На першому етапі націоналізації наприкінці 1945 р. були прийняті декрети, відповідно до яких деякі ключові галузі промисловості, такі як гірничовидобувна промисловість, чорна металургія, виробництво електроенергії підлягали повній націоналізації. Через рік після прийняття цих декретів 60% робітників у чеських районах працювало вже на націоналізованих підприємствах. Другий етап почався в 1948 р., коли новий комуністичний уряд провів майже повну експропріацію власності. До 1949 р. держава контролювала уже всю промисловість і фактично ліквідувала приватні підприємства.
Колективізація сільського господарства почалася в 1948 р., друга її хвиля відноситься до 1956 р. До 1960 р. вона практично завершилася. У 1987 р. 64% сільськогосподарських земель знаходилося у власності колективних господарств, члени кооперативів володіли спільно землею і засобами виробництва і розподіляли між собою прибутки після відрахування визначеного, заздалегідь призначеного відсотка державі; 30% сільськогосподарських угідь знаходилося у власності державних господарств. Ще 4% сільськогосподарських земель належало приватним хазяїнам, знаходилося в індивідуальному користуванні членів кооперативних господарств і несільськогосподарських підприємств.
Однією зі спроб здійснити реформи відноситься до 1980 р., але вона являла собою лише модифікацію системи централізованого планування зі збереженням пріоритетів екстенсивного росту. Повна невідповідність цієї реформи вимогам життя виявилася після 1980 р., коли почали погіршуватися економічні позиції Чехословаччини у світі через низьку якість товарів, зниження продуктивності праці і падіння темпів економічного зростання.
Результати централізованого керування економікою і недостатньо послідовного проведення реформ призвели до порушення рівноваги по всіх основних показниках, надзвичайно великим капіталовкладенням, виникнення величезного внутрішнього боргу. Все це збільшувалося зношеністю виробничого устаткування і будинків, недостатнім розвитком інфраструктури і погіршенням стану навколишнього середовища.
Нові перспективи перед чехословацькою економікою відкрилися в листопаді 1989 р., після "оксамитної революції". Ініціаторами нової економічної реформи стали Вальтер Комарек і його колеги з Інституту прогнозування Чехословацької академії наук. Необхідність її проведення і теоретичне обґрунтування були викладені в "Генеральному прогнозі соціального й економічного розвитку Чехословаччини на період до 2010", розробленому в 1987 р., а в листопаді 1989 В.Комарек обнародував радикальний варіант реформи.
Основні її положення лягли в основу економічної програми уряду національної згоди, що прийшов до влади в грудні 1989 р. (Комарек став у ньому заступником прем'єр-міністра): перехід до ринкової економіки, плюралізм форм власності і демонополізація виробництва. Одночасно виникла необхідність у прийнятті жорстких заходів в області податкової і кредитної політики, щоб відновити економічну рівновагу після уведення вільних цін, відкрити економіку країни для міжнародної торгівлі, досягнувши повної конвертованості чехословацької крони.
Уряд приступив до реалізації нової економічної реформи в квітні 1990 р. При цьому висловлювалися різноманітні думки щодо темпів її проведення, послідовності окремих етапів і шляхів оцінки її реалізації. В.Комарек прогнозував незначні темпи зростання інфляції і безробіття й оптимістично оцінював деякі переваги Чехословаччини (дещо невеличкий зовнішній борг і порівняно висока кваліфікація робочої сили). Інші реформатори, насамперед міністр фінансів Вацлав Клаус (у минулому також науковий співробітника Інституту прогнозування), доказували необхідність більш швидкого проведення реформ і переходу до ринкової економіки. Перемогу одержали прихильники Клауса.
Це була найбільш продумана програма економічних реформ на всьому постсоціалістичному просторі. Її успіху сприяла не тільки відносна конкурентоспроможність промислової продукції цієї країни, не зовсім застаріла індустріальна база, кваліфікована робоча сила, відносна стабільність сільського господарства, але і розроблена правова база. У жовтні 1990 р. тут було ухвалено рішення про "малу приватизацію", яке безпосередньо стало виконуватися лише 1991 р., коли на продаж було виставлене 100 тис. невеликих об'єктів з метою стабілізації національної валюти, частковій лібералізації цін і введення конвертованої крони. Друга програма приватизації стала проводитися в життя з середини 1991р., коли на продаж були виставлені більші промислові підприємства, роздержавлення яких проводилося шляхом їх продажу на торгах без обмежень і для іноземних фірм. Серед населення для участі в приватизації були
поширені цінні "купони", що дозволяють всім громадянам за символічну плату ставати акціонерами колишніх державних підприємств. В цілях боротьби з інфляцією урядом було створено Республіканське антимонопольне управління. Під його контроль підпадали підприємства, участь яких в випуску певного виду товарів і послуг на внутрішньому ринку перевищувало 30%, підприємства з більш ніж 40% участі на внутрішньому ринку відносилися вже до антимонопольної компетенції Федерального управління з економічного зростання. Боротьбі з монополізмом, розвитку місцевій промисловості сприяла і гнучка податкова політика, що захищає, зокрема, місцевих виробників від тиску імпорту, стимулюючи їх активність.
