В усіх варіантах передбачається вивести ЧАЕС з експлуатації, ввести потужності, що замінять її, на РАЕС (1-й блок) і ХАЕС (2-й блок), а також завершити будівництво 3-го і 4-го енергоблоків на ХАЕС і 4-го енергоблока ПУАЕС.
5. Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив.
Особливістю першого варіанта є те, що після введення в експлуатацію недобудованих перерахованих вище ядерних енергоблоків будівництво нових АЕС не передбачається. У цьому варіанті буде мати місце поступове вибуття потужностей існуючих АЕС до 2030 р. після завершення проектного 30-літнього терміну експлуатації. До 2020 р. по цьому варіанту залишається в експлуатації 6 енергоблоків потужністю по 1 млн.кВт.г (РАЕС – 1 блок, ХАЕС – 3 блока, ЗАЕС – 1 блок і ПУАЕС – 1 блок), до 2030 р. із виведенням з експлуатації енергоблока №6, введеного у 1995р., Україна буде мати 5 млн.кВт потужності.
За другим варіантом розвитку ядерної енергетики відповідно до розрахунків, встановлена потужність АЕС у 2010-2030 рр. повинна скласти біля 15,8 млн.кВт з річним виробітком електроенергії при оптимальних коефіцієнтах використання 0,85-0,86 у 120 млрд.кВт.г. Вся інша потреба України буде покриватися в основному за рахунок ТЕС і частково за рахунок ГЕС і нетрадиційних джерел енергії (НДЕ). У цьому випадку необхідно збільшити виробіток електроенергії на ТЕС у 1,8-2 разів. Буде потрібно в 1,5-1,6 разів більше мінерального палива навіть при широкому використанні ПГУ й інші високоефективні методи, що підвищують ККД енергогенерування.
За третім варіантом виробіток електроенергії на ТЕС залишається в теперішініх межах, а весь приріст виробництва електроенергії забезпечується за рахунок розвитку ядерної енергетики. При цьому на АЕС необхідно буде виробляти 183-198 млрд кВт.г до 2030 р., а встановлену потужність довести до 24,5-26,4 млн.кВт. У таблиці 2 наведені характеристики прогнозованих варіантів.
Таблиця 2
Прогноз сценаріїв розвитку ядерної енергетики в Україні до 2030 р.
| Варі-анти розви-тку | Тип стан-ції | 1998 | 2010 | 2020 | 2030 | ||||
| Встанов-лена потуж-ність, млн кВт | Виробі-ток електро-енергії, млрд кВт.г | Встанов-лена потуж-ність, млн кВт | Виробі-ток електро-енергії, млрд кВт.г | Встанов-лена потуж-ність, млн кВт | Виробі-ток електро-енергії, млрд кВт.г | Встанов-лена потуж-ність, млн кВт | Виробі-ток електро-енергії, млрд кВт.г | ||
| І | АЕС ТЕС ГЕС НДЕ Разом | 15,8 14,2-15,2 9,0 2,0 41-42 | 120 85-90 17,0 3,0 22,5-23,0 | 6,0 27,5-29,5 9,0 3,0 45,5-47,5 | 47,0 182-192 17,0 4,0 250-260 | 5,0 34-37 9,0 4,0 52-55 | 37,0 226-241 17,0 5,0 285-300 | ||
| ІІ | АЕС ТЕС ГЕС НДЕ Разом | 12,8 36,4 4,7 53,9 | 75,2 80,9 15,9 173 | 15,8 14,2-15,2 9,0 2,0 41-42 | 120 85-90 17,0 3,0 22,5-23,0 | 15,8 17,7-19,7 9,0 3,0 45,5-47,5 | 120 109-119 17,0 4,0 250-260 | 15,8 23,2-26,2 9,0 4,0 52-55 | 120 143-158 17,0 5,0 285-300 |
| ІІІ | АЕС ТЕС ГЕС НДЕ Разом | 16,7-17,3 13,3-13,7 9,0 2,0 41-42 | 125-130 80,0 17,0 3,0 225-230 | 20,0-21,2 13,5-14,3 9,0 3,0 45,5-47,5 | 149-159 80,0 17,0 4,0 250-260 | 24,5-26,4 14,5-15,6 9,0 4,0 52-55 | 183-198 80,0 17,0 5,0 285-300 | ||
Джерело №7 у Списку використаної літератури
Аналіз цих сценаріїв розвитку ядерної енергетики показує, що максимальне залучення ТЕС у покриття потреби України в прогнозованому періоді буде мати місце в першому варіанті. На рівні 2030 р. виробіток електроенергії на цьому типі генеруючих потужностей повинен скласти порядку 226-241 млрд кВт.г. Необхідна потреба в паливі для ТЕС на виробіток електроенергії буде складати на рівні 2030 р. біля 54-57 млн т у.п. за першим варіантом. При цьому перевитрати палива в порівнянні з третім варіантом розвитку енергетики складуть 35,0-38,5 млн т у.п., а за другим варіантом – 15,0-18,6 млн т у.п.
