До переломових дат в культурному житті української громади ФРН належить травень 1963 p., коли було створено Товариство Допомоги Українській Науці (Arbeits- und Förderungsgemeinschaft der Ukrainischen Wissenschaften, e. V.), яке з дотацій німецьких урядів в Бонні і Мюнхені запевнює фінансову базу діяльности трьох інституцій — УВУ, УТП і НТШ. Заходами цього Товариства в 1963 році створене) у Мюнхені Дім Української Науки, в якому помістились названі три інституції. Таким чином, поруч традиційного вже громадського осередку українського життя в Мюнхені на Дахауерштрассе 9, українська громада отримала новий центр. На чолі Дому стояла Кураторія Товариства, очолена міністеріяльним референтом баварського соціяльного міністерства, Йоганнес Маурером. Наукову діяльність всіх трьох інституцій координує Наукова Рада з кожночасним її головою.
Створення духового центру українського життя в ФРН розгорнуло нові можливості для діяльности названих трьох інституцій та пожвавило наше культурне життя взагалі. Наукова Рада заплянувала низку видань, серед них — історія української літератури, філософічний словник, німецького-український словникової праці молодших наукових сил шляхом уділювання стипендій. Так в 1964 р. признано три цілорічні стипендії і дві чвертьрічні; в 1965 р. — п'ять цілорічних й одну піврічну. Одначе, цей стипендійний фонд через недостатню ефективність роботи скоро вичерпався.
Більшість віруючих українців – греко-католики. Серед політичних організацій найактивнішими є осередок Організації українських націоналістів, Братство колишніх вояків. Українські політичні активісти брали активну участь у керівних органах Антибільшовицького блоку народів – об’єднання різних організацій антикомуністичного спрямування.
У Німеччині друкуються українські періодичні видання, найвідомішими з яких є газета “Шлях перемоги” та “Християнський голос”.