Всі ці заходи дозволили Чехословаччині запобігти неконтрольованому зростанню цін, обвальному безробіттю та іншим характерним негативним наслідкам труднощів перехода до ринку.
Відкриття країни припливу іноземного капіталу викликало прилив зарубіжних інвестицій, по рівню яких на душу населення країна є безперечним лідером не тільки в Центральній і Східній Європі, але і в міжнародному масштабі. Це допомогло у відносно короткий термін здійснити реструктуризацію і модернізацію промисловості і розвиток необхідної технічної і допоміжної інфраструктури. Наслідком змін з'явилася переорієнтація економіки з СРСР на Західну Європу. У 1995 р. Чехія першої серед всіх колишніх комуністичних країн була прийнята в Організацію економічного співробітництва і розвитку. Грошовою одиницею Чехії є крона (1 крона = 100 геллерів), яка з 1995 р. є повністю конвертованою. На відміну від решти практично всіх посткомуністичних країн Чехії вдалося уникнути гіперінфляції і різких девальвацій національної валюти. Після деякого ослаблення крони в кінці 90-х рр. до теперішнього часу її курс щодо головних світових валют помітно виріс.
Услід за початковими труднощами, викликаними розділом країни і зміною структури економіки, і подальшим зростанням чеська економіка в 1997-1998 рр. випробувала певну кризу, виходити з якого вона стала тільки з середини 1999 р. Результатом його було зростання іноземної заборгованості і стрибок безробіття. Кризові явища вдалося подолати шляхом нарощування експорту в країни ринкової економіки, перш за все, Євросоюзу (а в його рамках - Германії), залученню зарубіжних інвестицій і зростання внутрішнього споживання. Після вступу в травні 2004 р. до складу ЄС економічне зростання Чехії помітно прискорилося і, не дивлячись на значною мірою популістську економічну політику декількох урядів соціал-демократів, досяг 6-7% в рік. Частка промисловості у ВВП, що досягала до 1990 р. 62%, зменшилася спочатку наполовину, в даний час росте і досягає 38%, що є достатньо рідкісним явищем серед розвинених країн. Чорна металургія і військова промисловість втратили своє значення за рахунок автомобільної і електротехнічної промисловості, завдяки розвитку яких з 2004 р. Чехія має позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу, не дивлячись на швидке зростання цін на енергоносії, що імпортуються (нафта і газ). За розміром зовнішньої торгівлі на душу населення країна є одним з лідерів, випереджаючи такі країни як Японія, Великобританія, Франція або Італія.
Підприємництво в Чеській Республіці регламентується цілим рядом законодавчих та нормативних актів (Збірка законів). Правова база підприємництва в Чеській республіці аналогічна загальносвітовій. Насамперед це стосується реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, відкриття банківських рахунків, інвестування та захисту інвестицій.
Підприємництво в Чеській Республіці практично не регулюється. Однак програма державної підтримки підприємництва існує. Більше того, створено та активно діють цілий ряд державних, напівдержавних та міждержавних чисто бізнесових структур, завдання яких допомагати чеському приватному підприємництву. Особливо це стосується допомоги та сприяння фірмам, які потенційно можуть покращити експортний потенціал Чеської Республіки. Саме на державному рівні систематично здійснюються заходи на підтримку експортного потенціалу чеського виробника.
Така політика приносить свої результати. Так, лише в в 2000 році зовнішньоекономічний баланс Чеської Республіки збільшився: по імпорту на 30% (або на 1247,2 мільярди чеських крон) та по експорту на 24% (або на 1120,4 мільярди чеських крон). Варто зауважити, що основними торговими партнерами Чеської Республіки є країн-члени Євроунії на торгівлю з якими припадає 60% зовнішнього товарообороту Чехії.
Продуценти приватного бізнесу в Чеській Республіці, з урахуванням вимог і стандартів Євросоюзу, та з огляду на жорстку конкуренцію, постійно працюють над якістю своєї продукції, товарів та послуг, що надають. Так, в 1998 році, біля 41% чеських фірм отримало сертифікат ISO 9000, а до 2000 року кількість таких виросла до 77%.