Потреба в паливі у таких обсягах може скласти серйозні проблеми, оскільки розвиток власного вугільного палива в Донецькому басейні потребує додаткових капітальних і матеріальних витрат, перспективи значного збільшення видобутку газу і нафти в Україні досить проблематичні, а імпортування хоча б частини енергоресурсів для покриття потреби ТЕС у паливі в умовах усе зростаючих на них цін призведе до знасних витрат.
Витрати коштів на придбання палива за першим варіантом становлять 2,3-2,4 млрд дол., за другим варіантом – 1,4-1,6 млрд дол. та за третім варіантом – 0,8 млрд дол. В порівнянні з третім варіантом розвитку ядерної енергетики перевитрати затрат на паливо за першим варіантом становитиме 1,0-1,1 млрд дол., а за другим варіантом – 0,4-0,5 млрд дол.
Щодо загальних витрат, то проведені техніко-економічні розрахунки показали, що найбільш низькі приведені витрати отримані по третьому сценарію розвитку енергетики – 5,86 цент/кВт.г. Він найбільше економіко-екологічно ефективний. По сумарних приведених витратах (які включають складові по капітальним вкладенням, експлуатаційні витрати на паливо і збиток на екологію, і ризик) цей сценарій на 29% нижче в порівнянні з першим сценарієм і на 16% нижче в порівнянні з другим сценарієм, проте капітальні вкладення за третім сценарієм на 32% більші ніж у порівнянні з першим сценарієм і на 14% у порівнянні з другим сценарієм.
6. Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями.
На сьогодні програма розвитку атомної енергетики до 2010 р. визначена в Національній енергетичній програмі України, що була затверджена Верховною Радою України у квітні 1996 р. Відповідно до постанови Верховної Ради України в цю програму вносяться зміни та доповнення на основі фінансово-економічної ситуації, яка склалась на сьогодні у країні. “Концепція розвитку атомної енергетики України до 2030 року ” зараз розробляється Міненерго України. Концепція передбачає досягнення рівня виробництва електроенергії атомними станціями до 100 млрд/кВт.ч та підтримку його після 2010 р., що має бути досягнуто за рахунок:
- введення двох блоків високого ступеня готовності ХАЕС-2 та РАЕС-4;
- введення двох блоків середнього ступеня готовності ХАЕС-3 та ХАЕС-4;
- продовження строку служби діючих енергоблоків;
- проектування нових АЄС на основі реакторів нового покоління.
7. Необхідні ресурси та умови.
Урядова програма розвитку атомної енергетики України майже співпадає з другим сценарієм розвитку енергетики, що наведено вище, де вказувалися витрати, які необхідні для впровадження цього варіанту розвитку ядерної енергетиці, тому по перших трьох пунктах урядової програми питань, окрім належного фінансування не виникає, а воно, у свою чергу, може бути забезпечене за рахунок надання допомоги Комісією ЄС (за програмою ТАSIS на суму $66 млн), надання допомоги Німеччиною на суму $20 млн, надходження коштів у рамках Ліссабонської ініціативи на суму $30 млн, а також за проектом ЄБРР на загальну суму $1480,6, що фінансується 6 міжнародними кредиторами, головний з яких “Євроатом” .
Щодо останнього пункту , який передбачається “Концепцією розвитку атомної енергетики України до 2030 року”, то розробки нових реакторів вже ведуться на лабораторному рівні в Росії та США.
Як перший етап переходу на якісно новий рівень у ядерній енергетиці можна розглядати використання електроядерних установок. Мінатом Росії виступив з ідеєю міжнародного проекту розробки реактора нового покоління - реактора природної безпеки. У Мінатомі Росії підготовлено Програму по створенню електроядерних систем для промислової енергетики. Першим етапом цієї програми передбачається створення діючого прототипу електроядерного реактора . Відповідно до Програми створення прототипу знадобиться майже сім років. Створення промислової установки триватиме ще 10 років. Таким чином, орієнтовно до 2020 р. Росія матиме реактор природної безпеки. Росія запрошує до участі у цьому проекті такі країни, як Китай, Індія, Іран, Франція, Німеччина, Україна.
Наступний якісний стрибок у розвитку світової ядерної енергетики очікується у 30-х роках наступного століття і пов”язаний з плановим уведенням в експлуатацію реактора термоядерного синтезу. Створення такого реактора ведеться в рамках міжнародного проекту “ITEP”, у якому беруть участь усі країни великої сімки.