Смекни!
smekni.com

Організація технологічних процесів виробництва доброякісної продукції в умовах радіоактивного забруднення (стр. 4 из 8)

2.4 Захисна роль деяких елементів

Захисна роль кальцію, яка полягає в обмеженні надходження із кормів раціону в молоко стронцію-90, різко зменшується з наближенням до нормальної фізіологічної норми у ньому організму. Нормальним рівнем вважається добове надходження в кількості 40-80г, оскільки при нормі менше 40г спостерігається збільшення переходу стронцію-90 із кормів раціону в молоко. Щодо вмісту від 40 до 80 г на голову за добу, то його слід вважати нормальною концентрацією, при якій із раціону в 1 кг молока переходить 0,11-0,23% стронцію-90, що надходить щоденно в організм. Рівні кальцію в раціоні, що знаходяться в межах 80- 240 г за добу, оцінюються як високі і супроводжуються мінімальним переходом стронцію-90 із кормів раціону в 1 кг молока, що становить 0,08-0,11% від щоденного його надходження.

Максимальні коефіцієнти переходу стронцію-90 із раціону в молоко в зв'язку із рівнем кальцієвого живлення відрізняються від мінімальних у 8-11 разів. Отже, для мінімального його надходження в молоко найбільш сприятливими є раціони з нормальним і підвищеним вмістом кальцію. На рівень радіостронцію впливає не лише рівень, а й джерело кальцію в раціоні. Так, збільшення кальцію в дефіцитному за цим елементом раціоні до 2-2,5 норми за рахунок трикальційфосфату в 4 рази зменшує виведення стронцію-90 з молоком, проте величина цього виведення залишається в 1,7 рази більшою, ніж у особин, що одержували раціон з нормальним вмістом кальцію в кормі. Найбільш чітко роль кальцію в зниженні переходу стронцію в молоко спостерігають при використанні кормів з високим вмістом кальцію (120 г), синтезованим за рахунок сіна бобових культур порівняно з його дефіцитом. При цьому в 1 л молока переходить в 3-4 рази менше стронцію-90, ніж у особин, яких утримують на раціонах із нормальним його вмістом. Отже, збагачення раціонів кормами з високим вмістом кальцію (але не за рахунок мінеральних добавок) на фоні нормального і дефіцитного його вмісту дає змогу відповідно від 3 до 23 разів зменшити надходження стронцію-90 у молоко.


2.5 Особливості використання ентеросорбентів

Іншим важливим напрямом зменшення забрудненості молока і м'яса є використання ентеросорбентів, тобто зв'язування радіонуклідів у шлунково-кишковому тракті. Так, доведено, що одним із препаратів, який зменшує резорбцію радіоактивного цезію, є фероціанід, хоча тривале його використання небажане. Особливе місце серед ентеросорбентів належить природним цеолітам і препаратам, виготовленим на їх основі (хумоліт). Так, за даними Українського науково-дослідного інституту радіології, забрудненість молока у особин, які одержували цеоліти, зменшувалася в 1,7 рази порівняно з контролем. Застосування хумоліту було ще ефективнішим. Через 11 діб після початку його згодовування концентрація цезію в молоці зменшувалася в 3,2 рази. Після того, як хумоліт перестали згодовувати, вміст радіоцезію наблизився до вихідних показників.7)

Також встановлено, що на заливних піщано-болотних пасовищах із щільністю забруднення ґрунту 10 Кu/км2 і пасовищного корму 425-525 Бк/кг, застосування цеоліту і хумоліту з розрахунку 0,5 кг на добу зменшувало вміст радіоцезію в молоці в 1,4 рази. На луках із більш високим рівнем забруднення (близько 1000 Бк/кг маси раціону), згодовування хумоліту з розрахунку 0,5 кг на добу зменшувало вміст Сs -137 у молоці в середньому в 1,2 рази і поряд з тім на вміст Sr-90 практично не впливало.

Важливим заходом по зниженню радіонуклідів у молоці, і особливо у м'ясі, є використання „чистих кормів” (жом, барда, силос, сінаж), які завезені із незабруднених районів України. Завдяки цьому із організму може бути виведена значна частина радіонуклідів, що нагромадилися. Такий захід дає ефект для виведення нуклідів із м'яких тканин, але не із кістяка. У зв'язку з тим, що стронцій-90 не може бути виведений із кістяка за короткий час, при використанні яловичини для харчових потреб кістки видаляють, а м'ясо використовують для виготовлення фаршу і ковбасних виробів.

Особливу увагу при виробництві молока і яловичини в умовах радіоактивного забруднення слід приділяти гігієні. При порушенні правил гігієни можливе різке підвищення у приміщеннях радіаційного фону. Він підвищується також і в місцях зберігання грубих кормів, якщо вони зібрані із забруднених угідь. Усе це слід обов'язково враховувати при організації виробництва молока та яловичини на територіях, забруднених радіонуклідами.

