У метеорології прийнято перехід середньої добової температури повітря через 00С у бік потепління вважати за початок весни, а перехід її восени в бік похолодання – за початок зими.
Вегетаційний період більшості сільськогосподарських культур господарства обмежується кількістю днів з середніми добовими температурами повітря вище +50С, теплолюбивих вище +100С і досить теплолюбивих вище +150С.
Дати стійкого переходу середньої добової температури повітря через 5С припадають на період сходу снігового покриву і початку швидкого розвитку весняних процесів. Цей період температури ( в кінці березня–перша половина квітня) обумовлює початок вегетаційного періоду польових культур: інтенсивне відновлення вегетації озимини і посів ранніх ярих.
Осінній перехід середньодобової температури повітря через 50С у бік зниження в Лісостепу спостерігається в кінці жовтня.
Дати стійкого переходу середньодобової температури повітря через 10С весною обумовлюють строки сівби теплолюбивих культур. Їх активний ріст і розвиток відбувається при середній добовій температурі повітря вище 10С, тому період з такою температурою називається періодом активної вегетації теплолюбивих культур. По всій території зони Лісостепу перехід середньої добової температури повітря через 100С починається в середньому у третій декаді квітня.
Восени перехід середньодобової температури повітря через 10С в сторону зниження спостерігається в першій декаді жовтня і вказує на припинення активної вегетації теплолюбивих культур.
Дати стійкого переходу середньодобової температури повітря через 150С у бік зниження і підвищення обмежується сезоном літа.
В лісостепу температура вище 150С в середньому встановлюється в травні.
Осінній перехід середньодобової температури через 150С у бік зниження, що приймається за кінець літа і початок осені, в основному спостерігається в першій декаді вересня.
Для планування найбільш оптимальних строків початку і закінчення польових робіт та районування сільськогосподарських культур визначається тривалістю періодів між датами стійкого переходу через 5,10,150С. Тривалість цих періодів на території Лісостепу в середньому складає відповідно 201,158,109 днів
Суттєві корективи в можливий період вегетації сільськогосподарських культур району вносять заморозки. Середня дата останніх весняних заморозків 17 квітня (найраніша 22 березня і найпізніша 24 травня) і перших осінніх заморозків 16 жовтня (найраніша 20 вересня і найпізніша 12 листопада). Тривалість безморозного періоду складає 160 – 170 днів.
Тривалість теплого періоду в зоні Лісостепу – 230 – 275 днів; тривалість вегетаційного періоду – 190 – 210 днів; періоду активної вегетації – 150 –180 днів.
Для оцінки теплових ресурсів місцевості щодо вирощування різних сільськогосподарських культур або розвитку шкідників найчастіше в практиці користуються сумами активних та ефективних температур. В зоні Лісостепу суми активних температур складають: вище +50С – 29800С. +100С – 26450С і + 150С – 20050С. Суми ж ефективних температур повітря вище даних меж складають відповідно – 1955, 1035і 3400С. середня мінімальна температура грунту на глибині вузла кущіння озимих – 110С з абсолютним мінімумом в лютому –210С.
Середня глибина промерзання грунту 50 – 70 см (максимальна – 150 см і мінімальна – 10 – 15 см). Формування надземних органів, розвиток рослин все більше залежить від температури повітря. Але в різні періоди життя рослини не однаково вимогливі до тепла. Крім того, одним культурам у період вегетації потрібно більше, іншим – менше тепла. Так, від початку росту до дозрівання вівсу потрібна сума додатних температур вище +100 – 13000С, кукурудзи різних гібридів – 1500 – 20000С, ячменю – 1100 – 12000С, озимій пшениці – 1300 – 16000С, гороху – 900 – 12000С, цукровим бурякам – 1600 – 20000С, картоплі – 1000 – 12000С.
Мінімальна температура достигання для зернових колосових, зернобобових – 100 – 130С, коренебульбоплодів – 6 – 100С. Слід відзначити, що низькі температури знижують врожай репродуктивних органів (зерно), але збільшують загальну масу соломи, коренеплодів. Під час вегетації рослин великої шкоди завдають заморозки. За реакцією до заморозків рослини поділяють на такі групи: дуже стійкі (яра пшениця, овес, ячмінь, горох, сочевиця, чина, мак); стійкі (люпин, боби, соняшник, льон, кормові і цукрові буряки, морква, капуста); малостійкі (соя, кукурудза, картопля, просо, сорго); не стійкі (гречка, квасоля, баштанні культури, огірки, помідори).
Як при низьких, так і надмірно високих температурах у рослин уповільнюються фізіологічні функції – фотосинтез, дихання, транспірація тощо. Надмірно високі температури (вище оптимальних) призводять до посилення розпаду речовин і послаблення синтезу, глибоких порушень життєвих функцій органів рослин і вони гинуть.
