Розвиток тваринництва в нашій державі є досить розповсюджене явище. На території Україні існує досить добра кормова база для забезпечення нормальної годівлі тварин. Кормова база для різних видів тварин, які вирощуються в господарствах має свої певні особливості та використовується з певною метою. Кормові раціони містять різні кормові речовини в залежності від мети використання: чи для збільшення м`ясної маси, чи для зростання молочної продукції, чи для одержання плідного високоякісного потомства.
В народному господарстві країни коней використовують як робочих і продуктивних тварин. Від них одержують м`ясо та молоко (переважно для виробництва кумису), сироватку жеребних кобил для стимуляції багатоплідності корів і вівцематок та сироватку коней нормального фізіологічного стану, шлунковий сік і гамма-глобулін.
На сьогоднішній день в Чернігівській області досить мало господарств займаються вирощуванням коней. Одне з провідних у цій галузі – господарство с. Комарівка Борзнянського району.
Мета роботи – розглянути основні аспекти технології відтворення поголів`я коней.
Об`єкт дослідження – господарство с. Комарівка Борзнянського району.
Предмет дослідження – стан та розвиток галузі конярство.
Основні завдання:
1) дати коротку характеристику господарства;
2) охарактеризувати основні етапи технології відтворення поголів`я коней, які використовуються в господарстві;
3) запропонувати плани реалізації продукції.
Виробнича сфера господарства є фундатором нагромадження коштів, розквіту господарства. Наведемо кілька цифр, які характеризують трудову діяльність господарства у минулому році. Урожайність зернових склала з: кожного гектара по 34,5 центнера, перевиконали державне замовлення трудівники по хлібу, м'ясу.
З року в рік «сталеві коні», тобто трактори і автомобілі, витісняли наших їздових. В колгоспах про коней як тяглову силу, почали забувати.
Зробимо короткий екскурс в історію розвитку конярства в даному господарстві. У 1984 році, у колгоспі було близько 30 коней. Минули роки, і в Комарівці створили племінну конеферму, дитячо-юнацьку спортивну школу. В ній навчилися цікавої захоплюючої професії наїзника більше півсотні юнаків і дівчат. Розвитку конярства керівник господарства навчався у добрих господарів. Так стала розводитися українська верхова порода коней з великою витривалістю і добрив норовом. Коней цього господаря використовують не тільки для сільськогосподарських робіт, але вони ставали основними учасниками перших всеукраїнських кінноспортивних змагань. В середньому ці коні на ринку коштували до 5 тис. грн.
Нині у стайнях 250 коней, з них; 150 племінних - елітних, бігових рисистих порід. Є тут і чистокровні арабські, англійські, латвійські орловські, російські та володимирівські ваговики, українські верхові, їх сумлінно доглядають спеціалісти.
Це відкриває для господарства ще більші перспективи для розвитку племінного конярства.
Таблиця 1 - Стан продуктивності кінного господарства за останні 3 роки (в % від загальної кількості коней)
| Породи коней | Продуктивність за 2002 рік | Продуктивність за 2003 рік | Продуктивність за 2004 рік | ||||||
| М`яса | Молока | Одержано жеребців | М`яса | Молока | Одержано жеребців | М`яса | Молока | Одержано жеребців | |
| М`ясна | 55 | 10 | 25 | 58 | 9 | 27 | 65 | 7 | 22 |
| Молочна | 10 | 75 | 20 | 12 | 78 | 12 | 15 | 82 | 15 |
| Племінна | 35 | 15 | 55 | 30 | 13 | 61 | 20 | 11 | 63 |
Загалом господарство забезпечене всіма необхідними кормами для розведення та перспективного розвитку конярства.
Господарство має достатньо сільськогосподарських угідь близько 5000 га для вирощування переважно всіх видів рослинної продукції для забезпечення належного розвитку господарства.
Господарство розміщене в лісостеповому регіоні північної частини області, має досить вигідне положення в плані забезпеченості угідь для випасання худоби. За господарством закріплено значні площі сіножаті, що дає можливість використовувати в достатній кількості як грубі корми так і зелену масу.
Комарівка знаходиться за 22 км від центру району. В селі налічується 6664 га землі, у т.ч. 3839 га орної. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур.
На сьогоднішній день досить часто зустрічаються господарства, в яких значні матеріально-технічні труднощі. Дане господарство також не в повній мірі забезпечене сільськогосподарською технікою, досить часто не вистачає запчастин для від ремонтування хоч і старої техніки. В ресурсах господарства знаходиться значна частина земельних фондів, тому вкрай необхідно для господарства забезпечення та фінансування з боку держави.
