічний швелер, 6 — опора, 7 — стоїка, 8 — швелер, 9 — шпилька

Апаратуру, встановлювану усередині щитів (наприклад, блоки контактних затисків, апаратуру сигналізації, трансформатори), вмонтовують на уніфікованих деталях. Деталі, на яких кріплять апаратуру (скоби, косинці, швелери), називаються основними (Рис.7.2, а).Зубчатіскоби 1 встановлюють на бічних площинах каркасів щитів, а також на поворотних рамах, косинці 2 і 4 — на каркасах щитів в площині, паралельній фасаду, а також в корпусах пультів.

В основній полиці скоб і косинців виконані подовжні овальні отвори і трапецієвидні виступи, кожний з яких має по одному поперечному отвору. Отвори призначені для закріплення апаратів захищеного виконання, настановні отвори яких розташовані зовні зони висновків, а проводки приєднуються спереду або ззаду. Невелика відстань між сусідніми отворами дозволяє встановлювати апарати практично на будь-якій відстані один від одного.

Трапецієвидні виступи з овальними отворами служать для закріплення апаратів, настановні отвори яких знаходяться зверху і знизу корпуси в зоні висновків, а проводки приєднуються ззаду.

Деталі, що використовуються для монтажу апаратури і проводок, називаються допоміжними (Рис.7.2, б). Наприклад, підставку 5 використовують для установки трансформаторів і іншої апаратури масою більше 10 кг в горизонтальному положенні, кронштейни К4—К6 (6) — для монтажу в одному ряді апаратів з різними міжцентровими відстанями настановних отворів, кронштейни К55 (7) —для кріплення штепсельних роз'ємів ШР і СШР, кронштейни КП4 (8)— для кріплення пластмасових вентилів, стельових патронів і інших настановних виробів. Електричні і трубні проводки в щитах і пультах кріплять на кронштейнах К51 (9).

Кріплять прилади і апаратуру на несучих конструкціях (щитах, пультах і стативах) кріпильними деталями, що не мають зірваних резьб, шлицев і граней. Всі різьбові з'єднання повинні бути туго затягнутий. В місцях, схильних вібрації, прилади і апаратуру встановлюють на амортизаціях, щоб повністю усунути або змінити частоту і амплітуду коливань до значень, що забезпечують нормальну роботу приладів і міцність їх кріплення. В останньому випадку різьбові з'єднання забезпечують пружинними шайбами, шплінтами або контргайками, що виключають їх мимовільне відгвинчування.

Рис.7.2. Основні (а) і допоміжні (б) деталі для монтажу апаратури і проводок усередині щитів і пультів: 1 — зубчата скоба, 2—зубчатий косинець, 3 — скоба, 4 — косинець, 5 —подставка, 6-9 - кронштейни (К4-К6, К55, К114, К51)

Відповідно до СНіП 3.05.07—85 захисне заземлення систем автоматизації вмонтовують одночасно зі всіма монтажними роботами.

Технологічні установки, що автоматизуються, харчуються, як правило, від електроустановок напругою до 1000 В з глухозаземленой нейтралью. В таких установках заземлення як захисну міру безпеки від поразки електричним струмом називають зануленням (на відміну від електроустановок з ізольованою нейтралью, де застосовується термін заземлення).

При зануленні всі металеві корпуси електроприймачів і металеві конструкції електрично зв'язані через нульовий захисний дріт з глухозаземленной нейтралью сіті — від неї харчується система автоматизації. Завдяки цьому всяке замикання на корпус перетворюється на коротке замикання і аварійну ділянку відключається запобіжником або автоматом.

Сіть занулення передбачають в електротехнічній частині проекту. Її вмонтовують спеціалізовані електромонтажні організації. При монтажі систем автоматизації виконують лише приєднання елементів вказаних систем до сіті занулення за допомогою нульових захисних провідників. Занулення виконують: при напрузі змінного струму 380 В і вище і постійного струму 440 В і вище — у всіх електроустановках; при номінальних напругах змінного струму вище 42 В і постійного струму вище 110 В — тільки в електроустановках, розміщуваних в приміщеннях з підвищеною небезпекою і в особливо небезпечних, а також в зовнішніх установках; у вибухонебезпечних установках — при будь-якій напрузі змінного і постійного струму.