2.6 Утилізація сировинних ресурсів

Адаптація сільського господарства до нових кліматичних умов не вичерпуються перерозподілом посівних площ. У регіонах з низькою гумусірованністю ґрунтів основні зусилля повинні бути спрямовані на максимальне використання додаткових теплових ресурсів в результаті потепління клімату [103].

Це може бути досягнуто шляхом впровадження більш теплолюбних культур (сортів), а також в результаті вирощування других (пожнивних) культур для утилізації теплових ресурсів, що залишаються після збирання основних культур.

2.6.1 Особливості переробки відходів

Існуючі технології переробки вторинної рослинної сировини включають, принаймні, два найважливіших аспекти сучасної переробної промисловості. Перший: екологічний - комплексна, безвідходна переробка сировини; енергозберігаючі прийоми переробки, малореагентні, що забезпечують максимальне очищення стічних вод, токсілогічну безпеку отримуваної продукції. Другий: соціальний - забезпечення населення України більш широким асортиментом харчової продукції, поліпшення кормової бази, підвищення якості, поживної цінності продукції (одержання лікувально-профілактичної продукції та препаратів), створення нових виробництв і робочих місць [57,112]. Напрямок досліджень включає розробку наукового обґрунтування раціонального управління біоенергією сільськогосподарських рослин.

Згадані спеціальні екологічні напрямки передбачають збільшення виробництва кормів тільки в тому випадку, якщо виявити додаткові сировинні ресурси. Що ми маємо на увазі, говорячи про можливі сировинні ресурси?

2.6.2 Обробка вторинної сировини

Обробка відходів включає наступні способи: механо-фізичні, хімічні та біологічні. Всі вони спрямовані на ослаблення зв'язків лігноцелюлозного комплексу та руйнування кристалічної структури целюлозних волокон. Проте кожен з них має свої особливості [70].

До механо-фізичних способів обробки відноситься подрібнення, гранулювання, обробка водяною парою і тиском, різні види опромінення. При всіх способах обробки спочатку проводять подрібнення. При механічному розмелі відбуваються руйнування елементів деревини та збільшення загальної площі поверхні сировини.

Попереднє розмелювання корму не сприяє підвищенню перетравлюваності поживних речовин, проте попередня деструкція вихідної рослинної сировини дозволяє істотно підвищити вихід редуцируючих речовин при наступних видах обробки, а також зменшити їх можливі втрати. Для успішного згодовування подрібнених грубих кормів жуйним необхідно їх подальше гранулювання або брикетування з добавками. Вплив механічної обробки на низькоякісну сировину помітніше, ніж на високоякісні корми.

При обробці водяною парою сировина набухає, рвуться водневі зв'язки і утворюються нові, йде зниження кристалічності целюлози за рахунок проникнення молекул води всередину целюлозних волокон. При запарюванні відбувається зміна хімічного складу. Більш ефективному відпарюванню дозволяє поєднання пропарювання з підвищенням температури і тиску, що носить назву гідробаротермічної обробки.

Хімічна обробка кислотами і лугами, як і механо-фізична, проводиться для ослаблення зв'язків лігноцелюлозного комплексу, але є більш дієвим. Найбільший ефект досягається при їх поєднанні і залежить від ступеня помелу сировини, дози хімікату, кількості води, ретельності перемішування, тривалості обробки, температури, тиску і т.д.

Існують різні способи обробки грубих кормів NH3: у стогах або скиртах під поліетиленовою плівкою; в установках закритого типу при високій температурі і високому тиску, введення парів аміаку в попередньо вкриту брезентом скирту соломи у кількості 3-4% по відношенню до маси соломи за допомогою пластику шланга або метод закритого сосуду. У деяких випадках корма обробляють водним, а в інших безводними розчинами NH3. Встановлено, що більш ефективним є використання рідкого аміаку. Обробка грубих кормів аміаком збільшує їх перетравлюваність на 8-15% і підвищує споживання корму на 15-20%, в 2 рази підвищує вміст сирого протеїну в кормах і попереджає псування кормів з вмістом сирого протеїну понад 25-30%. Аміак має гарний фунгіцидну дію. У середньому по всіх видах соломи обробка аміаком знижує вміст геміцелюлози, легніна, але не впливає на утримання целюлози в складі компонентів клітинних стінок [8].

Для підвищення кормової цінності грубих кормів крім NH3, їх обробляють NaOH. Після обробки соломи їдким натром її вологість знижується від 1,6 до 0,8%, вміст сирого протеїну зростає по відношенню до сухої маси з 2,23 до 2,38%, зольність знижується з 11,67 до 11,37%. У результаті обробки перетравлюваність соломи підвищується в 1,7 рази, а живильна цінність зростає на 35%. При обробці деревини NH3 відбувається збагачення корму азотом і не створюється надлишку натрію в шлунково-кишковому тракті тварин.