В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності є вирішальною передумовою не лише розвитку, а й виживання підприємства. Істотно зростає значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва. Одним з найсуттєвіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці. Взаємозв’язок організації праці та раціоналізації трудової діяльності визначається численними зв’язками (фізичними, економічними, психологічними, правовими), що існують в організаційних системах, та взаємовідносинами, що потребують раціоналізації. Питання організації праці вивчають багато дисциплін, зокрема безпека життєдіяльності, організація праці, економетрія, менеджмент, економіка праці, нормування праці, прийняття управлінських рішень, трудове право, психологія праці, психофізіологія праці, соціологія праці, організація інформаційної діяльності у сфері управління, теорія і практика самоменеджменту.
Отже темою обрана для розгляду в даній роботі є організація, нормування та оплата праці є актуальною для будь-якого підприємства сільського господарства. В представленій курсовій роботі розглядається підприємство одним з основних видів діяльності якого виступає свинарство. Свинарство є важливою галуззю тваринництва. Свинарство як скороспіла галузь тваринництва розвивається в усіх природноекономічних зонах України. Відмінності в рівні його розвитку визначаються передусім характером кормових ресурсів і наявністю достатньої кількості кормів ,що концентрувалися. Найбільш розвинуте свинарство в Лісостепі. Здебільшого розводять білу українську породу.
Світовий досвід розвитку свинарства показує, що підвищення продуктивності і зниження собівартості свинини на 60–65, а то й більше відсотків визначається науково обгрунтованою годівлею. При цьому максимально важливу продуктивність там одержують тільки за концентратної біологічно-повноцінної годівлі. І якщо в наших господарствах, у яких у 2005 році середньодобовий приріст становив лише 262 г, підняти його хоча б до 500–550 г (що значно нижче за показники більшості країн Європи), то можна навіть на наявному поголів’ї одразу збільшити виробництво свинини в 1,5–2 рази. Тому забезпечення свиней потрібною кількістю повноцінних кормів і підвищення їхньої конверсії слід розглядати як найважливіший елемент ресурсозберігаючої технології, що дає змогу перетворити свинарство в стійкорентабельну галузь.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» — це потужний агропромисловий комплекс сучасного Криму, створений на базі найбільшого агрокомбінату в СРСР. На сьогодні це одне з найбільших підприємств групи, що спеціалізується на різних виробничих сферах агропромислового комплексу «Миронівський хлібопродукт».
СГ ТОВ «Дружба народів» — це інтегрований комплекс із виробництва м’яса і м’ясопродуктів. Тваринництво господарства представлене як свинарством, так і скотарством. Родзинкою «Дружби народів» є комплекс із відгодівлі ВРХ на 30 тис. голів. Основний напрям — вирощування биків абердино-ангуської породи. Саме вони дають змогу виробляти делікатесну яловичину під торговою маркою «Сертифікований Ангус». Крім того, у складі господарства «Дружба народів» є великий свинокомплекс із щорічним забоєм понад 28 тис. свиней, а також племінна ферма, управління якою здійснюється спільно з канадською компанією Genesys.
На території ТОВ «Дружба народів» працює м’ясопереробний завод, оснащений сучасним європейським обладнанням, який працює на сировині власних комплексів господарства. Виробничі потужності підприємства та новітні технології дозволяють щоденно виробляти повний асортимент ковбасних виробів в обсязі близько 10 тонн.
Земельні угіддя господарства становлять близько 15 тис. га. Відповідно до потреб тваринництва, в господарстві формуються сівозміни, основу яких становлять кормові культури. Серед основних культур, що вирощуються господарством, — кукурудза (понад 40% всіх площ врожайністю щонайменше 100 ц/га сухого зерна), пшениця та ячмінь (з мінімальною врожайністю 60 ц/га), люцерна, сорго, соя. Значну частину в структурі посівів займають пасовища та сінокоси.
Загалом в господарстві «Дружба народів» працює близько 1800 працівників.
В умовах реформування сільськогосподарського виробництва, приватизації землі та майна, роль та значущість трудових колективів як самостійних товаровиробників закономірно зростає. Первинний колектив є першоосновою, де взаємодіють всі його складові елементи: робоча сила, земля, засоби виробництва.
