В єдиному нерозривному циклі з високою якістю повинен бути проведений комплекс весняних робіт: внесення гербіцидів, передпосівна підготовка ґрунту і сівба.
Досвід показує, що ефективно вносити гербіциди із загортанням у ґрунт в одному агрегаті. За таких умов практично немає розриву в часі між цими двома операціями, що запобігає втратам гербіциду від випаровування. Комбінований агрегат складається з трактора
К–701 або ХТЗ–17021, підживлювача–обприскувача ПОМ–630 і важкої дискової борони БДТ–7А . На рамі трактора встановлюють бак місткістю 2,5–3 м3, а спереду трактора кріплять штангу для обприскування шириною 7 м з слідопокажчиками або маркерами на кінцях. Для запобігання витіканню розчину гербіциду на поворотах і зупинках при виключеному насосі на штанзі обприскувача встановлюють центральний клапан–відсікач. За семигодинну зміну таким агрегатом обробляють до 30 га і більше.
Найефективнішим (за даними ННЦ „ІМЕСГ”) є стрічкове внесення гербіцидів за двома технологічними схемами (рис. 13.30, 13.31). Гербіциди, які не потребують глибокого загортання у ґрунт ( типу лассо, агелон, лентагран тощо), вносять одночасно з сівбою. Штангу обприскувача ПОМ–630 з розпилювачами встановлюють між задньою стінкою сошника і загортачами сівалки СУПН–8А. Стрічкове внесення гербіцидів, які потребують глибшого загортання у ґрунт (ерадикан, алірокс тощо) здійснюють безпосередньо перед сівбою агрегатом на базі просапного культиватора КРН–5,6 і обприскувача ПОМ–630. Розпилювачі встановлюють на штанзі з кроком 0,7 м. Ширина обробленої гербіцидом стрічки становить 0,3–0,35 м. За рахунок цього витрата гербіциду скорочується вдвоє, зменшується його шкідлива дія на навколишнє середовище.
Сіють кукурудзу пневматичними сівалками вітчизняного виробництва СУПН–12, УПС–12, СУ–12, СУПН–8А, СУПН–6А або зарубіжними ДжонДір 1760, МФ–543–8, МФ–543–6 та ін. У господарствах південних областей республіки для сівби і догляду за посівами кукурудзи використовують широкозахватні агрегати на базі тракторів класу 3, переобладнаної зчіпки СН–75 і трьох сівалок СУПН–6А або культиваторів КРН–4,2А.
Сівалки регулюють так, щоб на час збирання врожаю забезпечувалась густота рослин на гектарі у Степу 30–40 тис. шт., Лісостепу — 40–55, Поліссі — 55–65, на зрошенні 60–80 тис. шт. З урахуванням польової схожості і втрат частини рослин з різних причин норму висіву насіння збільшують на 25–30 % порівняно з вказаною вище густотою. Норму висіву насіння змінюють, підбираючи висівний диск з отворами діаметром 5,5 мм і передаточне число в механізмі привода .
Після посіву поле прикотковують кільчасто–шпоровими котками ЗККШ–6 для поліпшення контакту з ним насіння і прискорення появи сходів. За умови передпосівного обробітку ґрунту комбінованими агрегатами типу „Європак” поле не прикочують.
Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи дозволяє значно скоротити кількість операцій догляду за посівами, але не виключає їх застосування у разі потреби. Якщо на посівах з'являються бур'яни, їх знищують, поєднуючи хімічні й механічні способи. Так, стрічкове внесення гербіцидів значно послаблює ріст бур'янів у захисних зонах рядків, а застосування полиневих загортачів КРН–52А (лівий) і КРН–53А (правий) на культиваторах
КРН–4,2А, КРН–5,6А або КРН–8,4 для присипання бур'янів землею при висоті кукурудзи 35–40 см призводить" до повного їх знищення. Для боротьби з бур'янами використовують також голчасті диски КЛТ–28, прополювальні борінки КЛТ–38 і загортачі дискового типу, виготовлені у господарствах із списаних дисків лущильників.
Кукурудзу на силос збирають на початку воскової стиглості кормозбиральними комбайнами Ягуар–860, Марал–190, «Полесье–3000», К–Г–6 „ Полісся”,«Дон–680» КСК–100А, Е–281С, Е–282, КЗК–4,2, КПИ–Ф–30, КПИ–2,4 та комплексом УЗС «Полесье–250» з комбайном ПКК–Ф–90. Комбайн КСК–100А можна обладнувати пристроєм УВК–Ф–1 для внесення консервантів у подрібнену масу. Останню ущільнюють в траншеях гусеничними тракторами.
Кукурудзу на зерно збирають за такими технологічними схемами: з очищенням качанів комбайнами КСКУ–6А та «Херсонец–9» з наступним їх доочищенням, сушінням і закладанням на зберігання за допомогою машин ОП–15П, ТАУ–0,75, ТПК–20 або комплекту обладнання механізованих пунктів ПМУ–15, ПП–10; в неочищених качанах переобладнаними комбайнами КСКУ–6А або «Херсонец–9» з демонтованими блоками качаноочисник апаратів з наступною післязбиральною обробкою на стаціонарі (рис. 13.32); з обмолотом зернозбиральними комбайнами СК–5М, РСМ–10 і КЗС–9 із приставками відповідно ППК–4, КМД–6 і ПЗКС–6; подрібненням вологого зерна або зерно–стрижневої сумішки (ЗСС) машинами М–8, ИРМ–50 чи переобладнаними подрібнювачами ИРТ–165 і консервуванням корму в облицьованих траншеях або баштах БС–19,5. Добре зарекомендувала себе на подрібненні корму лінія ЛПК–Ф–20 на базі подрібнювача «Блок–700».