В технологічних установках зануленню, що автоматизуються, підлягають: металеві частини приладів і електроустановок, в яких при пошкодженні ізоляції оболонок дротів можливо поява небезпечного для життя персоналу напруги, у тому числі: корпуси манометрів ЕКМ і МЕД, дифтягомеров ДТ, гідравлічних (ГИМ) і електричних (МЕО) виконавчих механізмів і інших засобів автоматизації, апаратів управління, захисту, освітлення; щити і пульти систем автоматизації (включаючи щити живлення і сигналізації); броня і оболонки пневмока-білей, контрольних кабелів, металеві оболонки дротів; захисні сталеві труби, металеві короби і лотки, кронштейни і інші види металоконструкцій; корпуси сполучних коробок при введенні в них неброньованих кабелів з неметалічними захисними оболонками; металеві конструкції групових стендів приладів; корпусу джерел живлення, випрямлячів і трансформаторів.

Як нульові захисні провідники можуть бути використаний: нульові робочі провідники; спеціально передбачені для цієї мети провідники (четверта або третя жила кабелю, четвертий або третій дріт, сталеві смуги); металеві конструкції будівель (ферми, колони, естакади) виробничого призначення (майданчики обслуговування, обрамлення каналів); сталеві труби електропроводок; алюмінієві оболонки кабелів; металеві короби і лотки для прокладки електричних проводок і т.д.

Використовувати як нульові захисні провідники газопроводи і імпульсні трубопроводи від них, лінії каналізації і центрального опалювання забороняється.

Для надійного з'єднання сталевих труб електропроводок, що використовуються як нульові захисні провідники, при відкритій прокладці застосовують добре затягнуті муфти, ущільнені на сурику, або інші конструкції, що забезпечують надійний контакт; при прихованій прокладці і в сітях із заземленою нейтралью при відкритій прокладці — сталеві різьбові муфти, ущільнені на сурику і приварені до труб в двох-трьох крапках з обох боків. На довгій ділянці різьблення (зганянні) з боку зганяння перед муфтою встановлюють контргайку. При з'єднанні труб на чавунних муфтах і чавунних электрофитингах в обхід муфт і электрофитингов приварюють перемички з круглої сталі діаметром 6—8 мм.

Броню кабелів (Рис.7.3, а) у кінцевих закладень зануляют за допомогою провідника, один кінець якого припаюють до броні, а інший приєднують до занулюючого щита, коробки і т.п. За-нуляющий провідник до броні кабелю приєднують після оброблення кінця кабелю, до накладення ізолюючих обмоток на корінець закладення. У місця обріза броні на оболонку кабелю підмотують шнуровий азбест для запобігання місця паяння від забруднення бітумним складом. Броню кабелю зачищають і лудять припоєм ПОС-61.

Рис.7.3. Заземлення броні кабелю (а) і екрануючої оплетки (б, в): 1 — зануляющий провідник, 2 —- бандаж із мідного дроту, 3 — мідналуджена смужка, 4 — паянняприпоєм ПОС-61

Зануляющий провідник 1, який звичайно виготовляють в монтажно-заготовчих майстерних, також лудять припоєм ПОС-61 по всій довжині і оконцовывают наконечником опресовкою. Щоб уникнути виплавки при короткому замиканні напувати наконечник на зануляющий провідник заборонено.

Провідник укладають уздовж кабелю на місцях броні, що лудять, прикріплюють до кабелю бандажем 2 з 3 — 4 витків мідного лудженого дроту діаметром 1 мм і припаюють припоєм ПОС- 61 до обох стрічок броні. Для захисту від вологи місця паяння зачищають від слідів флюсу і покривають декількома шарами асфальтового лака.

Екрануючі оплетки кабелю або дроту (Рис.7.3, б)зануляют перед місцем їх кріплення у збірки затисків або у введення в прилад або апарат. На відстані 10—15 мм від цього місця на екрануючу оплетку накладають бандаж з 6 — 7 витків мідного дроту діаметром 0,4 — 0,5 мм.