Моделі механізаторських колективів та інших основних і допоміжних підрозділів у галузі, їх кількісно-якісні параметри визначатимуться такими важливими факторами, як програма виробництва, її обсяги і трудомісткість. Кожний з них певною мірою включений у систему організаційних, а в умовах ринку - і економічних зв'язків одного з одним. Отже, перехід до ринкових відносин вимагає системного підходу до удосконалення як окремих форм організації, так і системи трудових колективів у кожному господарстві. В нових умовах господарювання всі підрозділи основного і допоміжного призначення стають суб'єктами ринкових відносин. Спочатку на внутрішньогосподарському рівні, а в подальшому розвитку - і на зовнішньо господарському товаровиробники вступають у ринкові відносини через обмін продуктами своєї діяльності (продукції, робіт та послуг).
Важливим елементом організації праці є поділ праці, тобто відокремлення видів трудової діяльності між працівниками, бригадами й іншими підрозділами СГ ТОВ «Дружба народів». Це - відправний пункт організації праці, що, виходячи з цілей виробництва, складається в закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Рішення цього питання повинне передбачати наряду з вимогою найбільш раціонального використання робочого часу і кваліфікації працівника таку його спеціалізацію, щоб зберігалася змістовність праці, не допускалася його монотонність, забезпечувалася гармонізація фізичних і психічних навантажень.
В СГ ТОВ «Дружба народів» існують наступні форми поділу праці:
- функціональне - у залежності від характеру виконуваних працівниками функцій на виробництві й участі їх у виробничому процесі. За цією ознакою працівники поділяються на робітників та службовців. Службовці поділяються на керівників, фахівців і технічних виконавців. У свою чергу робітники можуть складати функціональні групи основних робочих, обслуговуючих і допоміжних. Серед останніх виділяються групи ремонтних і транспортних робітників, контролерів якості, робітників по енергетичному обслуговуванню і т.д.;
- технологічне - по фазах, видам робіт, технологічним операціям. Воно визначає розміщення працівників відповідно до технології виробництва й у значній мірі впливає на рівень змістовності праці. При вузькій спеціалізації в роботі з'являється монотонність, при занадто широкій спеціалізації підвищується імовірність неякісного виконання робіт. Відповідальна задача організатора праці складається в перебуванні оптимального рівня технологічного поділу праці;
- професійне - по спеціальностях і професіям. Виходячи з цієї форми поділу праці, установлюється необхідна чисельність працівників різних професій;
- кваліфікаційне - по складності і точності робіт відповідно до професійних знань і досвіду роботи. Поділ праці здійснюється за рівнем кваліфікації працівників виходячи з необхідної кваліфікації робіт.
Для рішення питань поділу праці користуються поняттями "границі поділу" і "рівень поділу". Границі поділу - нижня і верхня межі, нижче і вище якого поділ праці неприпустимий. Рівень поділу - прийнята розрахункова або фактично досягнута величина, що характеризує стан поділу праці.
Органічно зв'язана з поділом праці являється кооперація праці, тобто встановлення системи виробничого взаємозв'язку і взаємодії працівників і підрозділів між собою.
На СГ ТОВ «Дружба народів» виділяють форми кооперації праці:
- міжцехова кооперація спеціалізованих цехів, спрямована на забезпечення злагодженої їхньої взаємодії по випуску кінцевої продукції підприємства;
- внутріцехова кооперація спеціалізованих ділянок, ціль якої – взаємозв’язок діяльності по випуску кінцевої продукції;
- внутрідільнична кооперація окремих працівників або виробничих бригад по випуску закріпленої за ділянкою продукції;
- внутрібригадна кооперація, що поєднує робітників, які спільно виконують єдине для бригади виробниче завдання і несуть колективну відповідальність за результати праці бригади.
- міжвиконавча форма кооперації - кооперація між автономними працівниками.
Найважливішими напрямками удосконалювання поділу і кооперації праці є сполучення професій, розширення зон обслуговування. Великий простір для прояву ініціативи робітників у доцільній кооперації праці дає організація праці в комплексних бригадах з частковою або повною взаємозамінністю.