Таблиця 2 - Стан забезпеченості кормами господарства за рахунок власної продовольчої програми
| Назва корму | Процент від загальної потреби кормів |
| Ячмінь | 95,5 |
| Кукурудза | 100 |
| Пшениця фуражна | 100 |
| Овес | 99 |
| Горох | 75 |
| Сіно | 85 |
| Солома | 100 |
| Силос | 100 |
| Сінаж | 95 |
| Коренеплоди | 95 |
| Зелені | 100 |
| Молочні корми | 100 |
Для ведення сільськогосподарської галузі, такої як конярство корма використовуються переважній більшості, які були вирощені на полях господарства.
Розглянемо більш детально вирощування найбільш широко вирощуваних зернових культур в господарстві.
Вирощування овса.
Овес менш вибагливий до умов вирощування, ніж яра пшениця і ячмінь, проте він більш вологолюбний.
У сівозміні овес розміщують після кукурудзи, зернобобових культур, озимини тощо.
Обробіток ґрунту нічим не відрізняється від обробітку під інші ярі зернові культури. Тут обов'язкова зяблева оранка на глибину 20 - 22 см, а якщо попередники стерньові, то обробіток ґрунту треба розпочинати з лущення стерні. Якщо ґрунти мокрі, зяб переорюють [23].
Навесні ґрунт боронують, шлейфують і культивують.
Коренева система всмоктує з ґрунту важкорозчинні форми фосфатів, тому під овес вносять менше добрив. Його можна розміщувати другою, навіть третьою культурою після внесення добрив. Проте при безпосередньому внесенні мінеральних добрив, особливо азотних, набагато підвищується врожай зерна (7 ц/га і більше). Середня доза - по 30 кг/га діючої речовини азотних і фосфорних добрив. На кислих ґрунтах доцільно вносити фосфоритне борошно.
Насіння вівса проростає при температурі- 2-3 °С, а сходи переносять значні заморозки (мінус 4-5 °С і більше). Тому овес треба сіяти рано - як тільки ґрунт добре оброблятиметься.
Сіють овес очищеним кондиційним насінням. Перед сівбою (за 2-3 дні) насіння протруюють.
Кращими способами сівби є вузькорядний і перехресний.
Норму висіву 140-180 кг/га, або 5,5-6,5 млн. шт. зерен.
Насіння вівса легше, ніж насіння ячменю та пшениці, тому його загортають на меншу глибину 4-5 см.
Догляд за посівами вівса аналогічний догляду за ячменем і ярою пшеницею. Овес збирають тільки роздільним способом, бо зерна у волоті дозрівають неодночасно. Починають збирати тоді, коли зернівки у верхній частині волоті досягнуть повної стиглості.
Вирощування озимої пшениці.
Озима пшениця потребує родючих і чистих ґрунтів, тому її висівають після найкращих попередників. У степових районах її висівають по чорних парах. Добрими попередниками є також кукурудза на зелений корм і силос, яку вирощують широкорядним способом, і баштанні культури. У господарствах лісостепової зони озиму пшеницю висівають після вико-вівсяної суміші на корм і сіно, гороху, багаторічних бобових трав. На Поліссі кращими попередниками є кормовий і сидеральний люпини, конюшина, рання картопля, льон-довгунець, озимі на зелений корм.
Уся система обробітку ґрунту залежить від попередника. Використовуючи під пшеницю чорний пар, то обробіток розпочинають у кінці літа з лущення стерні, а потім проводять глибоку зяблеву оранку на глибину 25- 30 см. Якщо орний шар не дає змоги провести глибоку оранку, тоді орють на 20-22 см.
Якщо попередником є кукурудза, оранку проводять відразу після збирання врожаю. При достатній кількості вологи глибина оранки після такого попередника не повинна перевищувати 16-18 см. Після гороху та інших стерньових попередників поле орють на повну глибину плугами з передплужниками. Одночасно з оранкою проводять боронування і коткування. Бувають випадки, коли відразу після збирання врожаю провести оранку неможливо, тоді поле лущать, а через два тижні орють. Поле після просапних культур, наприклад картоплі або баштанних, можна не орати, а лише культивувати чи дискувати на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням. Це забезпечує нормальний ріст і розвиток озимої пшениці з мінімальними затратами на виробництво одиниці продукції [23].
Оранку під пшеницю після непарових попередників треба проводити не пізніш як за три тижні до висіву її. Якщо запізнитися з оранкою, ґрунт буде надмірно розпушений і не встигне осісти до сівби, а це спричинює випирання вузла кущіння після осідання ґрунту. Такі рослини будуть легко вимерзати. Якщо ґрунт ущільнився, тоді перед сівбою пшениці проводять культивацію на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням.
Удобрення є важливим заходом у підвищенні врожайності озимої пшениці. Під озиму пшеницю вносять органічні і мінеральні добрива. З органічних місцевих добрив вносять гній, компости. Мінеральні добрива рекомендують вносити на поля після непарових (стерньових) попередників.
Доза внесення органічних добрив залежить від району вирощування озимої пшениці.
Мінеральні добрива вносять по 30 - 45 кг/га азоту, фосфору і калію.