Для збирання кукурудзи з обмолотом зерна і розкиданням подрібненої листостеблової маси по полю використовують приставку АКД–6М до комбайна ДОН–1500Б. Останнім часом збирають весь біологічний урожай на качано–стеблову суміш, використовуючи високопродуктивні кормозбиральні комбайни типу „Ягуар”. ІМЕСГ УААН рекомендує таке орієнтовне поєднання способів збирання кукурудзи: 50% — з обмолотом на зерно, 25% — в качанах і 25% — на зерно–стрижневу і кормо–стрижневу суміш.
Як було зазначено вище в сільськогосподарських підприємствах найбільша частина трудового колективу працює на основному виробництві, тобто на посадах комбайнерів, трактористів і шоферів. Якщо розглянути організацію робочих місць адміністративного апарату, то слід відмітити, що їх робочі місця включають робочу, оперативну і допоміжну зони. В основній зоні, звичайно обмеженої межами досяжності рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщаються знаряддя праці, постійно використовувані в роботі, інша площа допоміжна зона, де розташовуються предмети, застосовувані значно рідше. Обслуговування робочих місць здійснюється безперебійно в організаційних формах.
Характеризуючи робоче місце працівника основного виробництва слід охарактеризувати машини і обладнання за допомогою якого здійснюється робочий процес.
Для одержання кондиційного зерна з мінімальними затратами праці його обробляють на зерноочисних агрегатах ЗАВ–25, ЗАВ–40, ЗАВ–50 і ЗАВ–100. Зерно з підвищеною вологістю доводять до кондиції (вологість 16–18%) на зерноочисно–сушильних комплексах КЗС–25Ш, КЗС–25Б, КЗС–40 і КЗС–50. При невеликих обсягах виробництва гороху використовують зерноочисні машини ОВС–25, СМ–4 і сушарки СЗШ–16А, СЗСБ–8А та ін.
Економічні показники використання наведених вище комплексів машин подано в таблиці 2.3.1
Таблиця 2.3.1
Економічні показники використання комплексів машин для вирощування та збирання кормів.
| Критерій обслуговування комплексу машин | Показники | ||||
| Капітальні вкладення, грн./га | Приведені витрати, грн./га | Затрати робочого часу, год/га | Витрати палива, л/га | Щільність механазова-них робіт, ум. га/га | |
| Приведені витрати | 3966,54 | 1487,69 | 10,79 | 65,43 | 8,82 |
| Затрати робочого часу | 5116,51 | 2428,20 | 9,12 | 71,15 | 9,98 |
Післязбиральну обробку товарного насіння соняшнику раціональніше проводити на зерноочисно–сушильних комплексах типу КЗС або зерноочисних агрегатах типу ЗАВ. У тих господарствах, де соняшник займає відносно невеликі площі, використовують пересувні ворохоочисні машини ОВП–20А, ОВС–25, МС–4,5 висока продуктивність яких на очищенні соняшнику досягається за умови роботи в комплексі з ними пересувних зернонавантажувачів ЗПС–100 або ЗМ–60.
Схему безвідходного технологічного процесу збирання соняшнику показано в Додатку 1.
Розглянемо дане питання на прикладі посіву і збирання кукурудзи і соняшнику. При збиранні кукурудзи на ЗСС комбайн РСМ–10 обладнують пристроєм ПДК–10 для подрібнення і дозування стрижнів. Комбайн СК–5М обладнують комплектом змінних вузлів і деталей, запропонованих ННЦ „ІМЕСГ” : просторово–хвилястим решетом, 8 гребінками соломотряса в зборі з кронштейнами, щитком перекриття колосового шнека. Режим роботи молотильного апарата встановлюють залежно від потрібного вмісту стрижнів у суміші.
Технічні можливості збиральних машин найповніше використовуються у збирально–транспортних загонах, які складаються з однієї–двох ланок. Оптимальна кількість машин для збирання кукурудзи в кожній ланці за даними ННЦ „ІМЕСГ” становить: комбайнів «Херсонец–200» — 2, «Херсонец–9» — 4, СК–5М «Нива» з приставками ППК–4 — 3.
Важливою умовою одержання поживного корму є суворе дотримання технології його закладання в допустимі строки. Мінімально необхідна для цього кількість технічних засобів наведена в таблиці 13.20. У таблиці 13.21 наведено рекомендований склад комплексів машин для вирощування та збирання кукурудзи на зерно і силос на площі 1000га.
Інтенсивна технологія виробництва соняшнику ґрунтується на комплексному використанні сучасних високопродуктивних машин і знарядь, ефективних гербіцидів та засобів захисту рослин від шкідників і хвороб, високоякісного насіння найпродуктивніших сортів та гібридів, суворому дотриманні технологічної дисципліни, а також впровадженні досконалих форм і методів організації праці.
Вибір способу і строків підготовки ґрунту під соняшник проводять диференційовано, в основному за двома технологіями, перша з яких передбачає оранку з обертанням скиби і заорюванням стерні, а друга (ґрунтозахисна) — розпушення ґрунту із зберіганням стерні та інших рослинних решток, що захищають ґрунт від вітрової та водної ерозії. Залежно від прийнятої технології підготовки ґрунту використовують відповідні машини і знаряддя.