Вологозабезпеченість як один із основних факторів одержання стабільних врожаїв сільськогосподарських культур
Однією з умов одержання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур є повне забезпечення їх вологою, яка потрібна рослинам від початку проростання насіння до фази достигання. На більшій частині території України сільськогосподарські культури терплять від нестачі вологи, що негативно позначається на їх рості та ефективності виробництва. Основним джерелом забезпечення рослин вологою є атмосферні опади.
Місяцем з найбільшою кількістю опадів є березень місяць.
Починаючи з квітня спостерігається поступове збільшення опадів, яке продовжується у травні і липні.
У липні на більшій частині Лісостепу випадає максимальна річна сума опадів. У серпні і вересні кількість опадів зменшується.
У жовтні спостерігається незначне підвищення місячних сум опадів порівняно з вереснем. Кількість опадів у листопаді , порівняно з жовтнем скрізь зменшується.
У грудні опадів випадає менше, ніж у листопаді.
Місячні мінімуми опадів в зоні у літні і зимові місяці становлять не більше 10мм. В зоні лісостепу спостерігаються баздощові періоди.Бездощовими вважаються періоди з відсутністю опадів понад 10 днів.Такі періоди завдають великої шкоди сільському господарству, зумовлюючи помітні порушення процесів у життєдіяльності рослин.
Повторюваність бездощових періодів зростає з північного заходу на південний схід. Бездощові періоди тривалістю понад 20 днів спостерігаються не кожен рік.Для більшості сільськогосподарських культур забезпеченність періоду вегетації вологою оцінюється наявністю її у шарі0–20, 0–50, 0–100 см.
За ступенем зволоження зону Лісостепу поділяють на три агрокліматичні підзони: підзона достатнього, нестійкого та недостатнього зволоження.
До підзони достатнього зволоження входять Волинська, Рівненська, Львівська, Івано–Франківська, Тернопільська, Чернівецька (крім східних районів), Хмельницька і Житомирська області, північно–західні райони Вінницької та північні Лісостепові райони Чернігівської та Сумської областей. Тут річна кількість опадів у середньому становить 570 – 600, за вегетаційний період 380 – 450 мм. Кількість опадів зменшується в напрямку на південний схід, але тривалих посух майже не буває. У більшості років водний режим грунту створюється сприятливо – посушливі явища рідкі і нетривалі, а запаси води швидко відновлюються.
Підзона нестійкого зволоження є перехідною між розташованою з півночі й заходу підзоною достатнього, із півдня та сходу підзоною недостатнього зволоження (Могилів–Подільський, Умань, Яготин, Ромни, Суми, Харків).
Таке розташування її зумовлює значну різноманітність районів за грунтовими відмінностями, забезпеченістю рослин водою, температурним режимом та іншими метеорологічними умовами. В середньому за рік тут випадає близько 480 – 500 мм опадів.
Підзона недостатнього зволоження розташована на південь від підзони нестійкого зволоження. До неї входять південні Лісостепові райони Одеської, південно–західні й північно–східні Лісостепові райони Кіровоградської і південні райони Полтавської області. За рік тут випадає 430 – 480 мм опадів, а за вегетаційний період 300– 340 мм.
Протягом року опади розподіляються досить нерівномірно, основна кількість їх випадає в теплий період року (70 – 75%).
Сніговий покрив в Лісостеповій зоні появляється в другій–третій декаді листопада (15 – 25 листопада). Повністю сходить в середньому в кінці березня. Кількість днів з сніговим покривом змінюється від 100 – 110 на північному сході до 70 на південному заході. Середня висота снігового покриву не перевищує 20 – 30 см.
Найбільші запаси продуктивної вологи в грунті формуються, як правило, навесні і складають 160 – 170 мм. Від них в основному і залежить урожай сільськогосподарських культур. Далі, протягом вегетації запаси води суттєво зменшуються за рахунок випаровування і використання рослинами. На початок дозрівання ці запаси під озиминою складають 80 – 90 мм; ярими зерновими 75 – 80 мм; кукурудзою 90 мм; буряками 80 мм. На початок сівби озимих запаси складають близько 130 – 135 мм (чорний пар) і 100 – 120 мм (непарові попередники).
Для комплексної характеристики зволоження території використовують гідротермічний коефіцієнт (ГТК). Доказано, що найкращі умови для отримання високих врожаїв зернових культур при весняних строках сівби створюються тоді, коли ГТК за відповідний період їх вегетації складає 1 – 1,4. Для поукісний і пожнивних посівів оптимальні умови створюються при ГТК 1,4 – 16. В наших умовах середньобагаторічний гідротермічний коефіцієнт за теплий період (квітень – жовтень) складає 1,1 – 1,2, з оптимальними значеннями ГТК 1,3 в окремі роки, що дає можливість віднести район до слабозасушливої зони.